Уже близько десяти років у світі розвивається буктьюб — спільнота youtube-блогерів, які створюють контент про літературу. Таких каналів на сайті тисячі.

Буктьюбери виносять із книгарень по десять книжок за раз, а читають — дехто — по понад сто на рік. Вони влаштовують собі різні виклики: тематичні місяці й марафони нон-стоп читання впродовж доби, складають власні рейтинги прочитаного за рік, порівнюють книжки та екранізації, спілкуються із глядачами під час прямих трансляцій та влаштовують зустрічі офлайн…

Цікаво, що книжкові відеоблоги популярні в різних країнах: у США, Британії, Німеччині, країнах Латинської Америки. Але і в Україні вони теж існують і їх… не троє. Тепер близько 30 людей знімають відео, в яких розповідають про враження від прочитаного українською. Перші ентузіасти взялися за це ще три роки тому, а тепер їхня кількість постійно зростає. І з буктьюберами все активніше співпрацюють видавництва й інтернет-магазини книжок.

Вплив авторів відео про книжки, як і взагалі блогерів, виміряти неможливо. Та, за даними YouTube, загалом відео буктьюберів на платформі подивилися понад 200 мільйонів разів, а за минулий рік взаємодія аудиторії з ними зросла на 40 % (усі ці дані наводить газета The New York Times).

Що мотивує цих людей — дуже різних, розповідати про враження від прочитаних книжок на відео? Скільки людей їх дивляться й чи платять їм гонорари видавці? Що потрібно, щоби стати буктьюбером? Розказуємо про все по порядку.

Закордонні лідери

Найпопулярнішою буктьюберкою у світі є 27-річна американка Крістін Річчіо (Christine Riccio), яка має канал PolandBananasBooks (за даними The New York Times). Перше відео про книжки вона записала вісім років тому, ще навчаючись у коледжі. У ньому Крістін розповіла про враження від суперпопулярної тоді книжки Сюзанни Коллінз «Голодні ігри». Цей твір належить до підліткової літератури, так званого напрямку young adult, який, до речі, дослідники називають найпопулярнішим у буктьюберів. Чому Крістін вирішила записати відео саме про книжку? Вона каже, що вже тоді читала багато книжок і не мала з ким їх обговорити. До речі, цю ж причину створення каналів про літературу називають і деякі українські буктьюбери.

Крістін Річчіо сподівалася, що матиме принаймні 500 підписників. За два роки, коли вона взялася за свій канал активніше, аудиторія каналу зросла до 5 тисяч. Тепер у Крістін майже 400 тисяч підписників. Звісно, це не 15 мільйонів, як у американської комедійної акторки Лізи Коші (Liza Koshy) чи англійки Зоелли (Zoella), яка знімає відео про власне життя, одяг та косметику, але — чимало. Крістін досі знімає відео переважно про підліткову літературу.

Англійка Джен Кемпбелл із однойменного каналу все життя захоплювалася читанням. Десять років вона пропрацювала у книжковому магазині й написала про це свою першу книжку. «Дивні речі, які люди кажуть у книгарнях» переклали кількома мовами (навіть російською!). Наразі Джен, на канал якої підписано майже 44 тисячі користувачів, видала ще сім книжок. Попри те, що вона стала професійною письменницею, а також викладачкою на курсах літературної творчості, свій канал, якому сім років, не закинула. Вона щотижня публікує по кілька відео. До речі, певна частка популярних буктьюберів пробує себе в літературі. Крістін Річчіо тепер пише підліткову книжку, також над власними творами працює канадка Аріель Біссет, яка має понад 141 тисячу підписників.

Аріель називає буктьюб «гаванню для людей, які ніколи не почувалися класними чи популярними через своє читання». На її думку, перегляд таких відео прищеплює любов до книжок. Із нею погоджується її друг та колега по захопленню — американець Джесі Джордж, який також є одним із найпопулярніших. Його канал jessethereader має понад 288 тисяч підписників. Джесі зізнався, що свого часу зміг заховатися в YouTube від булінґу та соціальної ізоляції. «Буктьюб характерний тим, що якщо ти не є затятим читачем, він надихає тебе таким ставати», — каже він.

Іноземні книжкові видавництва вже не перший рік співпрацюють із відеоблогерами. Представниця британського видавництва Bloomsbury, яка співпрацювала з Крістін Річчіо, каже, що її канал допомагає їм залучити підлітків, «вийшовши на них там, де вони вже є». Уже два-три роки таку практику переймають і українські видавництва, зокрема «Видавництво Старого Лева», «Наш формат», «КСД», Vivat та інші. Буктьюбери отримують книжки щойно з друкарень, а часом навіть і до того в електронному форматі — аби першими розповісти про це глядачам. Також їм дають на огляд книжки самі їхні автори. Більшість буктьюберів, проте, чітко зазначає, що подарована книжка не гарантує хороший на неї відгук: вони за неупередженість.

Українські книголюби

На сьогодні українською мовою ролики про книжки регулярно знімають близько тридцяти людей. Вони дуже різні. Різного віку: Софія ще вчиться у школі, а Гульбану має чотирьох синів. Із різних міст і з різними смаками: Василь розповідає про літературу нон-фікшн, він з Ужгорода й викладає в університеті. Анна — піарниця з Луцька, яка цікавиться сучасною українською літературою. А шанувальниця книжок Стівена Кінга Ната — з Бердянська — сама працює у видавництві. Серед українських книжкових відеоблогерів багато студентів та нещодавніх випускників.

Достеменну кількість буктьюберів із України порахувати нереально, адже не всі автори каналів вказують, звідки вони. Крім того, частина знімає відео російською мовою. Наприклад, у киянки Аліси з каналу Peake-week papers майже 13 тисяч підписників, але вона читає тільки російською і розповідає про прочитане теж. А Вероніка з Veronika’s Book Life має понад 6 тисяч: її відео теж російськомовні, але читає вона обома мовами.

Ми поспілкувалися із трьома українськими блогерками: Анною, яка веде найпопулярніший українськомовний каналом про книжки AnnikaBlog (понад 3 тисячі підписників), Людою з каналу «Вишневий цвіт» (майже 3 тисячі) та Веронікою із Veronika’s Book Life про те, як вони опинилися на буктьюбі, чи приносить він їм прибуток і що потрібно для того, щоби почати вести свій канал.

Чому ви завели блог?

Анна: У мене все починалося з текстового блогу. Просто одного разу захотілося в додаток блогу зняти невеличкий ролик. І з того часу я повністю перейшла на відеоролики.

Люда: Я завжди багато читала. Книги — це важлива частина мого життя, тому в якийсь момент мені захотілося поділитися цим своїм досвідом з іншими.

Мої перші книжкові відгуки з’явилися саме в Instagram в рамках #bookchallenge_ua, але так як написання текстів, навіть таких невеличких, вимагає від мене надто багато зусиль, я почала шукати нові способи. Десь у той самий час я відкрила для себе закордонний буктьюб, а ще знайшла україномовні канали Макса Сущука та Ані Лисенко і вирішила спробувати. Розповідати про книги у форматі відео мені виявилося комфортно, тому я взялася серйозніше за цю справу. Але й в Instagram досі пишу про книги.

Вероніка: Мені хотілося розповідати людям про книжки, ділиться своєю думкою, тому я вирішила що відеоблог на YouTube ідеально підійде для цієї мети. Як виявилося, говорити на камеру мені більше подобається, ніж друкувати тексти.

Що потрібно для того, щоби стати буктьюбером? Яка техніка, вміння й скільки часу?

Анна: Потрібна лише камера, на яку можна знімати. Все решта прийде з досвідом. Я спробувала багато камер та програм для монтажу. Але починала з телефону і youtube-редактора… Звісно, швидко навчитися не вдасться. Тож я рекомендую не чекати, коли буде ідеально. На підготовку одного відео я витрачаю близько 5 годин, але буває й більше.

Люда: Потрібна величезна любов до читання, достатньо вільного часу і шалена мотивація.

Щодо техніки, то вона може бути найпростішою: багато моїх колег знімають на смартфони чи невеличкі камери. Я використовую для зйомки дзеркальний фотоапарат, інколи екшн-камеру. Звісно, перший варіант виглядає глибше і красивіше, але так як моя зйомка доволі статична, то різниця не дуже помітна. Важливіша якість звуку, тому що глядачі не стежать за кожним вашим рухом, а насамперед слухають інформацію. Для запису звуку я використовую диктофон Zoom, але це також може бути мікрофон на петличці.

Монтаж для мене — це найлегша частина роботи, бо я його роблю максимально простим — у мене немає анімації чи якихось складних ефектів. А навчитися обрізати і склеювати окремі шматочки можна за п’ять хвилин. Трохи складніше з корекцією кольору чи звуку, але якщо у вас добрий вихідний матеріал, то роботи буде небагато.

Створення одного ролика займає від 3 до 14 годин — залежно від формату. Це не враховуючи часу власне на прочитання книги. Близько години йде на підготовку до зйомки: пошук інформації про автора, добу, читання критичних статей за темою. Зйомка триває 1–5 годин, залежно від рубрики. Монтаж у мене займає десь годину. Ще хвилин сорок іде на те, щоб завантажити відео на Youtube, написати опис, теги, зробити дописи в соцмережі.

