У часи SMM, маркетингу та інтернету головним полем бою за електоральні симпатії й уми виборців стає всесвітня павутина. Соцмережі перетворюються на рекламні білборди, агітки та майстер-класи із словоблудства. Лише лінивий не обговорює кількість видалених віртуальних друзів, нові ролики від кандидатів у президенти та їхні аналізи. Проковтнувши чергову порцію мережевого фольклору у вигляді мемів, більшість навіть не задумується, як ці «медіавіруси» в нашому мозку перетворюються на судження та оцінки. Поза увагою залишається й те, як цей інфопотік впливає на наші рішення й вибір.

У тренді

Україна сьогодні знову не лише на перших шпальтах міжнародних газет та в гучних заголовках, ми у тренді: загальноєвропейському та світовому. Сучасні маркетологи й політтехнологи намацали нерв, що реагує, з якого політичного табору не натисни. Поцілити в яблучко аудиторії допомагають сучасні технології.

Якщо непримхливого телеглядача можна взяти політичними ток-шоу, то медіаброню тих, у кого життя починається з кави та інстаграму, старими перевіреними методами не зачепиш. Тоді в хід ідуть фейки й меми. Вони в два кліки створюють потрібні образи і просувають конкретні меседжі. Сатира й гумор — основна фішка інтернет-творчості. Те, що «лайкатимуть» і «шеритимуть», має бути коротким, зрозумілим, актуальним і смішним. Таким, як одна із мемофото Ангели Меркель, поширена у Twitter під хештегом #merkelmeme.

Джерело: dpa

Канцлерку Німеччини та екс-президента США Барка Обаму сфотографували після офіційної частини саміту G7 у Баварії в 2015-му. Оригінальна світлина прикрасила обкладинки більшості світових ЗМІ.

Джерело: bildblog

Мем-варіант опублікованого фото моментально розмножився в соціальних медіа, обростаючи найсміливішими інтерпретаціями. Ось лише кілька з них.

Джерело: Twitter

Не обійшлося без гумору на цьому ж таки саміті, але вже з нинішнім Президентом США, Дональдом Трампом рік тому.

Джерело: Twitter

На фото пані Меркель в оточенні сильних світу цього дивиться на американського Президента, що сидить прямісінько перед нею. Цього разу світлину було опубліковано прес-службою канцлерки Німеччини. З варіаціями на тему інтернет-юзери не забарилися.

Джерело: knowyourmeme

Джерело: Twitter

Взагалі Дональду Трампу ще з часів його передвиборчої кампанії належить пальма першості в інтернет-креативі. Спочатку він зарекомендував себе чи не наймемнішим кандидатом, а пізніше — президентом. Трамп та члени його родини сучасними медіатехнологіями не гребували і не гребують.

Джерело: Twitter

Один із найскандальніших керманичів Америки використав відомий мем — «жабеня Пепе» або «сумне жабеня», додавши від себе трішки креативу. Мем з’явився у твіттері тодішнього кандидата у президенти із фірмовою трампівською зачіскою. Картинка наробила передвиборчого галасу. Хілларі Клінтон і прихильники її табору звинуватили опонента в нетолерантності, після чого історія вибухнула новою мемохвилею в інтернеті. Із безневинного жабеняти мем перетворився на символ ненависті. Комедія закінчилася трагедією. Дійшло до того, що автор «жабеняти» Метт Фьюрі у 2017 закликав усіх відмовитися від «мема Пепе» і в прямому сенсі поховав власне дітище.

Джерело: desertislandcomics

Використовуючи соціальні медіа та мемоіндустрію, політики вбивають двох зайців одразу. По-перше, вони постійно на слуху і в ґаджетах молодої інтернет-аудиторії. Аудиторії, в якої телевізор припав пилюкою або його взагалі немає, але яка вже має право голосу й вибору. По-друге, через комізм, викриття, жартівливе, а часом і саркастичне зменшення свого опонента, вмикається механізм чорного піару та антиреклами опонента.

Кілька останніх років інтернет-меми стали об’єктом дослідження соціологів, медійників, лінгвістів, психологів. Веселі картинки все більше набувають рис зброї масового інформаційного ураження. Меми зі своєю зручною і зрозумілою формою віддзеркалюють те, що відбувається в суспільстві, про що говорять на кожній другій кухні, дитячому майданчику, базарі. Це актуальна й оперативна відповідь на будь-яку соціально-політичну турбулентність. Їх основна функція — інфікувати якомога ширшу аудиторію.

Мем — це не просто картинка чи весела фраза. Це інструмент впливу та один із засобів формування тієї чи іншої громадської думки. Основна вимога при цьому — контекст. Той, кому адресований мем, має розуміти, про кого або про що йдеться.

«Стадіон так стадіон», мем так мем

Кінцева фраза із відеовідповіді Петра Порошенка щодо запрошення Володимира Зеленського дебатувати на столичному стадіоні одразу ж стала мемом.

Джерело: facebook

Якщо раніше карикатуристові чи плакатисту треба було ламати голову над сюжетом, композицією, кольоровою гамою, то зараз у ролі чарівної палички виступає графічний дизайнер. Лише кілька кліків мишки відділяють народження чергового шедевра мемоцеху від його виходу в широкий світ. Наприклад, була Юлія Тимошенко з рослинкою, стала Юлія Тимошенко з баночкою.

Мемотворці постаралися. Вони взяли два основні елементи: впізнаване фото політика з передвиборчої кампанії 2010 року і свіжу топ-тему дебатів Зеленсього та Порошенка. Через мем обігрується контекст аналізів, які обидва кандидати на пост Президента України вирішили здавати публічно перед дебатами, а також пропозиція для Тимошенко виступити в ролі модератора цієї зустрічі на «Олімпійському». За допомогою інтернет-творчості політик із рефері дебатів перетворюється на модератора здачі аналізів.

Джерело: facebook

Через свою емоційну природу меми породжують дискусію, непомітно фрагментуючи при цьому суспільство. Вони змушують співпереживати, сердитися, сміятися, активно розмахувати руками, писати позбавлені толерантності коментарі, а також проводити публічні сеанси навіювання, переконання й агітації. Вони вербують у секту того чи іншого кандидата й ініціюють «чистки» серед реальних та соцмережевих друзів. Такі акти віртуального екзорцизму є прямою загрозою опинитися вінформаційній мильній бульбашці чи теплій ванній однодумців.

Меми — це не лише смішно та креативно, це ще й політично й відповідально. Українські виборчі змагання — пряме тому підтвердження. Інтернет-фольклор став частиною агітаційного інструментарію та чорно-білого піару. Виборців смикають за потрібні емоційні ниточки, підгодовують мовою ворожнечі, граючи при цьому на контрастах, болючих темах та нервах.

Через висміювання в інтернет-мемах зменшується значущість постаті того чи іншого політика. Він стає комічним персонажем, а отже несерйозним, із низьким рівнем довіри. Межу, де закінчується творчість і починається чорний піар, визначити складно. Всі смішні й актуальні мультимодальні меми, які поєднують у собі текст і картинку, формують образ того чи іншого кандидата, ставлення до того чи іншого кандидата, точку зору виборця й сам вибір. Вони розділяють суспільство на «ми» і «ви», «своїх» і «чужих», «порохоботів» та «зеленофілів». В еру гібридних війн та фейків, суцільної віртуалізації стає все складніше відрізнити вівцю від вовка в овечій шкурі. У цьому двобої чи не головним є заклик — аналізуйте!