Fair use і міфічні 30 секунд. Пояснюємо, як, хто і чому може заблокувати ютуб-канал

Fair use і міфічні 30 секунд. Пояснюємо, як, хто і чому може заблокувати ютуб-канал

11:18,
28 Січня 2021
2786

Fair use і міфічні 30 секунд. Пояснюємо, як, хто і чому може заблокувати ютуб-канал

11:18,
28 Січня 2021
2786
Fair use і міфічні 30 секунд. Пояснюємо, як, хто і чому може заблокувати ютуб-канал
Fair use і міфічні 30 секунд. Пояснюємо, як, хто і чому може заблокувати ютуб-канал
Чому відеоблогерам слід бути обережними навіть із п’ятисекундними відео і не варто доводити конфлікти з правовласниками до суду.

«"1+1" вмер. І вмер уже давно. Ну а по собі залишив дорогий напомаджений труп», — це слова з одного з останніх відео ютуб-каналу Geek Journal. Цей сюжет YouTube видалив (але його можна подивитися тут), як і низку інших, через які телеканал «1+1» звинуватив у піратстві автора каналу — запорізького блогера Тайлера Андерсона. Сам відеоблогер вважає, що канал просто образився на критику, й наполягає, що використовував уривки програм «1+1» у межах правил YouTube — за принципом fair use. У дискусіях про цю історію часто можна побачити згадки про тридцять секунд — мовляв, уривки відео, коротші за півхвилини, можна використовувати без згоди правовласника, й це не буде порушенням авторських прав. Чи справді це так? І чи захищає виконання правил YouTube від судових позовів щодо порушення законів України? Спробуймо розібратися.

То що сталося з Geek Journal?

Канал Geek Journal розповідає про фільми та серіали України і світу вже кілька років. До скандалу в нього було менше ста тисяч підписників, зараз — близько півтораста. Тайлер робить огляди, критикує телекінопродукт і використовує для ілюстрації уривки відео, про яке говорить.

Першу скаргу від «1+1» на використання контенту без дозволу — так званий страйк — Geek Journal отримав у листопаді 2020 року. А після публікації відео, в якому Тайлер ностальгував за старим «1+1» і нарікав на теперішній, прилетіло ще три страйки. Загалом компанія поскаржилася на вісім сюжетів блогера, деякі з них, за словами автора каналу, були завантажені два-три роки тому. Канал мали видалити. І хоча дехто вважає Андерсона упередженим до «1+1», конфлікт викликав хвилю обурення в соцмережах та поклав початок кампанії, яка супроводжувалася хештегом #saveGeekJournal. Люди, які стали на бік Андерсона, розцінили дії телеканалу як наступ на свободу слова. Інші — як «війну YouTube з телевізором», у якій, мовляв, неминуче переможе сучасніший і динамічніший YouTube.

Кампанія тривала кілька днів. Тайлер Андерсон створив резервний канал і водночас закликав підписуватися на Geek Journal — мовляв, що більше буде підписників, то важче YouTube буде наважитися на видалення. Новий канал набрав понад 80 тисяч підписників.

23 січня з каналу Geek Journal зникли сюжети, на які скаржився «1+1». Водночас зникли й усі страйки, як повідомив Тайлер Андерсон. Але суперечка про те, хто правий із погляду авторського права, не припинилася.

То що таке принцип fair use?

Щохвилини на YouTube завантажують кількасот годин відео (подивіться самі на лічильник). Модерувати весь цей контент неможливо — не вистачить ані рук, ані грошей. Тому значна частина відповідальності за контроль контенту покладена на користувачів через механізм скарг.

У правилах користування YouTube попереджає, що за перше порушення зазвичай надсилають лише повідомлення, яке виноситься один раз і залишається на каналі, що впливає на репутацію. Повторне недотримання правил спільноти призведе до попередження. А в разі серйозного порушення відеохостинг може видалити канал, навіть не відправляючи власнику листа. Особливою увагою користується авторське право і його порушення, себто піратство. Якщо блогер чи власник каналу вважає, що не заслужив страйк, то подає апеляцію, пояснюючи, що не порушував принципи спільноти або авторські права.

