Фейки з цифрами. Як навчитися розуміти соціологічні дослідження

Фейки з цифрами. Як навчитися розуміти соціологічні дослідження

09:57,
18 Листопада 2023
1964

Фейки з цифрами. Як навчитися розуміти соціологічні дослідження

09:57,
18 Листопада 2023
1964
Фейки з цифрами. Як навчитися розуміти соціологічні дослідження
Фейки з цифрами. Як навчитися розуміти соціологічні дослідження
Студія онлайн-освіти EdEra презентувала онлайн-курс «Це вам не клікбейт!»

13 листопада освітня платформа EdEra презентувала безплатний онлайн-курс, присвячений правильному сприйняттю та створенню публікацій про соціологічні дослідження «Це вам не клікбейт!». У рамках заходу відбулася панельна дискусія «Медіаосвіта в Україні: поширюємо та споживаємо інформацію відповідально», в якій взяли участь керівник соціологічних досліджень у Київській школі економіки Тимофій Брік і програмний директор «Детектора медіа» Вадим Міський. Модерував дискусію CEO EdEra Ілля Філіпов.

Учасники обговорили головні міфи про соціологів, чому розуміння досліджень пов’язане з рівнем медіаграмотності суспільства та які ризики несуть маніпуляції та викривлення результатів соцопитувань.

Ідея створити онлайн-курс про правильне трактування соціологічних досліджень в EdEra з’явилася після початку повномасштабного вторгнення. За словами комунікаційної директорки Ярини Білої, за останні півтора року інформаційний простір значно змінився — медійники, які раніше мали певне профільне спрямування, почали висвітлювати події війни, перепрофілювали свої канали комунікації на воєнний контент і публікували те, що зараз корисніше для українців.

«Однак дуже часто комунікаційники, SMMники, адміни телеграм-каналів не мають журналістської освіти або не знають журналістських стандартів. Особливо це було помітно в поширенні новин, базованих на дослідженнях, які трактувалися неправильно», — каже Біла.

Курс «Це вам не клікбейт!» розрахований на широку аудиторію, адже правильно читати соціологічну інформацію потрібно не лише тим, хто створює контент, а й тим, хто його споживає, особливо в інтернеті. Згідно з дослідженням USAID Internews, українці найбільше сприймають і читають новини саме в соціальних мережах, на другому місці серед джерел інформації перебувають вебсайти, і лише потім — телебачення, радіо та друковані видання.

Вона розповіла про опитування КМІС, згідно з яким 77,6% опитаних покладають відповідальність за корупцію в уряді та військових адміністраціях на президента Володимира Зеленського. За її словами, чимало медіа, висвітлюючи це дослідження, робили помилки вже в самих заголовках. Зокрема, автор телеграм-каналу «Лачен пише» Ігор Лаченков, який має приблизно 2 мільйони підписників, зробив власне опитування на цю тему за допомогою інструменту в телеграмі. В результаті він отримав інформацію, що 57% респондентів вважають, що президент несе відповідальність за корупцію, тож зробив висновок, що не завжди треба вірити соціологічним дослідженням.

«Він порівняв результати свого опитування в телеграмі з дослідженням КМІС. Ми вже скинули лінк на наш курс і сподіваємося, що він його пройде та виправить це», — каже Біла.

Опитування зазвичай проводять користувачі фейсбука, блогери, а український шефкухар Євген Клопотенко за допомогою опитування дізнавався, скільки його підписників їдять борщ. На ютубі є розважальне шоу «Соціологіка», де учасники мають вгадати результати опитувань, однак не зрозуміло, як саме їх проводили. При цьому, за словами Ярини Білої, найчастіше питання, яке чують соціологи від аудиторії, таке: «Як так сталося, що 80% українців щось думають, якщо я ніякого опитування не проходив?». Усе це, на її думку, вказує на потребу пояснити, як же працює соціологія.

Курс «Це вам не клікбейт!» складається з десяти інтерактивних відео тривалістю по десять хвилин. Курс має три модулі. Перший «Анатомія рейтингів: соціологія для медійників» і другий «База соціології: знайомство з методами досліджень» — це підґрунтя соціології, роз’яснення кількісних і якісних методів, ознайомлення з вибіркою, похибкою та репрезентативністю. Третій модуль «Неочевидна соціологія: про здоровий глузд досліджень» розрахований на тих, хто хоче глибше розібратися в надійності, валідності, різних шкалах, вимірі змін у суспільстві тощо. В останньому десятому відео є покрокова інструкція, як не поширити дезінформацію та що потрібно знати, аби зрозуміти, чи правильним є дослідження. Після проходження курсу користувач отримує сертифікат.

Створення онлайн-курсу має покращити рівень медіаграмотності в сегменті роботи з даними соціологічних досліджень. Програмний директор «Детектора медіа» Вадим Міський каже, що наразі в Україні дуже мало освітнього продукту про те, як правильно писати про соціологію. Наявні матеріали зазвичай або мають дуже загальні, абстрактні поради, або просто застарілі.

«“Детектор медіа” вже чотири роки у співпраці з Інститутом соціології Національної академії наук вимірює індекс медіаграмотності в Україні. З року в рік середній показник медіаграмотності у громадян зростає і сплеск відбувся якраз на початку повномасштабного вторгнення», — каже Міський.

За його словами, однією з ключових навичок медіаграмотної людини є довіра до медійних брендів із репутацією. Пересічна людина не буде перевіряти канали, вона читає медіа, бо довіряє їм. Це перекладає відповідальність з аудиторії на журналіста, який зобов’язаний кожну новину подавати в неманіпулятивний спосіб — і роль журналістики істотно зростає. В час розвитку інтернету й різноманіття інформації суспільство поступово прокачує свої навички, вчиться розбиратися у складних речах, зокрема й соцопитуваннях. Однак і журналістам, аби не публікувати ахінею, потрібно вчитуватися в дослідження та підходити до отриманих даних комплексно. «Онлайн-курс “Це вам не клікбейт!” може підвищити рівень медіаграмотності самих журналістів, що впливатиме на медіаграмотність суспільства загалом», — підсумував Вадим Міський.

