Донедавна Туреччину вважали зразком для регіону, що прагне  свободи, демократії й толерантності, йдеться у листі. Однак сьогодні її критикують як країну, що відходить від принципів і практики, які визначають справжню демократію.

У той час, як турецька преса перебуває під сильним тиском, важливим знаряддям обміну інформацією в країні став Інтернет. В останні тижні у ньому були поширені витоки прослуханих розмов урядових осіб.

«Корупція й злиті про неї конфіденційні дані – це виклик будь-якому уряду, – відзначає,  звертаючись до турецького лідера Джоел Саймон. – Однак переслідування медій та журналістів, які, виконуючи свою роботу, висвітлюють витоки інформації, не служить справі демократії чи національної безпеки. Тим не менш, у Туреччині Twitter був заборонений, YouTube заблокований,  ухвалили обмежувальний закон щодо Інтернету, а ви погрожували закрити Facebook. Під вогнем перебувають не тільки електронні медіа. Останні заходи вашого уряду свідчать, що ви, як і раніше, ставитеся до традиційної преси як до свого ворога».

У листі наведені такі приклади, як арешт кореспондента англомовної щоденної газети Today's Zaman Дервіша Ґенча (Derviş Genç), тимчасове припинення дії ліцензії каналу Kanaltürk TV.

Увага  привертається до війни, яку Ердоґан особисто веде проти медіа. Він подавав судові позови проти головного редактора Today's Zaman Бюлента Кенеша (Bülent Keneş) та його заступника Мехмета Каміша (Mehmet Kamış), стверджуючи, що вони «принижували» його у Twitter. Заявляв, що оглядач цієї газети Емре Услу (Emre Uslu) і журналіст незалежного видання Taraf Йондер Айтач (Önder Aytaç) причетні до витоку інформації щодо національної безпеки.

Ці нещодавні заходи, а також тюремні ув'язнення журналістів, застосування сили проти репортерів, які висвітлюють протести, звільнення критично налаштованих журналістів із основних новинних медій КЗЖ характеризує як  «регрес» для турецької демократії, різкий розворот від процесу реформ, що його правляча Партія справедливості і розвитку просувала з 2002 року. «Вони підтверджують міжнародний острах, що Туреччина котиться вниз авторитарним шляхом, підриваючи  свою репутацію, політичні прагнення, економічні інтереси та міжнародні партнерські стосунки», – пише Джоел Саймон.

Як одна із засновниць Ради Європи Туреччина має дотримуватися принципів Європейської конвенції захисту прав людини та виконувати рішення Європейського суду з прав людини. Однак чимало урядових заходів і законів вочевидь порушують ці зобов'язання, наголошує медіаорганазіція. Незважаючи на те, що Туреччина – кандидат у члени ЄС, вона дистанціювалася від критеріїв верховенства закону, демократії і прав людини, досягнути які зобов'язувалася.

КЗЖ постійно стежив за станом свободи преси у Туреччині і активно вів переговори з вашим урядом, йдеться далі у листі. Під час  численних зустрічей і листування із представниками турецької влади нас запевняли, що уряд дотримуватиметься міжнародних стандартів свободи преси. Однак  останнім часом порушення у сфері преси посилилися, а атмосфера довкола ЗМІ в Туреччині стає дедалі репресивнішою. Звільнення минулого місяця більше десяти журналістів було кроком вперед. Однак це не компенсує численних кроків у хибному напрямку.

Комітет захисту журналістів закликав прем’єр-міністра Туреччини скасувати усі заходи та закони, спрямовані на перешкоджання вільному потоку інформації (зокрема, заборону YouTube), відмовитися від будь-яких нових спроб задушити соціальні медіа, покласти край звинуваченням, арештам і переслідуванням журналістів як помсту за їхню роботу, раз і назавжди відмовитися від агресивної риторики проти преси.

Серед вимог, які КЗЖ висуває уряду Туреччини,  – здійснення суттєвої судової  реформи, зміна атимедійного законодавства, притягнення до правосуддя убивць журналістів, звільнення репортерів, яких все ще утримують за ґратами через професійну діяльність.