В інтерв’ю 5 каналу перший президент України, голова української делегації у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі (ТКГ) Леонід Кравчук, відповідаючи на запитання ведучої Яніни Соколової «навіщо нам Донбас?», сказав: «Я нещодавно прочитав щоденники Олеся Гончара. Там є думка: якщо Україна  хоче розвиватися як вільна держава, вона має відрізати ракову пухлину, яка називається Донбас. Так  говорив Гончар. Це говорила геніальна людина, коли ще не було війни. Я тільки рік назад про його слова дізнався. Але, можливо, знаючи про це, нам було потрібно по-іншому будувати політику (щодо Донбасу. — MS). Я не можу сказати, що нам не потрібен Донбас: нам потрібні люди Донбасу».

Насправді й раніше (більше, ніж рік тому) Кравчук використовував це порівняння із посиланням на Гончара: і у 2016 році в інтерв’ю «НВ», у 2018 році в інтерв’ю «Українській правді». Як і раніше, це чергове висловлювання Кравчука спричинило хвилю обурення та обговорення в медіа, особливо в тих, що має проросійську позицію. Наприклад, на ютуб-каналі Перший незалежний це обговорював новоспечений кандидат наук Ілля Кива, експрем’єр-міністр Микола Азаров — і наполягав, до речі, що Кравчук саме пропонував «відрізати» Донбас, хоча перший президент цього не говорив. А нардеп від «Опозиційної платформи — За життя» Вадим Рабинович навіть вимагав від голови Служби безпеки України Івана Баканова притягнути до відповідальності Кравчука через це висловлювання (хоча на сайті «ОПЗЖ» в заголовку новини вказано, що сам Рабинович збирається позиватися до суду, в самій новині цього немає).

Власне розслідування щодо того, чи справді в Гончара була така цитата, провело видання «Страна.юа»: в матеріалі йдеться, що авторство Гончара не доведено, але існує «ненульова» вірогідність, що письменник міг таке сказати. «Страна» наполягає: навіть якщо цитата фейкова, Кравчук та інші політики використовують її задля «дегуманізації» мешканців Донбасу та «отказа от выполнения политической части Минских соглашений. То есть для отказа от мирной реинтеграции региона».

В такому ж дусі новину про міркування Кравчука подавали і російські ЗМІ — як відмову від подальших перемовин про виконання Мінських угод та відокремлення окупованих частин Донеччини та Луганщини: «На Украине готовят общественное мнение к отделению Донбасса?»; або приписували Кравчуку, що він згоден з таким формулюванням та сам закликає «відрізати» Донбас від України.

Де Леонід Кравчук узяв цю цитату? І чи погоджується він із нею? Ми запитали про це в нього самого.

— Пане Леоніде, ви пригадуєте, де прочитали цитату, яка стала приводом для спекуляцій у багатьох українських та російських медіа?

— Її в багатьох випадках використовували. Але насправді я її чув у якомусь з інтерв’ю Дмитра Гордона, де він прочитав її.

В Україні в різні часи ставлення до Донбасу було різним. Загалом, якщо взяти радянський час, Донбас подавався в громадській думці, в суспільстві як найбільш могутня територія, яка забезпечує всю Україну. А от решта територій не є настільки важливими, настільки сильними. Тому що тоді питання було не в тому, чи виробляє держава або суспільство продукт, що потрібен людям. А головне було, щоб регіон задовольняв потреби держави — металом, машинами, вугіллям тощо. В першу чергу, тим, що потрібно для оборони. І Донбас був дуже важливим регіоном не лише для України, а для всього Радянського Союзу.

Минув час, усе це змінилося, але і сьогодні в суспільстві виникає ця думка (що Донбас є важливішим за інші регіони України. — MS). І Гончар, коли аналізував ці питання — це зі щоденників письменника — писав, що Донбас — це дуже складна територія. І якщо Україна хоче мати незалежну державу, вона має відрізати його як ракову пухлину.

— А ви самі так вважаєте?

— Повторюся: ця думка вже давно існує в суспільстві. Тому, коли мені поставили це питання, я відповів, що знаю про таку думку Олеся Гончара. Але і тоді відповів, і зараз вам підкреслюю: я з такою думкою Гончара не погоджують. Незважаючи на те, що він — велика людина. Тому що Донбас, люди Донбасу — це Україна. І для мене сьогодні головне, щоб Росія залишила Донбас у спокої, щоб вона пішла звідти геть: своїми військами, зброєю, ідеологією — геть. А Україна зробить усе, щоб люди, які там живуть і працюють, могли і надалі працювати і жити, враховуючи — наголошую на цьому — особливості цього регіону. Якщо ми не будемо рахуватися з особливостями регіону, це може викликати суперечності. І це не тільки в Україні — це в усьому світі так. Наприклад, у Канаді є Квебек, де живуть франкомовні канадці. І держава створила такі умови для Квебеку, щоб не було загострення ситуації через те, що хтось не враховує особливості культури, економіки, церкви тощо. Є дуже багато питань, які потрібно дуже делікатно вирішувати. Щоб Донбас не перетворився на окрему державу.