Ректор Київської школи економіки та соціолог Тимофій Брік, у співпраці з яким було створено онлайн-курс, каже, що соціологію не розуміють, бо медійників і аудиторію цікавлять не ті речі, якими займаються соціологи. Найчастіше журналісти хочуть дізнатися, як відрізнити хорошу соціологію від поганої, але відповіді на це питання немає.

«Раніше були газети, а зараз — телеграм-канали. Так само змінюються і дослідження: зараз інші вибірки та методи. Аби не робити помилок, треба вчити людей не соціології, а базового здорового глузду: що таке гіпотеза, раціональність, надійність і валідність. Це фундаментальні блоки, які треба знати, щоби глибше розуміти дані», — каже Брік.

Вадим Міський розповів, що навмисні чи ненавмисні помилки в соціальних дослідженнях можуть впливати на економічну або політичну активність людини, на її вибір товарів чи послуг. За його словами, дуже часто проросійські фейки базуються на перекрученій статистиці, коли нерепрезентативне дослідження видають за думку цілого суспільства.

«Стандартна практика, коли це робиться в інтересах держави-агресорки, але коли таке трапляється внаслідок помилки — це просто образливо, бо хотілося б, щоб принаймні ми не обманювали самі себе», — сказав Вадим Міський.

Тимофій Брік вважає головним ризиком, до якого можуть призвести неправильні дослідження, те, що люди будуть приймати справжні управлінські політичні чи економічні рішення, спираючись на неякісні дані: «В демократичних суспільствах, де є вибори, де люди оцінюють політиків, громадська думка має значення. Підтасовування соціологічних досліджень може впливати на думки людей і на те, як вони сприймають політичну реальність. Але найбільший ризик полягає в маніпуляції думкою конкретних людей: інвесторів, політиків, президентів — тих, хто намагається зрозуміти, куди “дме вітер”, і приймати рішення».

Ризики, за словами Бріка, є завжди, але існують спеціальні протоколи та методики для того, щоб ці ризики знизити. Навіть у демократичних країнах можуть бути чутливі теми на кшталт хвороб, корупції, сексуальної орієнтації, на які люди просто не захочуть відповідати. Для таких випадків розроблені спеціальні запитання, лабораторні експерименти, статистичні моделювання тощо. В Росії, наприклад, є практика, що опитування щодо економіки працюють гарно, а ті, що стосуються політики, — погано. Але якщо знати протоколи й методики, то навіть у таких країнах можна провести репрезентативне опитування.

Крім того, Брік сказав, що нерепрезентативне дослідження не означає неякісне: «Щодо соціологічних досліджень існують декілька міфів. По-перше, що дослідження — це обов’язково опитування. Це не так. Є багато різних досліджень, де опитування взагалі не головні, наприклад, спостереження, збір масиву даних. У реальному житті соціологи більше займаються якісними та кількісними методами, як-от глибинне інтерв’ю або лабораторні експерименти, тестування, але в медіа складається враження, що більшість соціологів займається репрезентативними опитуваннями. Другий міф, що репрезентативність — це важливо. Я не думаю, що це взагалі фундаментальний параметр. А третій — що онлайн-опитуванням нібито не можна довіряти. Онлайн-опитування — це дуже специфічний метод, але він якісний, йому можна довіряти. Але по суті це не є репрезентативні опитування, вони не мають похибки. Тобто бувають опитування, які не є репрезентативними, якісні водночас».

У рамках зустрічі також обговорили роль держави в покращенні рівня медіаграмотності суспільства. Зокрема Вадим Міський сказав, що перші методичні рекомендації для шкіл з’явилися приблизно 10–15 років тому, тож зараз уже є певні освітні заклади з натренованими педагогами. Однак це не розв’язує проблеми дорослого населення, яке не мало таких занять у школі, а тому не має достатнього рівня медіаграмотності, хоча ще довго впливатиме на політику й економіку країни.

За словами Міського, на дорослих мають впливати медіа, адже коли людина часто чує чи бачить певний контент, то починає використовувати цю інформацію в житті. Крім того, аби зацікавити масову аудиторію, долучити її до медіаграмотності, контент повинен бути не лише освітнім, а й містити щось смішне, навіть мати ігрову форму.

«Існує національний проєкт з медіаграмотності при Міністерстві культури й інформаційної політики “Фільтр”. Там проводяться різного роду активності, хоча здебільшого координують роботу громадських організацій, які працюють у сфері медіаграмотності. Ініціатива дуже корисна, але її масштаби не співвідносні з масштабами викликів, які стоять перед нами як перед суспільством», — сказав Міський.

Він розповів, що журналістам слід постійно покращувати якість своїх знань. Внутрішня мотивація важлива, адже, на жаль, в країні дуже мало вишів, які б задовольняли всі потреби професії.

Тимофій Брік порадив журналістам ознайомитися з «Панінськими читаннями» — спеціальною конференцією, під час якої дають премії молодим соціологам. За його словами, цей конкурс став початком для успішної кар’єри багатьох українських соціологів, зокрема на Заході.

«Є такий вислів: правильно поставлене питання — це половина успіху. Якщо ви познайомитеся з правильними соціологами, ви розв’яжете половину ваших проблем у дослідженнях. Вони завжди вам підкажуть, спрямують, дадуть критичну оцінку та прийдуть вам на допомогу», — сказав Брік.

 

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду