Про те, як пандемія змінить людство, почали говорити ще на самому її початку. Від учених зі світовим ім’ям до популярних блогерів — усі в один голос називали COVID-19 «чорним лебедем», що втрутиться в розвиток багатьох процесів.

Зрештою, після чуми, холери, «іспанки» так і сталось. Та пандемія коронавірусу стала першою, від якої люди та установи змогли масово врятуватись онлайн.

За даними провайдерів «Київстар» і «Укртелеком», українці на карантині почали користуватися мережею ще на 20–30 % більше, тому слід очікувати, що їхня інтернет-поведінка зміниться. А заразом це вплине на економіку, політику та соціальні процеси.

Що вже надовго ввійшло у звичку українцям?

1. Почали читати головні новини в Telegram

Пандемія стала зірковим часом для цього месенджера. У квітні його щомісячна аудиторія виросла до 400 мільйонів користувачів, а сам додаток став найбільш завантажуваним серед соцмереж у більш ніж 20 країнах.

В Україні ж, за даними британської компанії Similar Web, аудиторія зросла лише на 2 %. Але зміни в охопленні разючі: до карантину Telegram із телефону користувалися 62 % користувачів, а у травні їх стало вже 75,5 %.

«Якщо раніше до лідера Viber було ще дуже далеко, то зараз різниця в охопленні у 20 % може бути скорочена за декілька місяців», — каже Ірина Ворон, керівниця проекту CMeter компанії «Kantar Україна», де надали свіжі показники.

Якщо охоплення зросло, а завантаження ні, це означає, що на карантині українці почали значно частіше користуватися додатком, який раніше висів без діла. Що ж вони там знайшли? Радше за все новини, і здебільшого про COVID-19.

«Коронавирус Украина», «Коронавирус онлайн», телеграм-канали про ситуацію в регіонах та окремих населених пунктах — усі вони знайшли свою аудиторію. А в березні у топдесятці стрімко увірвався «Коронавірус_інфо», верифікований МОЗ волонтерський проєкт, який уже на старті отримав 784 тисячі підписників.

Нині попит уже підупав, але до охвату та масштабів аудиторії колишнім лідерам далеко. Колись незмінний №1 «Ветер дует» про подорожі та знижки на перельоти зі 169 тисячами підписників ледве забрався на 14-ту сходинку в червні. Його обійшов навіть одіозний політичний блогер Анатолій Шарій.

«Як джерело новин і блогів Telegram використовують уже років 3-4, — каже засновник і СЕО одеського коворкінгу «Термінал 42», а в минулому голова українського Яндексу Сергій Петренко. — Зараз же ця роль зросла не в останню чергу через те, що на месенджер звернули увагу політики, і деякі з них активно ним користуються. Там немає цензури, часом узагалі не ясно, хто веде канал, зате можна посилатись».

Ще одна перевага — функціональність. У грудні на Telegram навіть перейшов Bloomberg. Приводом стала зміна відправки повідомлень у WhatsApp, яким володіє Facebook: тепер там не можна додатись у книгу контактів своїх читачів, і відіслати всім заразом якесь повідомлення — наче від звичайного користувача. Telegram це дозволяє.

У месенджері також немає facebook-алгоритмів, які визначають, що показати у стрічці першим. А ще існує режим швидкого перегляду: аби прочитати інформацію, не треба кудись переходити. Петренко переконався в цьому на собі. «Мої спроби просто публікувати анонси, аби перевести на сайт, працювали дуже погано. Люди не хочуть виходити з того середовища, — пояснює він. — Але як спосіб донести push-повідомлення Telegram є дуже зручним».

2. Здобули навички, які назавжди змінять рутину

Із початком карантину найпопулярнішим сервісом світу став Zoom. І в Україні також, підрахували аналітики Global Logic. У своїх Play Market і App Store українці завантажували додаток у 9 разів частіше, а його використання збільшилось уп’ятеро.

«Зростання відбулося дуже різкий, і ми вже не відкотимось до ситуації “до”», — вважає Максим Саваневський, експерт у сфері телекомунікацій.

Він вважає, що навичку зустрічатися групою онлайн опанувати не так просто: треба вміти підтримати розмову, заново навчитися не перебивати одне одного.

«У відеочаті ви отримуєте дуже обмежену кількість сигналів від людини: фактично бачите лише те, що на екрані, — каже експерт. — Натомість офлайн є значно більше можливостей відчувати людей: що вони роблять, як жестикулюють, реагують. Хтось периферійним зором спостерігає за іншими збоку».

За кілька місяців відеоконференції стали звичною частиною комунікації для багатьох компаній. «Ці поведінкові навички відкладуться, і тепер бізнес буде дивитись на те, що можна робити дистанційно, а зустрічі переносити онлайн», — каже медіаексперт Віталій Мороз.

Навіть цілі офіси перенесуть. Американські, німецькі та інші ІТ-компанії на невизначений час навіть перевезли зручні крісла своїм співробітникам. Так само вчинила українська компанія MacPaw.

А навчальні заклади переїхали у Google Class Room чи Microsoft Teams. Не всім було гладко. Коли у травні 800 учителів зібралися на вебінарі, присвяченому роботі з Microsoft, багато хто не знав базових речей. Тоді студенти з різних українських університетів проаналізували питання і створили чат-бота для вчителів. Майже двісті з них цим скористалися, свідчить статистика.

Під час карантину 44 % українців почали користуватися також мобільними додатками. Серед найбільш популярних — Glovo, Raketa, «Нова пошта», з’ясували Gradus Research.

«Зараз всі великі гравці FMCG-ринку (рутинних споживчих товарів. — Ред.) переглядають свої диджитальні стратегії в бік розширення впливу та присутності на електронній полиці. Раніше це були довгострокові плани, — зауважила Маріанна Рудик, Strategy Team Lead агентства Carat Ukraine. — Карантин швидко навчив людей купувати продукти онлайн та замовляти доставку продуктів, і ці навички залишаться».

3. Перестали боятись учитися онлайн

«Коронавірус зробив те, чого я добивався 5 років», — жартує Ілля Філіпов, співзасновник студії онлайн-освіти EdEra. Для нього давно стало звичним навчатися на курсах у мережі, в тому числі на іноземних платформах, проте донести українцям переваги та важливість онлайн-навчання виявилось непросто.

На карантині ситуація швидко змінилася: за березень-квітень кількість переглядів та нових підписників зросла більш ніж удвічі, а унікальних користувачів — майже втричі.

EdEra переважно спеціалізується на навчанні школярів та вчителів, проте на карантині аудиторія більш-менш рівномірно зростала в різних вікових категоріях. Найпопулярнішими напрямками, як і раніше, залишаються «Лайфхаки з української мови», вивчення англійської, історії України та підготовка до ЗНО, проте у березні-квітні в топі несподівано опинився «Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності».

Тішить і статистика найпопулярнішої в Україні платформи безкоштовних курсів Prometheus: там кількість активних слухачів збільшилась у чотири рази. А «новачків» за перші (особливо весняні) місяці цього року стало більше, ніж за весь 2019-й, що був рекордним для платформи.

«Нам так багато розповідали, що навчання онлайн — це щось дуже революційне, складне та екзотичне, що велика кількість українців ніколи і не пробували, — пояснює співзасновник Prometheus Іван Примаченко. — А через карантин багато кого просто змусили».

Серед школярів також помітний великий сплеск зацікавленості до ЗНО, а серед вчителів — курсами підвищення кваліфікації. Зрештою, їх просто не було як пройти в установах.

«Люди побачили, що онлайн-навчання є зручним та якісним, — каже Примаченко. — Тим паче коли офлайн ти часто вимушений проходити курс у тих, хто не може донести інформацію досить якісно, онлайн ти можеш навчатись у кращих фахівців країни чи світу — і ось це вже почали сприймати за норму».

Окрім вчителів і школярів, пожвавішав потік слухачів традиційно популярних курсів: ІТ, програмування, підприємництва, бізнесу, англійської мови, особистісного розвитку.

Буму онлайн-освіти могла посприяти благодійність світових лідерів індустрії: через пандемію Coursera відкрила безкоштовний доступ до своїх курсів та проектів для всіх коледжів та університетів. А на початку карантину до онлайн-навчання постійно закликали  українські та закордонні лідери думок. Навіть у розважальній соцмережі TikTok, що рекордно зросла, з’явились освітні ролики.

Нині зацікавленість іде на спад як на EdEra, так і в Prometheus, хоча це може бути й сезонний фактор. Мода ж на онлайн-навчання в Україні надовго, переконаний Примаченко.

«Зрештою, є висока вірогідність другої та третьої хвилі, — пояснює він. — Все більше бізнесів та навчальних активностей переходитимуть частково чи повністю онлайн, тому це надовго».

4. Стали охочіше платити за інформацію

Востаннє опитування про готовність платити за легальний контент в інтернеті проводили у вересні 2019 року. За даними Gemius, тоді кількість охочих українців зросла з 13 % до 31 % за останні 12 місяців.

Згідно з опитуваннями, які з’явилися вже на карантині, 4 % українців за той період уперше оформили собі підписку на Megogo, Netflix та інші відеосервіси (а 15 % уже мали її доти). Це дані спільного дослідження Gradus research та Ukrainian Marketing Forum.

Краще підраховувати допомагає порівняльна статистика Netfliх. Якщо у 2018 році підписку на сервіс (вартістю 7,99 євро) придбали 103 тисячі українців, у 2019-му їх було вже 132 тисячі. Тоді ж в Україні став доступний YouTube Premium — версія без реклами (перший місяць безкоштовно, далі — 99 гривень), і за рік її мали вже понад 100 тисяч українців.

Даних по країнах за 2020 рік поки немає, проте у березні Monobank дарував 20 % кешбеку за онлайн-покупки в Netflix, YouTube, Megogo, PlayStation Store, Google Play тощо. І судячи з даних, які надали MediaSapiens, лише за один місяць акції підписку на Netflix придбало 16220 користувачів Monobank, а на YouTube — понад 28 тисяч. Тобто приблизно така ж кількість людей, як за півроку (чи три місяці для Premium) у 2019-му.

Після збільшення бібліотеки безкоштовного контенту не суттєво, але підросла й аудиторія Megogo. «Загальний відсоток нових користувачів (передплатників і незареєстрованих) виріс близько на 16 %», — коментує Іван Шестаков, директор зі стратегічного розвитку сервісу. Хоча цими показниками там завдячують не виключно карантину, тому що тенденцію охочіше платити за фільми спостерігають уже котрий рік.

Те ж саме з електронними книжками. За даними Омнібусу Info Sapiens, якщо в липні 2019-го українці старше 16 років купили лише 20 % електронних книжок, прочитаних за останні три місяці, то в березні 2020 року частка куплених книжок складала вже 47 %. «Думаю, що це наслідок карантину, а також, можливо, акцій видавництв і книготорговців», — вважає Інна Волосевич, соціологиня та заступниця директора Info Sapiens.

Медіа помітили ці зміни ще до карантину. «Ми дивились на те, як українці платять за інші контентні сервіси — Apple і Google Music, Netflix і МЕГОГО, і бачили дуже хорошу наростаючу тенденцію. У нас не було прикладу саме серед ЗМІ, та ми вирішили ризикнути та стати першопрохідцями, — розповідає Олег Лисенко, керівник інтернет-проєктів видання «НВ», який став перший українським сайтом, що запровадив пейвол.

Від лютого на «НВ» з’явилися преміум-матеріали: перший місяць доступ до них коштує 1 гривню, кожен наступний — 49. «Європейські колеги казали нам, що у будь-якій країні, коли хтось першим вводить пейвол, є така пересторога: швейцарці не будуть платити за контент, французи не будуть, але в результаті більш-менш, але платять всюди», — каже Лисенко.

У квітні, несподівано для самих себе, «НВ» вже мали 10 тисяч передплатників. Скільки з них прийшло після акції продовження тарифу 1 грн/місяць до кінця карантину, точно невідомо, проте зараз справи йдуть на спад: станом на червень охочих побільшало лише на тисячу. Після бурхливого зростання це нормальна ситуація, вважають у виданні.

Можна очікувати, що за «НВ» підуть інші. Про пейвол роздумували «Економічна правда», «Ліга.net», модель членства вже вводять The Ukrainians. Членство невдовзі з’явиться і в «Української правди»: матеріали, обіцяє головна редакторка Севгіль Мусаєва, будуть доступні всім, але учасники спільноти матимуть додаткові бонуси. А на «Громадському» нам повідомили, що через бум фоловерів у соцмережах березень-квітень стали найбільш насиченими місяцями за кількістю донейтів. Загалом за 2020 рік вдалося зібрати близько 350 тис. гривень від понад півтори тисячі людей. Частина з цих платежів рекурентні, тобто стануть регулярними. Уже цього літа модель членства з'явиться і в цьому виданні.

Та чи варто нашим ЗМІ сподіватися на те, що зі стабільним зростанням підписок на стримінгові сервіси українці полюблять і пейвол?

Експерти скептичні. Віталій Мороз вважає український пейвол радше монетизацією репутації. Сергій Петренко просить не забувати про економічну кризу.

«Найкращий у світі кейс того, як працює пейвол, — це The New York Times, Wall Street Journal. Перші дають мегаексклюзивну інформацію, а другі є дуже спеціалізованими, — каже Максим Саваневський. — Наші медіа не такі. Якщо взяти кілька топових українських видань, які зробили чи планують зробити пейвол і порівняти їх з іншими, то сьогодні я не бачу суттєвої переваги. Зараз пейвол — це радше вияв лояльності до бренду, а не раціональний вибір».

Фото: iStockphoto