Розповідаючи про затримання Олександра Авакова — мабуть, одну з найгучніших справ осені, деякі тележурналісти ледь не буквально стали на бік захисту сина міністра: їхні сюжети складалися із заяв про політичний тиск, їхнє спілкування з фігурантами справи — із думок про сумнівність доказів обвинувачення. Аргументи правоохоронців при цьому якщо й згадували, то коротко й побіжно. А «Інтер» не згадав про цю справу взагалі. Жодного разу.

Третє місце — ICTV: хвилинка в кінці випуску

31 жовтня телеканал ICTV розповів про обшук та затримання Олександра Авакова в п’ятнадцятій, себто останній новині випуску. Син міністра МВС поступився сюжетам про погоду, вакцинацію та паркан на місці Смоленської трагедії. Саме повідомлення про обшуки (про арешт чітко нічого не сказали) тривало одну хвилину. При цьому новина була хронологічно розділена навпіл: півхвилини журналісти без деталей розповідали, що обшуки проводили у справі рюкзаків, ще півхвилини цитували міністра МВС: той заявляв про невинуватість сина, заперечував докази слідства й узагалі просив НАБУ та САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) «не бути органами під впливом політичних груп і інтересів». Інші телеканали зуміли повідомити цього дня значно більше: деталі справи, коментарі правоохоронців, імена затриманих.

Розповідаючи про вибір запобіжного заходу для Олександра Авакова 1 листопада, журналісти «Фактів» теж не дуже старалися. Цього разу тут були позиції і обвинувачення, й захисту, але чомусь досі не було детальної розповіді про суть «справи рюкзаків» чи кадрів славнозвісного відео із кабінету Сергія Чеботаря.

Себто журналісти відверто не маніпулювали на користь сина міністра, але й повноцінно не передали всіх аргументів правоохоронців, лишаючи глядачів із розмитими формулюваннями про «розтрату бюджетних грошей».

Друге місце — «1+1»: жодних фактів, лише тиск

31 жовтня новина про арешт сина міністра на «1+1» була сьомою. Важливішими, зокрема, виявилися арешт Ігоря Бакая в Росії та справа Пола Манафорта у США. Підводка Наталії Мосейчук повнилася «аргументами проти»: «Несподіване затримання: НАБУ сьогодні згадало справу трирічної давнини щодо постачання рюкзаків для внутрішніх військ, до якої начебто причетний син Міністра внутрішніх справ Олександр Аваков. По цій справі затримали його та ще двох осіб. Сам міністр заявив, що це спроба тиску на нього на користь чиїхось політичних інтересів».

«Справу рюкзаків» журналісти описують без жодного числа чи пояснення ймовірних схем, по суті справи не висловлюється жоден правоохоронець. Крім, звісно, сайту МВС та Арсена Авакова, розлогі заяви яких на захист сина міністра зачитують на «1+1». Немов цих заяв про політичне переслідування замало, журналісти зачитують також розлогу заяву від «Народного фронту». За обсягом начитки новини «ТСН» нагадують аудіокнигу: в сумі тут хвилину й десять секунд озвучують текст із екрана. Це без переказу аргументів «захисту» своїми словами.

У репортажі із залу суду 1 листопада ситуація схожа: події коментують депутати від «Народного фронту» Антон Геращенко та Андрій Тетерук. Їм протистоїть один коментар Назара Холодницького (САП). Окремим матеріалом журналісти цитують Twitter Арсена Авакова. Ніхто з них навіть близько не коментує суті справи, всі заяви стосуються (не)існування в ній політичного підтексту.

2 листопада на «1+1» заговорив сам Олександр Аваков, журналісти зустрілися з ним для інтерв’ю. З цієї розмови глядачі дізналися: як саме підозрюваному повідомили про обшук, що він має робити, перебуваючи під особистим зобов'язанням, і з чим пов’язує справу (спойлер: із політичним тиском на батька). Гострих запитань, критичних запитань, запитань по суті справи журналісти, судячи з усього, не ставили. Також «ТСН» не нагадує про конкретні підозри правоохоронців. Натомість телеканал переказує цікаву заяву інтерв’юйованого: «Батькові-міністру Аваков молодший також подзвонив, але міністр внутрішніх справ не став втручатись». Офіційні заяви від МВС на телеканалі, очевидно, втручанням не вважають.

Але найкращий захист — це, як відомо, напад. 3 листопада, коли керівники НАБУ та САП звітували за півроку роботи на парламентському комітеті, «1+1» виніс у підводку критику: «Спортивні костюми по майже 5000 та сорочки по 1850 гривень купувало Національне антикорупційне бюро у фігуранта справи про рюкзаки. Інформацію про закупи оприлюднив народний депутат Антон Геращенко. В НАБУ погоджуються, одяг купували бо той хорошої якості», — лише це повідомила у підводці ведуча Наталія Мосейчук. У самому матеріалі про історію із закупівлями сорочок та спортивних костюмів розповідають відносно збалансовано, але в тому-то й річ — повідомлення найбільше стосується саме цього «скандалу» на боці правоохоронців і в ньому майже не йдеться про їхні заяви з приводу справи Авакова.

Загалом тактика «1+1» полягає в тому, що журналісти переводять дискусію із площини фактичних аргументів у розбірки на інші теми, на кшталт «тиск це чи не тиск». Таким чином, сюжети «Плюсів» у залишку дають глядачам дуже мало реальної інформації і змушують думати не про те, чи лобіюють в МВС державні закупівлі, а про те, чи тиснуть українські правоохоронці на політиків.

Перше місце — «Україна»: це все тиск, неправда й навіть не новина

31 жовтня на телеканалі «Україна» був напружений день: тут, серед іншого, розповідали про дрес-код маршрутників у Дніпрі, інноваційну систему опалення в селі на Полтавщині та проблеми з опаленням у Черкаській області. А от для обшуку та арешту сина міністра МВС часу у випуску не знайшлося. Взагалі.

Зате 1 листопада «Сегодня» розпочали випуск із цієї справи:«Сыну министра МВД Арсена Авакова Александру в эти минуты избирают меру пресечения по делу о растрате при закупке рюкзаков для правоохранителей два года назад».Виділене жирним — це вся інформація в сюжеті про те, в чому саме звинувачують чоловіка. Сам матеріал побудований із коментарів: один критичний до Авакова (від САП), п’ять — його захищають. За такої кількості однотипних заяв їх можна було би скоротити, але журналісти все одно подають в ефір, наприклад, ці речення: «Главным стабилизатором ситуации в Украине является сейчас Арсен Аваков», — Антон Геращенко. «Напомним, что именно наше правительство отстаивало, а фракция "Народного фронта" поддержала антикоррупционную реформу», — «Народний фронт». Також про політичний тиск на Арсена Авакова заявляють Арсен Аваков та Ілля Кива. На стороні звинувачення слово має Назар Холодницький, але він коментує не суть справи, а просто анонсує, скільки й за кого застави будуть вимагати.

2 листопада телеканал «Україна», як і «1+1», зустрівся з Олександром Аваковим. Глядачам після зустрічі повідомили лише це: «Видеоразговор о  закупке рюкзаков для МВД используемое прокуратурой в качестве главного доказательства в суде — фальшивка», — заявляє ведуча Олена Кіт. Далі Аваков підтверджує це в синхроні, а журналістка запевняє, що «Сегодня» намагалися отримати коментарі від НАБУ з цього приводу, але там «отказали в ответе, сославшись на невозможность предоставления информации в жатые сроки». І все ж менше ніж за добу голова НАБУ Артем Ситник на засіданні комітету ВР повідомив: відео було отримане з дотриманням умов закону і не є «головним» доказом у справі.

3 листопада «Сегодня» передали згадану заяву чиновника й загалом звели до (не)справжньості відео майже весь сюжет. За фейковість доказу висловлюється три людини, за справжність — лише Артем Ситник. Його коментар до того ж хронологічно найкоротший: «Я вас запевняю, що цей запис був отриманий з дотриманням чинного законодавства. Скажемо так, він є належним і допустимим доказом по цій справі. Але не єдиним». Одразу після цього висловлюються журналісти: «Правда, директор НАБУ не упомянул, что антикоррупционный суд еще не создан. За соответствующий закон должна проголосовать Верховная Рада».Якщо ви нічого не розумієте, це нормально. Протиставлення журналістів та заява очільника НАБУ справді ніяк не пов’язані між собою: антикорупційний суд ні раніше, ні пізніше не згадується в сюжеті. Загалом це схоже на типовий whataboutism, але дуже погано прихований та втілений.

Закінчується сюжет іще одним незбалансованим закидом у бік НАБУ від журналістів: «Есть и третий фигурант резонансного дела — некий Владимир Литвин. Именно его компания поставляла рюкзаки силовому министерству. И не только им [...] НАБУ у Литвина купили лыжные куртки. 42 штуки. На сумму более 200 тысяч гривен».Цю інформації Артем Ситник коментував під час звіту, але «Сегодня» його пояснення проігнорували, лишивши глядача зі враженням певного лицемірства зі сторони обвинувачення.

Тож «Україна» найагресивніше маніпулювала на користь Олександра Авакова. Спочатку повністю ігнорувала подію, потім перетворила її висвітлення на нескінченні коментарі захисту про політичне переслідування. Урешті-решт, журналісти зробили новину із заяви підозрюваного про неправдивість доказів. А в сюжет про засідання комітету ВР додали, крім звинувачень від численних політиків, ще й дві власних незбалансованих заяви: про антикорупційний суд та закупівлю форми у фігуранта справи.

Гран-прі — «Інтер»: Кінець Епохи

Якщо дивитися «Подробности» достатньо довго, можна вирішити, що місцеві журналісти фізично ненавидять Арсена Авакова. Ось лише кілька цитат, що протягом року лунали про міністра МВС на «Інтері»:

Кореспондентка: «Организаторами атаки на новостную редакцию "Интера" были члены партии "Народный фронт", в частности, глава МВД Арсен Аваков».

Сергій Каплін: «Этот подонок, эта сука довела до предела ситуацию в этой стране. Он должен быть отставлен!»

Кореспондентка: «Ответственность за отсутствие результатов, причем не только по делу Шеремета, по словам политологов, лежит на главе МВД — Арсене Авакове».

Сергій Каплін: «Аваков раздает боевое оружие, тем самым объединяя вокруг себя, консолидируя определенные силы, с целью во-первых защиты от отставки, второе, я не исключаю, что в будущем захвата власти».

Сергій Каплін: «Если не будет изгнан Аваков... будет гражданская война. Люди встанут бороться против этих подонков».

Сергій Каплін: «Я, как всегда, прямо скажу: Аваков — убийца. На его совести десятки тысяч людей, которые погибли на Донбассе».

Сергій Каплін: «Если сейчас после рюкзаков, коррупции, крышевания казино, проституции, наркоты, чем занимается сегодня реформированная полиция по всей стране, мы не завершим это расследования — это будет жирная точка в существовании нашей страны».

Загалом після арешту Олександра Авакова «Подробности» мали би зробити щонайменше спецвипуск із Сергієм Капліним у ролі ведучого. Але «Інтер» вразив нас значно більше. Тут жодного разу не повідомили про «справу рюкзаків». У випусках новин протягом тижня на неї навіть не натякнули. Немає відповідних повідомлень і на сайті «Подробностей».

Але й це не найстрашніше: «Інтер» простив Авакову свій підпал, причому, як виявляється, досить давно. Ще 1 вересня (це кешована версія) на головній сторінці сайту «Подробностей» висів банер, де Авакова та Киву, як і завжди, звинувачували в підпалі НІСу. 7 вересня там лишився тільки Кива.

Крім цього за відставку міністра МВС 7 листопада не проголосував жоден член «Опозиційного блоку».

Ми не беремося вгадувати, які політичні союзи й «договорняки» цьому посприяли, але вплив на ситуацію «зверху» очевидний. Здається, це кінець. «Інтер» більше не критикуватиме Арсена Авакова. Але сподіваємося, що й цілковито ігнорувати його існування тут теж не стануть. У будь-якому разі, ніхто так, як «Подробности», не захищав сина міністра внутрішніх справ: поки інші телеканали намагалися мінімізувати іміджеві втрати керівника МВС, «Інтер» не допустив для донедавна «заклятого ворога» втрат зовсім.

***

На тлі цього виникає досить дивна ситуація. З одного боку, журналісти постійно закидають правоохоронцям «висячі» роками справи можновладців. З іншого — як тільки такі справи «оживають», першими ж стають на публічний захист підозрюваних. Виходить, що, по-перше, телевізійники в будь-якому разі когось обманюють: власників, розповідаючи глядачам у тому числі й реальні новини, глядачів, транслюючи їм позиції вигідні власникам, чи себе, не помічаючи проблеми. По-друге, таке ставлення до роботи правоохоронців є фактично самосудом від медіа: адже телевізійники якимось чином визначають, про які справи говорити чесно, а про які мовчати чи давати неповну чи маніпулятивну інформацію.

У будь-якому разі, це шкідливо. Не лише для країни загалом, а й для рейтингу довіри до ЗМІ.

Детальніше про це й те, як тележурналісти призначали переможців виборів в ОТГ, а «1+1» показував глядачам ванну та ліжко Тіни Кароль, читайте в публікації «Аваков і його “картковий будинок”. Моніторинг теленовин за 30 жовтня — 5 листопада 2017 року».