Вероніка: Я не володію особливими навичками зйомки й монтажу, не використовую професійну техніку та освітлення, а просто роблю те, що мені подобається, й іншим це раджу. Однак якщо блогер-початківець має на меті зібрати велику аудиторію, то потрібно витратити гроші на професійні штуки, адже глядачі люблять не тільки вухами, а й очима.

У середньому одне відео вимагає години на підготовку, години на зйомку і години на редагування й 5-6 годин для завантаження на Youtube.

Скільки за перегляди платить Youtube та які винагороди пропонують видавництва?

Анна: Так, Youtube приносить гроші, а блогерством можна заробляти. Це, правда, лише невеликі бонуси…Та на каву вистачає.

Від видавництв я отримую тільки книги на огляд. Завжди нагадую їм, що розповідатиму про них, керуючись власною думкою. От нещодавно дуже розкритикувала книгу, яку прислали на огляд. Вважаю це правильним. Співпраця ця, як правило, ситуативна. Тепер видавництва краще розуміють, що таке блогерство і яка їм вигода від нього. Зізнаюся, коли я починала — два роки тому — охочих давати книжки було менше.

Люда: Враховуючи кількість моїх підписників та середню кількість переглядів, про заробіток говорити ще рано, тому я навіть не дуже намагаюся. За два роки мені вдалося назбирати близько 20 доларів за рекламу в Youtube Інколи я просто про неї забуваю, не вмію правильно її налаштовувати й не переймаюся, чи вона працює. Набагато більше я переймаюся відгуками від своїх глядачів, засмучуюся малій кількості переглядів чи коментарів… Я намагаюся аналізувати свою роботу і щось змінювати.

Головний критерій для мене у співпраці з видавництвом — воно має бути мені чимось близьким. Коли я купую книжки сама, то можу закрити очі на походження видавництва (адже багато з них мають російські корені). Але коли отримую в подарунок, то навіть маючи можливість зробити абсолютно чесний огляд, є певна міра залежності. Тому я не завжди погоджуюся на співпрацю. Але є десь 3–5 моїх улюблених видавництв, із якими ми співпрацюємо регулярно.

Формат співпраці дуже простий: видавництва або пропонують окрему книгу-новинку і питають, чи було б мені цікаво зробити її огляд, або ж надсилають релізи новинок, із яких я можу обрати. Зазвичай ніхто не виставляє якихось жорстких дедлайнів виходу відео. І ще жодного разу мене не просили зробили саме позитивний відгук — для видавців важлива чесна думка, тому навіть негативні огляди не впливають на подальшу співпрацю.

Про гонорари в нашій ситуації поки що також не йдеться, хоча можуть бути бонуси у вигляді додаткових книг. Але це швидше стосується уже реклами книжкових інтернет- магазинів, а не видавництв.

Вероніка: Це наймінімальніший дохід. А якщо точніше, то 2–4 долари на місяць.

Як правило, видавництва та магазини самі виходять на зв'язок і пропонують співпрацю за принципом «надсилаємо безкоштовно книгу — робиш огляд». Грошей вони не платять. Зараз я співпрацюю з трьома видавництвами.

Чи популяризують такі відео читання?

Анна: Складно сказати, але радше так. Youtube охоплює ширшу аудиторію, ніж спеціалізований текстовий блог. Тут більше шансів, що відео про книжки подивиться той, хто цього не планував, а зайшов просто весело провести час. На спеціалізовані літературні сайти така людина не заходить. І я, зізнаюся, теж нечасто там буваю.

Люда: Важко відповісти. Зараз середній осяг українського буктьюбу — це 3-4 тисячі глядачів. За такої кількості говорити про якийсь надзвичайний вплив не можна. Але саме існування такої тематики на розважальному Youtube, а ще численних профілів про книжки в Instagram свідчить про те, що розповідати про книги стає модно. Особисто я поки що не змогла зрозуміти, як можна було би залучати на свій канал людей, які не дуже люблять читати, і як популяризувати книги серед широкого загалу, тому більше зосередилася на тому, щоби глибше пізнавати літературу і спонукати до цього інших.

Вероніка: Так, однозначно! Буктьюб багатьом прищеплює любов до читання. Блогери, розповідаючи про новинки українських видавництв, таким чином їх рекламують. Глядачі купують ці книжки, видавництва отримують прибуток і беруться видавати нові. Таким чином вони розширюють асортимент літератури на українському ринку і сприяють популяризації читання.