Але повторюю: ми не можемо дивитися, як він перетворюється на державу, як часто говорять на окупованих територіях, яка з часом має інтегруватися в Росію. Тобто вони самі себе відрізують, а не я або Гончар.

— Ви згадуєте Квебек. Ви вважаєте, що і для окупованих зараз частин Донеччини і Луганщини слід запровадити дві офіційні мови, як у Канаді?

— Ні, я так не вважаю. Я не знаю, чи потрібно вчинити так в Україні — це окрема тема, її  треба вивчити разом із тими, хто живе на окупованих територіях, хто живе на Донбасі. Щоб це питання не нав’язували силою, але й так, щоб розв’язання цього питання не призвело до того, що територія відріже сама себе. А щоб вона була в органічній єдності української держави, але мала особливості. Тому закон про особливості місцевого самоврядування має вирішити це питання. Повторюю: на рівні місцевого самоврядування, а не на рівні державного врядування.

— Коли голова ТКГ, навіть не погоджуючись із висловлюванням, цитує слова начебто Олеся Гончара про ракову пухлину, а люди, які живуть на окупованих територіях, чують ваші слова — чи може це, на вашу думку, призвести до подальшого конфлікту з територіями, які ви бачите в органічній єдності з Україною?

— Це важливе питання. Ми можемо, якщо заглянемо в історію літератури чи взагалі історію, знайти стільки положень і стільки формулювань, які для когось можуть видатись образливими. За радянських часів говорили: не треба подавати того, що не служить народові. Але рано чи пізно, якщо воно є, все одно вилазить на поверхню. Тоді виникає запитання: чого ви це ховали від народу? Чому ви не сказали правду? Не я знайшов цей щоденник Гончара і сказав: «Гончар мав таку думку». Це не означає, що ця думка абсолютно правильна і що цю думку негайно треба втілювати в життя. Нам із вами, журналістами, політиками, всім іншим, що відносять себе до інформаційної, літературної, духовної частини суспільства, потрібно навчитися говорити правду і слухати правду. І робити з неї висновки. Я не бачу, що сьогодні на Донбасі потрібно негайно взяти в руки цитату Гончара і бігати з криком: давайте це робити.

— Ми навіть не знаємо достеменно, чи писав це Гончар.

— Я не знаю, де взяв її Гордон. Я йому не телефонував йому, і не перевіряв. Я не піддавав її сумніву: тільки коли мені його процитували в питанні, я сказав, що якщо це так, то я з цією цитатою не погоджуюсь (йдеться про інтерв’ю Кравчука Гордону в 2016 році, де Гордон процитував Кравчуку начебто слова Гончара. — MS) І дуже важливо суспільству пояснити зараз: йдеться про зовсім інше. Хто хоче використати ці слова в цілях антиукраїнських, може і так використати цю цитату. Але це просто факт інтелектуального розвитку суспільства: ми нічого не приховуємо, все кажемо, але живемо сьогодні іншими положеннями, вимогами і завданнями. І перше з них — зробити так, щоб місцеве самоврядування на Донбасі врахувало всі питання: і економічні, і мовні, і національні. І щоб у суспільстві не було конфлікту.

То писав про «ракову пухлину» Гончар чи ні?

Українські медіа і раніше не раз цитували цей вислів, приписуючи його Олесю Гончару, причому з різними посиланнями, але до 2015 року ця фраза не фігурувала в медіа. Гордон — і це чути в його інтерв’ю з Кравчуком у 2016 році, — посилається на твердження українського поета Івана Драча. В інтерв’ю «Гордон.юа» в жовтні 2015 року Драч каже: «Олесь Гончар когда-то написал: “Донбасс — это раковая опухоль, отрежьте же ее, бросьте в рот империи, пусть подавится! Потому что метастазы задушат всю Украину!”». Він не уточнює, де саме про це писав Гончар, але пізніше в розмові з Кравчуком Гордон говорив, що це цитата з листування письменника, посилаючись саме на слова Драча. В подальшому Гордон не раз зачитував цю фразу, в тому числі попередньому голові ТКГ Вітольду Фокіну.

Серед ЗМІ першоджерелом, яке найбільш повно наводить фразу, яку приписують Гончару, було видання «uamedia.visti.net», знову ж таки, у 2015 році: «Донбас –  це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться! Бо метастази задушать всю Україну! Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі? Ковбасний регіон і ковбасна психологія! Єдину українську школу –  й ту зацькували... Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація. Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім`ю... А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж».

У матеріалі також стверджувалося, що це цитата зі щоденників Гончара за червень 1993 року, і була видалена цензором зі щоденників письменника без згоди автора. Джерело цього твердження в матеріалі не згадувалося.

Зараз посилання на цей матеріал на сайті «uamedia.visti.net» неактивне, але воно вказане як першоджерело в інших виданнях — наприклад, на сайті «Антикор» у червні 2015 року. «Антикор» робив одну й ту саму новину з цією цитатою раз на рік у 2015, 2016 та 2017 році. Двічі — із посиланням на ресурс «uamedia.visti.net». Один раз — у 2017 році — із посиланням на пост у фейсбуку письменника Юрія Винничука, який також наводить цю цитату. Причому, як видно з допису, сам Винничук це висловлювання Гончара не бачив на власні очі: він посилається на слова Івана Кайдашенка, який сам посилається на публікацію щоденників Гончара в «Літературній Україні» від 19 лютого 2015 року.

В опублікованих «Щоденниках» Гончара такої цитати немає: редакція MediaSapiens прочитала останній, третій том, що охоплює період із 1984 по 1995 рік. Але там є інші висловлювання письменника про Донбас. В деяких він називає Донбас люмпенізованим регіоном, але пізніше перепрошує за таке визначення (цитується за виданням «Щоденники» Олесь Гончар, Київ, «Веселка», том 3, 2004 рік).

Але пізніше уточнює, що погарячкував:

У тому ж році він називав Донбас зрусифікованим, але резервуаром для поповнення національних сил:

І ще раніше в нього є такий допис:

То чи писав цю фразу про ракову пухлину Олесь Гончар? Як удалося з’ясувати MediaSapiens, «Літературна Україна» — це і є першоджерело, де з’явилася фраза Гончара про Донбас, який треба відрізати та кинути в пельку імперії. В числі №8 газети є стаття доктора філологічних наук, дослідника публіцистичної спадщини Гончара Миколи Степаненка під назвою «Прикро, але факт... Історія однієї щоденникової нотатки Олеся Гончара». В ній розповідається історія цензурування творчості Гончара взагалі та конкретний випадок: цензурування щоденникового допису за 16 червня 1993 року, в якому, як стверджує Степаненко, була ця фраза, а потім зникла за рішенням невідомого цензора. Електронної версії цієї газети не існує, але MediaSapiens знайшов її архів у бібліотеці університету Шевченка.

 Натисніть на зображення для збільшення

Пригадала про існування цієї фрази у щоденниках Гончара його дружина Валентина Данилівна, вона ж і знайшла цитату в оригіналах, що зберігалися в неї.

«Коли почалася війна і пройшли вибори у так званих самопроголошених ДНР та ЛНР, Валентині Данилівні згадалися, як вона сама говорить, терпкуваті слова про “ковбасний регіон” та “ковбасну психологію”. Але виявити їх у тритомнику не вдалося. Пам’яталося, що вони були у верстці, навіть муляли око, аж просилися, щоб були зняті — бо ж кинув Олесь Гончар оберемок гіркоти не просто своїм побратимам по перу, а й друзям, з якими доводилося ділити найсокровенніше. Добре, що вдова покійного письменника не встигла передати до архіву оригінали щоденників, отже, змогла відшукати потрібний текст з винятково актуальними для нас міркуваннями», — йдеться у статті.

Отже, фраза існувала, й чому вона зникла зі щоденників, досі не відомо. Кравчук в інтерв’ю Гордону припускає, що таке різке висловлювання могло бути емоційною реакцією письменника на наймасштабніший страйк шахтарів, який почався у червні 1993 року. Саме тоді у щоденниках Гончара з’являються дописи про «люмпенізований» регіон та «шантаж». При цьому зі щоденників ясно, що письменник готував їх для публікації і навіть вказував видавцям, які з версій його творів краще буде публікувати після його смерті, оскільки в них багато цензурувала радянська влада. Тому можна припустити, що цей фрагмент він сам міг хотіти видалити зі щоденників або що це зробили видавці, як стверджує Степаненко. Очевидно також, що порівняння Донбасу з раковою пухлиною і без будь яких посилань на Гончара — доволі розповсюджена метафора серед українських політиків і митців. Наприклад, про це говорив Юрій Луценко у 2015 році, наголошуючи на необхідності блокади окупованих територій. Те ж саме говорив і письменник Василь Шкляр, журналіст Єгор Чечеринда. І міністр реінтергації окупованих територій Олексій Резніков.