Курити не можна в ресторанах і кафе Парижа, Нью-Йорка, Лондона та Сан-Франциско. Це очевидно для будь-кого, хто буває в Америці та Європі.

Там немає зон в ресторанах, розділених на курців та некурців. Все набагато простіше. Зона для курців розташована на вулиці.
 

Наприклад, ось правила паління в барах і ресторанах Сан-Франциско, найліберальнішого міста США. Паління заборонено всередині. Дозволено або на вулиці біля бордюра (тобто на межі проїжджої частини та тротуару), або не ближче ніж 5 метрів від входу до закладу чи його вікон.

Набуття чинності заборони куріння в громадських місцях – це приклад життєспроможності громадянського суспільства в Україні. Адже закон було ухвалено завдяки ініціативі Ганни Гопко та коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну».

Набуття чинності новим законом викликало збурення серед тютюно-залежної аудиторії фейсбуку. Вони кажуть про порушення прав людини та тоталітарне мислення лобістів заборони.

Але правда для цих людей полягає в тому, що український закон не забороняє паління та не обмежує їх свободу – цигарки залишаються у вільному обігу, і кожен, як і раніше, може курити скільки заманеться.

Відмінність тільки у тому, що тепер він цього не може робити у барах і ресторанах. Якщо хочеться затягнутися, відвідувач має вийти на вулицю. Саме такі правила діють в цивілізованому світі.

Новий закон не тільки покликаний зберегти легені та одяг людей, які не палять, а також здоров'я обслуговуючого персоналу ресторанів та барів. Закон робить менш зручним сам процес куріння – тобто де-естетизує паління та на підсвідомому рівні бореться з цим явищем.

Іншими словами, якщо раніше ти міг курити, не підіймаючи сідниць із крісла, то тепер змушений іти на вулицю. Частина людей лінуватиметься це робити – відтак, рано чи пізно, число курців зменшуватиметься.

Тютюново-залежні друзі вимагають, щоб у ресторанах було створено місця для курців та некурців. Насправді, цей механізм не діє – такі правила досі існували в Україні, але на практиці місця для некурців були так само обсмалені тютюновим димом.

Світовий досвід показав, що немає економічної моделі в сегрегації – створенні окремих барів для курців та некурців. Тому що перші поглинають других. Бари для некурців елементарно не витримують конкуренції із закладами, де дозволено паління. Сьогодні у багатьох західних країнах (Франції, Британії, США) заборонено курити навіть в нічних клубах – для охочих створено маленькі «кімнати смерті» з відповідним рівнем концентрації тютюнового диму.

Таким чином, запроваджено комфортні умови для тих, хто не палить – і пропонується аж три альтернативи любителям паління: терпіти, іти на вулицю або в спеціальну кабіну.

Згідно з новим українським законом, «забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів:

- у під'їздах житлових будинків;

- у підземних переходах;

- у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;

- у приміщеннях закладів ресторанного господарства;

- у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

- на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів тощо».

Закон передбачає штраф за куріння у "приміщеннях закладів ресторанного господарства" – від однієї до десяти тисяч гривень.

Активісти розробили зразок типової скарги, яка доступна за цим посиланням:http://smokefreeukraine.org/leaflet.pdf.

Цікаво, як самі законодавці будуть виконувати закон, ухвалений ними ж – адже парламентська курилка також має бути закрита, бо тут діє пріоритет спеціальної норми закону (про заборону куріння в органах державної влади) над загальною (про дозволені 10 відсотків відводити під зону куріння).

Переконатися в цьому ми вже зможемо у вівторок. І для "Свободи" та Олега Тягнибока, який є лікарем за освітою та некурцем по життю, це буде гарний привід проконтролювати виконання закону "регіонально-комуністичним" керівництвом парламенту.

Сергій Лещенко, спеціально для «Української правди»