Більшість правовласників дозволяють використовувати свій контент у некомерційних цілях. YouTube пояснює принцип добросовісного використання (fair use) так: «Це юридичний принцип, згідно з яким захищені авторським правом матеріали за певних умов можна використовувати без дозволу власника цих авторських прав».

Сам факт добросовісного використання визначає суд, розглядаючи кожен окремий випадок. Деякі держави використовують схоже із fair use поняття «чесна угода». У США, де й був запроваджений принцип fair use, прийнято вважати добросовісним використання захищених авторським правом продуктів у коментарях, критиці, новинах та в освіті й науково-дослідницькій діяльності. Там судді виділяють чотири фактори добросовісного використання:

  1. «Трансформаційне використання». Воно передбачає зміну оригінального задуму продукту або його змісту, яке надає новий сенс матеріалу, захищеному авторським правом, а не просто його копіювання. При цьому, якщо відео має комерційний характер, тобто містить, наприклад, рекламу, його використання навряд чи визнають добросовісним, хоча є поодинокі випадки, коли відеоролики одночасно монетизуються й захищаються за принципом fair use.
  2. «Походження оригіналу». Тут мається на увазі, що використання матеріалів з оригінальних документальних творів має більше шансів вважатися добросовісним, ніж використання винятково художніх творів. А тому блогер, який використовує фрагменти документальної стрічки, має менше шансів нарватися на позов або програти в суді. Проблеми радше виникнуть із художніми творами.
  3. «Обсяг». Хронометраж має значення. Для суду суттєво, наскільки велику чи значущу частину чужого твору використала особа, яка не має на нього авторських прав. Проте немає жодного визначеного таймінгу, який би гарантував, що суд визнає добросовісним використання фрагменту твору: навіть невеличкий уривок може бути визнаний порушенням принципу, якщо він передає «суть» твору. Навіть якщо блогер взяв п’ятисекундне відео.
  4. «Наслідки використання твору не власного виробництва». У США судді враховують, як позначилося те, що ви взяли частину чийогось твору, на прибутку власника авторських прав. Хоча є винятки для пародій, наприклад.

Кожен може спробувати довести в суді, що використовував чуже відео за принципом fair use, але процес може тривати довго. Тому YouTube радить відеоблогерам, перш ніж завантажувати відео з уривками захищеного авторським правом матеріалу, консультуватись із юристами. Ось пояснювальне відео про це: 

 

Як YouTube захищає авторське право?

Будь-хто, хто вважає певний ютуб-контент неприйнятним, може повідомити про це через форму. Адміністратори, які працюють цілодобово без вихідних, перевірять контент. Скарги анонімні й не передбачають автоматичного видалення роликів. Після перевірки вилучається контент, який порушує правила спільноти, а на контент, який може бути неприйнятним для молодшої аудиторії, накладаються вікові обмеження.

Вимоги до сповіщень про порушення авторських прав серйозніші й не можуть бути анонімними. Якщо правовласник виявив у ролику іншого користувача свій контент, захистити авторські права можна у два способи.

Перший — подати скаргу. Тоді відео буде видалено, а його автор отримає попередження.

Другий спосіб — відправити на ролик заявку через систему Content ID. Тут є кілька опцій: власник авторських прав може відстежувати відео, монетизувати його (отримувати з нього гроші за покази) або заблокувати в деяких країнах. Якщо на ваше відео залишили заявку Content ID, на сторінці «авторські права» поруч із ним з’явиться напис «Відео містить матеріали, захищені авторським правом». Такі заявки генеруються автоматично, якщо користувач завантажив відео, яке повністю або частково збігається з іншим роликом у системі Content ID.

У випадку з Content ID автори оскаржуваних відео не отримують попереджень, їхні канали не блокують і відео не видаляють. Хоча на заявки теж можна подавати апеляції. За статистикою співвідношення заявок Content ID до скарг на порушення авторських прав становить 50:1. Певно, заробляти на чужих відео, де є ваш контент, вигідніше, ніж боротися за видалення.

Скарги на порушення авторських прав розглядаються відповідно до закону США «Про авторське право в цифрову епоху» (DMCA). Скаргу подають паперовою чи електронною поштою, факсом або через вебформу запиту на вилучення через порушення авторських прав. Лише після отримання запиту, оформленого за всіма правилами, YouTube починає розгляд скарги щодо ймовірного порушення авторського права.

Якщо адміністрація відеохостингу знайде порушення, то видалить ролик зі сторінки каналу відповідно до законодавства про авторське право. Користувач, який завантажив спірне відео, отримає в цьому випадку попередження, поряд із його відеороликом з'явиться напис «Відео видалено (порушення авторських прав)».

Попередження не буде знято, навіть якщо автор каналу видалить відео. Якщо ютубер вважає, що відео видалено помилково, можна попросити правовласника відкликати скаргу або подати зустрічне повідомлення. Попередження перестане діяти автоматично за три місяці.

YouTube звертає увагу на те, що навіть згадка авторів запозиченого відеоматеріалу, фрази «всі права належать автору» і «я не є власником» не означають, що використання є добросовісним або блогер отримав дозвіл власника на використання його відео, оскільки враховуються ще й інші фактори.

YouTube пояснює, що багато запитів на видалення відео від власників авторських прав прилітає щодо відеороликів, які вважаються очевидними прикладами добросовісного використання. І хоча це робиться дуже рідко, але часом відеохостинг просить тих, хто скаржиться, надати підтвердження перевірки відео на «добросовісність». Часом адміністрація навіть просить правовласників переглянути їхнє рішення щодо видалення відео й відновити їх, або ж (зрідка) допомагає в суді тим, хто бореться за відновлення своїх роликів. YouTube вигідно, аби користувачі завантажували більше популярного контенту, а не сварились і блокували одне одного через авторські права.

А що каже український закон?

Нагадаємо, що все це — про YouTube, який працює за законами США і штату Каліфорнія. В Україні ж немає гарантій захисту для блогерів, які використовують відео, права на яке їм не належить. Юристка корпоративної практики адвокатського об’єднання «Міллер» Юлія Рябець пояснює, що українське законодавство про авторське право, на відміну від американського, звужене й має вичерпні переліки, де і як можна використовувати чужі матеріали.

Український закон допускає «використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються, а також вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення»; «використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру; вільне відтворення примірників твору для навчання» (стаття 21 закону «Про авторське право та суміжні права»). Важливий момент: усе це дозволено для некомерційного використання. Наприклад, викладач у виші може показати студентам уривок відомого фільму, аби навчити їх — але не влаштовувати платний кінозал.

«Ютуб-канал сам по собі вмикає монетизацію. Тобто все, що блогери туди додають, завчасно розраховано на комерційну вигоду», — коментує Юлія Рябець. Тут блогер, окрім проблем із порушеннями авторського права, може нарватись на питання щодо оподаткування його доходів. Виконання правил YouTube ніяк не захищає українського блогера від судових позовів і відповідальності за порушення національного законодавства. Тому такі конфлікти блогерам, якщо вони не цілком упевнені у своїй правоті, до судів краще не доводити.

Юлія Рябець припускає, що «1+1» міг би захищати репутацію компанії в суді, але обрав простіший і оперативніший спосіб усунення небажаного контенту. У каналу вже був успішний досвід боротьби за авторські права в YouTube. Правниця вважає, що якби «1+1» вимагав грошової компенсації за порушення авторських прав, її виплатив би YouTube, а потім сам мав би позиватися до блогера по відшкодування, оскільки «факт порушення точно є, а вже на відповідача (блогера) буде покладений обов'язок оскаржувати такий факт». Щоб захиститись у суді, блогеру довелося б поставити під сумнів права «1+1» на фільми, уривки яких він використовував, наприклад, серіали «Школа» і «Чорний ворон». Це проблематично, адже «1+1» ці права вочевидь має. Можна спробувати інший аргумент: мовляв, Тайлер Андерсон використовував дуже маленькі уривки і робив це з освітньою метою. Але суду потрібні докази.

Що робити відеоблогерам?

Без уривків чужого контенту Geek Journal просто не існував би: ти не можеш анонсувати, прокоментувати чи покритикувати фільм, не показавши з нього жодного кадра. Втім інші ютуб-канали, які не стосуються кіно й телебачення, теж не цілком у безпеці, якщо бодай колись використовують чуже відео, звук чи навіть зображення. Чи стануть вони обережнішими після конфлікту Geek Journal і «1+1»?

Письменник і перекладач Остап Українець, який разом зі співавторами Катериною Дудкою та Євгеном Ліром займається створенням контенту для ютуб-каналу «Твоя підпільна гуманітарка», розповів, що фрагменти для ілюстрування його команда бере або з відкритих джерел, або напряму з YouTube. Тому претензій щодо порушення авторських прав не бояться.

«Оскільки контент, який ми створюємо, на сто відсотків підпадає під fair use, жодних застережень із цього приводу в нас немає. Лише на “Твоїй підпільній Катеринці”, запасному каналі для стримів, який ми не монетизуємо, ми крутимо пісні, які є інтелектуальною власністю гуртів. Жодних майнових прав ми не порушуємо, а з немайновими чинимо відповідно до закону», — каже Остап. Він розповідає, що деякі музичні гурти дали «Твоїй підпільній гуманітарці» дозвіл на використання їхнього контенту. Дозволу інших гуртів вони не питали, але, на думку Остапа, й не порушували закон при використанні.

«Єдине автоматичне блокування відео, яке в нас поки що було — правова скарга щодо Warner Brothers, бо ми показали фрагмент фільму “Гладіатор”», — розповідає блогер. За його словами, в таких випадках є сенс подавати апеляцію, адже великі компанії давно не проти використання їхнього відео як ілюстративного матеріалу. А деякі навіть заохочують таке використання.

«Тут іще специфічний момент: якщо, скажімо, один український канал поскаржиться на інший, то YouTube може прислати оскаржуваному попередження і запропонувати самостійно залагодити проблему. Але якщо на контент поскаржиться корпорація, як правило, без попереджень прилітає страйк. І це дуже сумно, бо багато для кого YouTube якраз сприймається як більш незалежна альтернатива корпоративному шоу-бізнесу і телебаченню», — коментує Остап Українець.

Історик Владлен Мараєв, автор і ведучий ютуб-каналу «Історія Без Міфів» зі 104 тисячами підписників, каже, що також дотримується принципу fair use: «Фрагменти відео ми зазвичай беремо з YouTube, тривалістю 5-15 секунд. Так, знаємо й використовуємо принципи “fair use”. Навіть використовували фрагменти фільму “Віднесені вітром” 1939 року. Був збіг по авторським правам, ми апелювали, посилаючись сам на те, що в нас освітній контент і ми використовуємо відеофрагменти не з метою створення розважального контенту, а саме з просвітницькою метою. І за 2-3 дні без санкцій отримали дозвіл. Але щоб отримувати дозвіл через запит? Ні».

Більшість українських ютуб-блогерів, які використовують уривки телепрограм, кіно чи відеоробіт, права на які належать іншим людям, навряд чи постраждають так, як це мало не сталося із Geek Journal. Адже корпорації, як і YouTube, не мають ресурсів, аби шукати свій контент у величезній кількості роликів, скаржитись на них, а надто тягти блогерів у суд. Втім знати й прогнозувати наслідки варто, як і розуміти, що fair use не робить блогера цілком невразливим до претензій правовласників.

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Віктор
18:08 / 28.01.2021
О хороша стаття з цифрового світу. А то даєте якогось там Кокотюху з аналового світу.
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду