Бронзова скульптура Русалоньки - один із символів Копенгагена, пише BBC.

Депутат парламенту Метте Гйерсков хотіла додати у свій пост лінк із фотографією статуї, але отримала відмову від Facebook, повідомляє сайт видання Ekstra Bladet.

У сповіщенні, яке поширила політик, було сказано, що це зображення містить »надто багато оголеної шкіри або сексуального підтексту».

Обмеження поширюють також на ті зображення, які мають «мистецькі чи освітні цілі», йшлося у сповіщенні.

Пані Гйерсков назвала цю ситуацію «абсолютно сміховинною».

Водночас пізніше депутат повідомила, що Facebook врешті-решт дозволив опублікувати картинку.

У березні 2015 року Facebook уточнив свої правила щодо публікації оголеноcті та заявив, що не дозволяє фото картин, скульптур та інших творів мистецтва із зображеннями оголених тіл.

Русалонька - не перший витвір мистецтва, який потрапив у подібну ситуацію.

У вересні Facebook не дозволив данській туристичній організації запостити зображення картини «Жінка перед дзеркалом» Крістофера Вільхельма Еккерсберга (1841 р.). Утім, згодом соцмережа визнала, що це рішення було «помилкою».

Нагадуємо, що влітку за брендом Facebook мало не закріпилося слово «цензура». Користувачам сайту соцмережі часто здавалося необґрунтованим і безпідставним блокування дописів та сторінок українців. Так, адміністрація Facebook заблокувала публікаціюсайту телеканалу «24» про висловлювання відомого сатирика-літератора Леся Подерв'янського щодо росіян із заголовком «Справа не в Путіні, для росіян хто не раб, той — ворог, — Подерв’янський».

7 липня без будь-яких попереджень офіційну сторінку «Азова» у Facebook було спочатку заблоковано, а потім видалено адміністрацією соцмережі. Але підрозділ Нацгвардії так і не отримав від адміністрації конкретних пояснень щодо підстав закриття сторінки й термінів відновлення роботи спільноти. Тієї ж доби сторінку журналіста Максима Кононенка було заблоковано через публікацію вірша Олександра Пушкіна «Моя родословная», який містить слово «хохол». Вже наступного дня, 8 липня, Facebook заблокував шість сторінок, пов’язаних із діяльністю «Азова».