In English

Головною темою у російському сегменті телеграму минулого тижня були події в Курській області. Тоді ми зафіксували паніку й розгубленість серед російських телеграм-каналів. Цього тижня повідомлення стали ще більш суперечливими, адже територія, контрольована підрозділами ЗСУ, і географія бойових дій відтоді збільшилася. Ворожий агітпроп намагається приховувати російські втрати, кількість убитих і полонених, а тому застосовує переможницьку риторику. Проте ворогу все важче підтримувати картинку успішного протистояння та применшувати наслідки українського наступу.

Внаслідок операції в Курській області Збройними Силами України станом на 13 серпня було взято під контроль 74 населені пункти, про що повідомив Президент України у своєму телеграм-каналі. Днем раніше під час засідання Ставки Верховного Головнокомандувача Олександр Сирський прозвітував про те, що під контролем ЗСУ перебуває більш ніж 1000 квадратних кілометрів територій Росії. За тиждень Україна змогла взяти під свій контроль таку ж територію, яку Росія окупувала з початку 2024 року.

У західних медіа наступ на Курщині розцінюється як «переломний момент у війні» та стирання останньої червоної лінії Путіна. Видання Bloomberg пише про руйнування іміджу Путіна як «захисника простих росіян» і про те, що Україні тепер простіше буде переконати західних партнерів у тому, що «не варто боятись ескалації й слід дозволити Україні боротися з Путіним будь-якими засобами».

Російська пропаганда намагається применшити значення української наступальної операції, для чого в медіа вибудовується відповідна риторика. Так, із метою применшення паніки використовується термін «добровільна евакуація»; в Курській, Бєлгородській і Брянській областях запроваджують режим контртерористичної операції (КТО), а не воєнний стан. Запровадження правового режиму контртерористичної операції передбачає розширення повноважень співробітників ФСБ, а тому саме ця спецслужба, а не військові, несе повну відповідальність за перебіг і результати КТО. Це викликало серед російських військових блогерів обурення та незадоволення. Зокрема вони звинувачували владу у приховуванні масштабу вторгнення після коментаря Марії Захарової про те, що «атака на Курськ є лише черговим терактом».

Метою ворожого агітпропу, спрямованого на українську аудиторію, окрім поширення тез про «самовбивчу атаку» України та про необхідність «створення медійної картинки», є поширення тверджень про «несправджені очікування» українського командування щодо послаблення інших ділянок фронту, буцімто зірваних Україною мирних ініціатив і про масові вбивства цивільних.

«Після Курська перемовин з Україною не буде»

8 серпня під час наради з представниками служби безпеки та губернаторами регіонів, присвяченої подіям на Курщині, Путін сказав, що, на його думку, Україна «прагне покращення своїх перемовних позицій у майбутньому» шляхом узяття під контроль частин російських територій. У відповідь на такі дії української армії президент Росії поставив під сумнів доцільність переговорів з Україною:

«Але про які переговори взагалі може йтися з людьми, які без розбору завдають ударів по мирних людях, по цивільній інфраструктурі або намагаються створити загрози для об’єктів ядерної енергетики. Про що з ними взагалі можна говорити?».

Риторика Кремля й особисто Путіна розходиться з реальними діями Росії. Адже попри свої повідомлення про готовність до миру Путін продовжує нові наступальні дії на фронті. Проте мир в очах Кремля — це капітуляція України, і жодних ознак того, що Росія справді готова до переговорів, не існувало й до початку бойових дій на Курщині. З іншого боку, Україна готова до справедливого миру та розробила для цього формулу, яку російський агітпроп продовжує дискредитувати.

Слова Путіна підхопили проросійські канали, які працюють на українську аудиторію, і почали поширювати твердження, що курський наступ буцімто унеможливив мирні переговори. Так, телеграм-канал із мільйонною аудиторією повідомив, що «одна з кількох головних цілей курської авантюри Зеленського — це зірвати мирні переговори. Зеленському мир не потрібний, оскільки він втратить владу, йому потрібна довга війна та вічна особиста влада». Таким чином канал також продовжив наратив про буцімто узурпацію влади в Україні та становлення авторитарного правління Володимира Зеленського.

Іншим схожим повідомленням було звинувачення президента України в навмисному зриві альтернативних мирних планів Китаю та Угорщини. За версією цього ж пропагандистського каналу, Зеленський «брехав про мирні переговори», і головною метою наступальної операції начебто була подальша ескалація конфлікту. Також пропагандисти в цьому ж каналі стверджували, що підвищенням ескалації Україна намагається спровокувати Росію, щоб та завдала удару тактичною ядерною зброєю, внаслідок чого Захід буде вимушений посилити підтримку Києва.

Інший канал з мільйонною аудиторією опублікував допис, у якому назвав наступальні дії ЗСУ на Курщині «геополітичним провалом Банкової», тому що начебто «всі спроби Офісу президента налагодити конструктивні відносини з Глобальним Півднем перед анонсованим другим Самітом миру знищені». Канал прогнозує, що після такого вторгнення Україна «надовго відверне від себе майже весь Глобальний Південь, який прийме відтепер позицію Росії». Проте пропагандисти не навели чіткої аргументації, чому країни Глобального Півдня змінять свою позицію щодо підтримки України. Як єдине підтвердження такого прогнозу канал наводив тезу, що буцімто після наступальної операції Україна «стала агресоркою» з погляду країн Глобального Півдня.

Отже, в такий спосіб пропагандисти намагаються просунути для української аудиторії тези, що і Росія, і Угорщина, і Китай та держави Глобального Півдня зацікавлені у встановленні миру, проте Україна та Захід проводять «навмисну ескалацію конфлікту» з метою послаблення Росії та розкручують маховик насилля.

«Російська армія не збирається послаблювати інші ділянки фронту»

У медійному просторі України з’явилися припущення, що метою курської операції є змусити Росію перевести бойові частини з інших ділянок фронту. Реакцією ворожого агітпропу стало або повне заперечення перекидання російських військ у Курську область, або навмисне применшення значущості цього факту. Так, проросійський телеграм-канал з одним мільйоном підписників дописав, що «всупереч стратегічному задуму операції Зеленського та Єрмака в Курській області, Росія не перекидатиме туди сили з фронту». Таке повідомлення є неправдивим: аналітики з видання Politico 13 серпня підтвердили те, що Росія передислокувала частину своїх військ із запорізького та херсонського напрямків. Проте основним доказом для заперечення цього факту пропагандисти використовують статтю The Economist від 11 серпня, в якій автори, посилаючись на джерела з українського генштабу, пишуть про те, що Росія набагато менше залучила військ із «життєво важливого фронту на Донбасі», аніж із Харківського напрямку.

Попри твердження про відсутність передислокації російських військ, пропагандисти замовчують, що російських строковиків змушують підписувати контракт і йти на фронт. Підтвердженням цього є петиція до президента Росії, в якій матері строковиків вимагають від Путіна провести негайний обмін полоненими та надати їм статус «ветерана бойових дій». У тексті петиції також відповідальність за захоплення в полон строковиків покладається на бійців «Ахмату»: «Це злочинне боягузтво («Ахмату» — «ДМ») призвело до захоплення частини російської території та захоплення в полон військовослужбовців строкової служби».

«Провал операції близько»

Також пропагандисти пишуть про «провальність» курської наступальної операції, використовуючи питання логістики, і порівнюють український наступ з початком російського вторгнення. Так, два телеграм-канали з сумарним охопленням 2 мільйони користувачів просувають тезу, що українська армія повторює помилку Росії, швидкими темпами просуваючись углиб території ворога та розтягуючи логістичні шляхи, через що «фланги стають легкою ціллю». Таким чином пропагандисти переконують свої аудиторії в тому, що Україні, як і Росії у 2022 році, доведеться вивести свої війська з незручних позицій на Курщині. Такий сценарій ці проросійські телеграм-канали назвали «катастрофою для України» та пророкують їй за таких обставин «руйнування фронту і бойового духу».

Чим завершиться операція на Курщині, наразі невідомо, як і те, яку мету ставило перед собою військово-політичне командування України. Тож аргументи на кшталт «виведення українських військових із Курщини буде катастрофою» не мають нічого спільного з реальністю. Наприклад, вони можуть бути виведеними після виконання поставлених завдань.

Також декілька телеграм-каналів пишуть, що курський наступ є останньою спробою Банкової переломити перебіг війни, або ж «агонією, яка призведе до незворотних фатальних наслідків». Такі повідомлення необхідні для того, щоб налаштувати громадськість проти української влади у випадку виведення військ із Курської області та дестабілізувати ситуацію в державі. Пропагандисти вимушені самостійно фабрикувати підстави для незадоволення й налаштовувати аудиторію проти президента України та його команди, а також військового керівництва з огляду на те, що українською стороною офіційно не було оголошено цілей операції на Курщині.

Натомість політичні цілі, про які казав радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк у своєму інтерв’ю, здебільшого вже реалізовані: український наступ переніс війну на російські території; продемонстрував неспроможність російського цивільного та військового керівництва. Також унаслідок операції, за різними оцінками, обмінний фонд поповнився сотнями полонених росіян, зокрема кадирівцями та співробітниками ФСБ. Проте перерізання логістичних шляхів російської армії та відсунення російської артилерії від українського кордону залишаються ще актуальними завданнями.

«Українські військові вбивають цивільне населення»

З початку української наступальної операції на Курщині 6 серпня російські телеграм-канали почали звинувачувати українських військових у злочинах проти цивільних. Низка пропагандистських каналів поширювала повідомлення про допит українського полоненого, який буцімто зізнався, що їм «було наказано розстрілювати курян на місці». Також телеграм-канали повідомляли про викрадення місцевих жителів українськими військовослужбовцями, зокрема наводили як приклад двох жителів села Пороз, яких начебто захопили в полон ЗСУ.

Ворожий агітпроп для підкріплення наративу про буцімто «звірства української армії» вдавався до демонізації української армії та глорифікації «простих росіян». Прикладом першого прийому є повідомлення на каналі з аудиторією в 60 тисяч підписників, де писали про те, що «укронацисти розстріляли хвору на ДЦП людину». Українські військовослужбовці зображувалися вбивцями мирного населення, які нібито розстрілюють автомобілі місцевих жителів і вбивають інвалідів.

Іншим трендом російської пропаганди стало висвітлення «подвигів простих росіян», прикладом чого може слугувати допис у телеграм-каналі «RT на русском», який згодом поширив ще пропагандистський канал з аудиторією в 3 мільйони підписників. У цьому повідомленні йшлося про «багатодітного батька, який ішов 25 кілометрів пішки до Суджі під кулеметним вогнем ЗСУ, щоб урятувати свою сім’ю». Про цей і схожі фейки вже писав Центр протидії дезінформації РНБО, спростовуючи їх відсутністю доказів. Звинувачення російських пропагандистів ґрунтуються на непідтверджених свідченнях і фейкових відео. За повідомленням ЦПД, такі повідомлення є частиною стратегії Кремля щодо інформаційної відповіді на події у Курській області.

У російських пабліках також з’являлися звинувачення української сторони у нібито використанні хімічної зброї — пропагандисти повідомляли буцімто про два випадки хімічного ураження. Жодних доказів застосування такої зброї пропагандисти не навели, окрім слів «кадировців».

Російські пропагандисти намагаються дискредитувати українську армію, звинувачуючи її у нібито вбивстві цивільних і використанні хімічної зброї, а відтак у скоєнні воєнних злочинів і порушенні міжнародного права. Таким чином агітпроп намагається представити Україну агресоркою, що мало би підкріплюватися розповідями «очевидців» і відео допитів українських полонених, які зізнаються в злочинах проти місцевих. Такі дії ворог вчиняє зокрема з метою впливу на думку західної аудиторії та тиску на наших західних партнерів, яких опосередковано звинувачують у цих злочинах через підтримку української армії.

Тема операції України на Курщині залишається провідною для ворожого агітпропу, який вдається до спекуляцій і фабрикування фейків із метою дискредитації ЗСУ. Українські проросійські телеграм-канали здебільшого фокусують увагу своєї аудиторії на ідеї провальності курської операції та неминучого краху фронту. В повідомлення про події на Курщині підшиваються вже усталені твердження про авторитарну владу Зеленського, ігнорування мирних ініціатив і несамостійність української держави. Російські ж пропагандисти більше наголошують на нібито злочинах української армії та успіхах своїх військових контрзаходів.

Також пропагандисти намагаються описати прорив кордону як «обман» із боку українського керівництва, яке наступає замість того, щоб капітулювати, що дає Росії привід відкликати раніше озвучені миротворчі пропозиції.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач