8 листопада в Америці відбулися проміжні вибори (midterm elections), під час яких повністю оновили склад нижньої палати Конгресу — Палати представників (435 членів), третину верхньої палати — Сенату (34 стандартні + 1, що подав у відставку), а також численних губернаторів, мерів та місцевих чиновників. Це планові вибори, які завжди проводяться в середині терміну чинного президента, тобто за два роки після його обрання.

США традиційно мають двопартійну систему в Конгресі (Республіканська та Демократична парії), і співвідношення їхніх сил значно впливає на просування інтересів партії, яку представляє президент. Із середини 19 століття, коли склалась така система, розбіжності між партіями лише поглиблюються. Демократи стали більш ліберальними, республіканці — більш консервативними. Поляризація ідеологій «червоних» та «синіх» (це партійні кольори республіканців та демократів відповідно) зараз як ніколи сильна, зазначають у дослідницькому центрі PewResearch. «Республіканці та демократи дуже мало в чому знаходять спільну мову. Якщо вони в чомусь і згодні, то в тому, що вони мають мало спільного», — йдеться у звіті.

Після свого обрання демократ Джо Байден мав у Конгресі «повний пакет»: у Палаті представників більшість належала його однопартійцям, а в Сенаті голоси демократів та республіканців розподілилися 50 на 50, але контрольний 51-й належав віцепрезидентці Камалі Гарріс із Демократичної партії. Проміжні вибори змінили цю ситуацію. 

Які результати виборів

Остаточні підсумки голосування за членів Сенату будуть оголошені в грудні, адже у штаті Джорджія відбудеться другий тур: жоден кандидат не набрав абсолютної більшості. Голосування заплановане на 6 грудня, але загальний результат уже попередньо відомий: демократам удалося зберегти більшість у верхній палаті. Вони вже мають 50 місць у Сенаті плюс один голос Камали Гарріс проти 49 місць у республіканців, тож для загальної картини не важливо, хто переможе у Джорджії. Результати виборів у Палату представників протилежні: у нижній палаті парламенту Республіканська партія отримала більшість.

У США партія президента майже завжди втрачає місця в Конгресі після першої половини каденції: пристрасті президентських перегонів вгамовуються, і на перший план виходять соціальні чи економічні проблеми, у яких звинувачують саме президента. Байдену цього року закидають шалену інфляцію. В результаті в парламенті відбувається ротація політичних сил. За останні сто років винятків із цього правила було лише три, й усі вони були пов’язані з надзвичайними подіями — від Великої депресії до терактів 11 вересня.

Демократи були готові до такого результату. Ба більше, вважають, що він значно кращий, ніж міг би бути, адже у верхній палаті більшість вони втримали, а в нижній перевага республіканців хоч і принципова з точки зору контролю, але становить лише декілька мандатів. Хоча на тлі економічних проблем експерти прогнозували переможне «червоне цунамі».

В Україні багато хто непокоїться через перемогу республіканців. Адже представники партії не раз критикували владу Байдена за щедру допомогу нашій державі.

Наприклад, республіканка Марджорі Тейлор Ґрін 4 листопада заявила на мітингу в Айові, що за республіканців Україна не отримає «ані пенні». Натовп зустрів її промову оплесками. Були й інші подібні заяви. Президент Володимир Зеленський навіть публічно висловив занепокоєність. «Були в американських ЗМІ неоднозначні сигнали, зокрема з боку республіканців... що Америці потрібно бути більш обережними щодо підтримки України — і, можливо, що в певний момент ця підтримка може бути зменшена. Для нас це тривожний сигнал», — сказав він в інтерв’ю CNN.

Сигнал таки тривожний, адже саме нижня палата, де перемогли республіканці, відповідає за всі фінансові питання. Якщо допомогу Україні заблокують у Палаті представників, то документ просто не дійде до Сенату, де демократична більшість в інших випадках могла би врятувати ситуацію. Але є великі шанси, що колапсу не станеться. 

Розкол серед республіканців

Уявлення, що всі демократи підтримують Україну, а всі республіканці хотіли би припинити або зменшити цю підтримку, хибне. У зовнішній політиці республіканці поділяються на неорейганівське та трампістське крило. Останніх також називають MAGA (від Make America Great Again, тобто «Зробимо Америку великою знову» — гасла Трампа).

Трампісти мають ізоляціоністську позицію: вони за те, щоб Америка не розв’язувала чужі проблеми, а займалася лише своїми. В обох крил республіканців є спільні погляди щодо деяких одіозних режимів, наприклад, Китаю чи Ірану. Щодо України вони не мають згоди. Рейган був завзятим ворогом Радянського Союзу, тому неорейганісти наполягають на жорстокій відсічі Путіну й посиленні допомоги Україні. Трампісти вважають, що з Путіним слід домовитись, адже це вигідно США, а гроші і зброя, які Америка зараз дає Україні, знадобляться їй самій.

Але навіть серед трампістів через Україну виникають суперечки.

Прикладом є майже одночасні заяви Кевіна Маккарті, який зараз очолює республіканське крило у Палаті представників, та лідера республіканців у Сенаті Мітча Макконнеллі. У жовтні трампіст Маккарті заявив, що в разі перемоги на виборах республіканці не будуть «виписувати чистий чек» (тобто надавати карт-бланш) Україні. Натомість Мітч Макконнелл, який раніше також заявляв про підтримку Трампа на президентських виборах 2024 року, навпаки, сказав, що республіканська більшість у Сенаті «зосередиться на забезпеченні своєчасної доставки необхідної зброї». Він закликав адміністрацію Джо Байдена посилити допомогу Україні, надавши, зокрема, додаткові засоби протиповітряної оборони.

Раніше саме Макконнелл відіграв вирішальну роль у виділенні сорокамільярдної допомоги Україні, яку заблокував навесні завзятий трампіст Ренд Пол. Макконнелл відвідував Україну, де гарантував нашій державі підтримку республіканців. До речі, всі згадані конгресмени та конгресменки залишилися в новому парламенті.

Проте в обох крил республіканців є порозуміння щодо участі Європи в підтримці України: і трампісти, й неорейганісти впевнені, що Євросоюз міг би збільшити підтримку, адже війна йде під боком у них, а не у США. Про цю єдність республіканцям нагадав Зеленський, наголошуючи, що саме допомога США стимулює Європу. «Щоразу, коли Сполучені Штати підтримують нас фінансово, Європа також приєднується до цієї підтримки. І ми відчуваємо це дуже сильно, тому що перемога в цій війні над російським терором можлива лише за умови об’єднаної підтримки», — сказав він у тому ж інтерв’ю CNN. Не припиняти допомогу, щоб її не припинила Європа — це аргумент, що допоможе трампістам та неорейганістам порозумітися. Та й демократи навряд чи будуть проти більшого залучення ЄС.

Що ж до начебто одностайної підтримки України демократами, то представники цієї партії дали урок українцям у жовтні, коли тридцять конгресменів-демократів із Палати представників надіслали Джо Байдену листа із закликом почати переговори з Росією щодо припинення війни в Україні. Зокрема, пропонували послабити санкції проти Росії. Вже наступного дня лист відкликали, а автори почали хором пояснювати, що їхні пропозиції ніякого стосунку до виділення фінансової допомоги не мають і взагалі застаріли. Але з цього випадку стало зрозуміло, що й демократи можуть мати погляди, відмінні від генеральної лінії.

Голосування за надання пакету допомоги на 40 мільярдів у Палаті представників дають наочну картину партійної підтримки України: «за» проголосували всі демократи та 139 республіканців, і лише 57 республіканців висловилися «проти».

Як зазначає PewResearch, десятиріччя суперечок навчили конгресменів домовлятися. «Задля збереження Америки та її місця у світовому порядку їм таки доведеться знайти спільну мову — принаймні у фундаментальних зовнішньополітичних питаннях», — вважають аналітики.

Врешті всі конгресмени діють не за власним бажанням, а за волею виборців. А в американців поки що з підтримкою України все добре: на початку жовтня, згідно з опитуванням Reuters/Ipsos, 73% американців вважали, що допомогу треба продовжувати. 

Хто та що пообіцяв

Поки що всі ключові політики та інституції США запевняють Україну, що допомога не припиниться.

«У сфері зовнішньої політики я сподіваюся, що ми продовжимо цей двопартійний підхід до протистояння російській агресії в Україні. Це моє очікування. Тож я був би здивований, якби лідер Маккарті навіть маючи більшість, сказав, що вони не збираються фінансувати законні оборонні потреби України», — сказав Байден.

Пояснення надала і спікерка Палати представників США Ненсі Пелосі. «Підтримка України є двопартійною, двопалатною, тобто в Палаті представників та в Сенаті, і вона починається у Білому домі з нашого президента. Ми ніколи не давали карт-бланш Україні. Таким чином висновок, який можна зробити з цього, полягає в тому, що ми не надаватимемо їм допомоги. Це неправда. І те, що було виставлено як карт-бланш, це неправда. Це дуже чесні відносини в ім’я демократії та свободи в усьому світі», — заявила вона.

Помічниця державного секретаря США у справах Європи та Євразії Карен Донфрід заявила, що підтримка України з боку Вашингтона буде «непохитною і незмінною» незалежно від результатів проміжних виборів до Конгресу. «У нас були... певні голоси в Конгресі, які пропонували інші погляди, але Конгрес представляє багато, багато різних думок. І я вважаю, що ми знаємо: переважна більшість членів Конгресу, як республіканців, так і демократів, чітко заявили про свою, про нашу незмінну підтримку України», — сказала вона.

Представниця США в Організації об’єднаних націй Лінда Томас-Грінфілд заявила, що американська підтримка України триватиме, доки Київ не переможе в цій війні. «Ми були єдині з першого дня, і ми не спостерігали жодних тріщин у цій єдності», — сказала Томас-Грінфілд.

Обнадійливі слова старий Конгрес вирішив підтвердити ділом — ухвалив іще один пакет допомоги розміром 38 мільярдів доларів, поки зберігаються його повноваження до кінця грудня. Це гарантувало би допомогу Україні принаймні на рік незалежно від позиції нових конгресменів.

Здається, можна би було й розслабитися. Але «зрада» прийшла, звідки не очікували. 

А консерватори проти

15 листопада кільканадцять впливових консервативних груп США звернулися до лідерів обох партій у Палаті представників із закликом не схвалювати рішень про допомогу Україні, поки до присяги в січні не буде приведений новий склад Конгресу.

«Будь-який новий пакет допомоги Україні має бути ретельно обговорений, вивчений і проголосований у 118-му скликанні Конгресу», — йдеться в листі. Свою позицію представники Americans for Prosperity, the Heritage Foundation, FreedomWorks, Conservative Partnership Institute, America First Policy Institute та інших впливових груп аргументували тим, що країна стикнулась із фінансовими проблемами, а союзники США по НАТО дають Україні замало, отже варто «ставити американські інтереси на перше місце при формуванні зовнішньої політики США».

Тим часом трампісти, виконуючи передвиборчі обіцянки, теж взяли бика за роги і внесли законопроєкт про запровадження аудиту допомоги Україні. «Дні необмеженої фінансової допомоги Україні добігають кінця», — заявив співавтор законопроєкту, член комітету Палати представників з питань збройних сил Метт Гейц.

Документ передбачає, що Конгрес повинен отримати протягом двох тижнів після його ухвалення всі документи щодо військової, цивільної та фінансової допомоги, наданої Україні за президентства Джо Байдена. Перед оголошенням про цей законопроєкт уже згадана Марджорі Тейлор Ґрін опублікувала у твітері відео з українськими пораненими військовими в Конгресі, яких, як вона написала, «використовують як пішаків, щоб тиснути на Конгрес, аби він віддав тяжко зароблені американцями долари з податків Зеленському». 

Що з цим робити?

Про ініціативи трампістів, здається, можна не хвилюватися. Принаймні, поки що. По-перше, для ухвалення цього законопроєкту, навіть якщо він буде проголосований у Палаті представників, потрібне буде рішення Сенату, де більшість у демократів. Окрім того, є ще вето президента США. Врешті, Україна погоджується з тим, що використання допомоги має бути під контролем. «Насправді Україна абсолютно з цим погоджується. І ми ніколи іншої допомоги й не просили. І військова допомога, і бюджетна допомога, і гуманітарна допомога — ми не тільки звітуємо за кожен долар, який ми отримуємо, кожен з них витрачається саме за призначенням», — заявила амбасадорка України у США Оксана Маркарова в інтерв’ю «Радіо Свобода».

Що ж до консерваторів та інших «радників», то в цьому питанні експерти покладаються на Байдена. «Головна помилка адміністрації Байдена полягає в тому, що ніхто не береться серйозно пояснити країні, що поставлено на карту. Йде третя світова війна, і Україна воює під гаслом польського руху “Солідарність” — “за нашу і вашу свободу”. Кожен долар, який іде в Україну, — це інвестиція в мир», — коментує Стівен Бланк, старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики.

Вочевидь, Байдену не завадило б нагадати виборцям, що устами російського олігарха Євгенія Пригожина Кремль нещодавно прямо зізнався, що Росія «втручалася, втручається та буде втручатися» у вибори в США. Навіть свій відхід із Херсона Володимир Путін використав як важіль впливу. Розвідувальні дані США свідчать, що Росія трималася в місті до останнього, адже не хотіла давати Демократичній партії позитивних новин напередодні виборів. Путін робить ставку на те, що Сполучені Штати під проводом республіканців будуть надавати Україні меншу підтримку. Можливо, консерватори поділяють погляди радикального крила республіканців на зовнішню політику США, але ставати пішаками російського диктатора навряд чи захочуть.

До того ж, популярність Трампа падає. Попри амбітні наміри балотуватися на президентських виборах у 2024 році, справи в експрезидента не дуже. Не такий добрий, як сподівалися республіканці, результат проміжних виборів почасти пояснюється тим, що виборці не підтримали кандидатів, яких просував особисто Трамп. Це вже треті вибори поспіль, де республіканці програють через колишнього президента. Тому партійці почали гуртуватися навколо нового лідера — губернатора Флориди Рона ДеСантіса. Національне опитування Yougov показало, що він уже випереджає Трампа в потенційних президентських праймериз.

Альтернативний варіант

Якщо проблеми з підтримкою Конгресом нових пакетів допомоги Україні все ж таки виявляться нездоланними, Джо Байден має альтернативний інструмент — підписаний ще у травні закон про ленд-ліз. Він набув чинності першого жовтня та дозволяє надавати Україні військову техніку в оренду або в лізинг за спрощеними процедурами експортного контролю. Програма ленд-лізу передбачає повернення грошей за отримане обладнання, в той час як інші програми цього не вимагають. Але умови сприятливі. Наприклад, за знищену техніку сплачувати не треба. На цей закон Конгрес ніяк вплинути не може, отже допомога все одно буде.

За даними сенатора-демократ Марка Ворнера, США надали Україні допомогу на суму близько 66 мільярдів доларів, які були розділені між військовими та цивільними потребами навпіл. Для порівняння: оборонний бюджет США — 800–900 мільярдів на рік.

Фото: Генштаб ЗСУ