Через три роки від початку збройної агресії жоден український телеканал безпосередньо не підіграє російській військовій пропаганді. Однак обслуговування телебаченням інтересів своїх власників часто ллє воду на млин російських маніпуляторів.

ГО «Детектор медіа» розпочав огляд присутності меседжів російської пропаганди в українському телеефірі методом порівняльного аналізу політичних маніпуляцій у російських та українських ЗМІ.

Спочатку було проаналізовано російське інформаційне поле в лютому й виявлено ключові меседжі, що їх поширювали російські медіа, висвітлюючи топові політичні теми про Україну. В рамках моніторингу російських ЗМІ було проаналізовано такі медіа: «Российская газета», «Комсомольская правда», «Известия», «Аргументы и факты», «Московский комсомолець», «Коммерсантъ», РБК, «Независимая газета», «Аргументы недели», «Парламентская газета», «Эксперт», «Огонек», «Советская Россия», «Правда», «Труд», «Завтра».

Потім було проаналізовано ефіри українських телеканалів — «Інтера», ICTV, «України», «1+1», 5-го каналу, «112», СТБ, «UA: Першого».

У цьому огляді заставлено меседжі з кількох тем, зокрема:

-        відновлення активних бойових дій під Авдіївкою;

-        блокада залізниці на Донбасі.

Резюме

Порівняльний аналіз показав, що найбільше маніпуляцій у медіа обох країн було довкола блокади залізниці на Донбасі. У більшості випадків саме українські телеканали під тиском інтересів своїх власників підкидали додаткові сюжети та аргументи на користь російської пропаганди. Проте далеко не поодинокими були випадки, коли окремі тези, вигідні Росії (про відбір газу чи віялові відключення лише в південно-східних регіонах) з’являлися на українському телебаченні.

Порівняльну таблицю «Збіги меседжів у російських та українських ЗМІ в лютому 2017 року стосовно блокади залізниці на Донбасі» дивіться тут.

Характерні приклади:

1. Меседж про необхідність закуповувати дороге вугілля за кордоном (можливо, в Росії) й підвищувати тарифи на електроенергію першими поширювали канал «Україна» (04.02.2017), ICTV з посиланням на міністра ПЕК Ігоря Насалика (07.02.2017). У російських ЗМІ такі припущення з’явилися лише посеред лютого («Коммерсантъ», 14.02.3017).
2. Починаючи з 2 лютого по 20 лютого канал «Україна» не менш ніж у дев’яти сюжетах тиражував меседж про загрозу віялових відключень електроенергії, припинення подачі тепла в домівки на сході України. Згодом ці тези 20 лютого повторила «Российская газета» — офіційний друкований орган російського уряду. Додатково в шести сюжетах новин канал «Україна» тиражував синхрони керівників підприємств, що перебувають у власності Ріната Ахметова, про насування енергетичної та промислової кризи. Згодом у російській «Независимой газете» (28.02.2017) з’явиться посилання на «директорів місцевих підприємств» Донбасу, які попереджають про знищення «фундаменту економічної стабільності» внаслідок блокади.
3. «Інтер» (22.02.2017) взяв коментар в експерта Дмитра Марунича, який повторив тези російських «Известий» (належить «Газпром-медиа») від 15 лютого про загрозу несанкціонованого відбору російського газу.
4. Тези про те, що блокада призведе до енергетичної та політичної кризи, спочатку поширило російське РБК (15.02.2017). А вже наступного дня їх підхопили «Україна» та «Інтер»: щоправда, їм для цього довелося використати слова Олега Ляшка та експерта Вадима Карасьова, на якого посилалося й РБК.
5. 16 лютого «Україна» та «Інтер» поширили слова депутата від «Опозиційного блоку» та заяву цієї політичної сили, в якій містилися звинувачення на адресу влади, не спроможної припинити «кримінальну діяльність» блокувальників. 17 лютого цей меседж з’явився на шпальтах «Российской газеты». 22 лютого в ефірі каналу «Україна» до застосування сили проти блокувальників закликав топ-менеджер ахметовської «Запоріжсталі» Ростислав Шурма.
6.    І навпаки, коли 17 лютого «Российская газета» поширила інформацію про те, що віялові відключення електроенергії зачеплять східні, а не західні регіони держави, вже 18 лютого цей меседж озвучує «Інтер», а 26 лютого це маніпулятивне твердження в ефірі «Інтера» повторює ще й держчиновник — заступник міністра Георгій Тука.

Порівняльний огляд

У лютому в російських ЗМІ основні пропагандистські зусилля зосередилися на звинуваченні України в порушенні перемир’я та відновленні активних бойових дій під Авдіївкою. Основні меседжі цієї кампанії, спрямовані як на росіян, так і на європейців, озвучив сам Володимир Путін під час візиту до Будапешта.

«Комсомольская правда», № 12, 3 лютого 2017 року

«Владимир Путин: Киеву нужны деньги, а вышибать их удобнее всего, представляясь жертвой

Первая причина — украинскому руководству сегодня нужны деньги, — перечислял Путин. — А деньги лучше всего вышибать из Евросоюза, из США и международных финансовых институтов, представляя себя в качестве жертвы агрессии.

Вторая причина в том, что в ходе предвыборной кампании в США действующая украинская власть заняла одностороннюю позицию в поддержку одного из кандидатов. Больше того, некоторые олигархи с одобрения наверняка политического руководства финансировали этого кандидата или кандидатку, если сказать более точно. Теперь им нужно наладить отношения с действующей администрацией США и тоже через конфликт — это всегда лучше, всегда удобнее.

И в-третьих, на фоне явных неудач в сфере экономической и социальной политики на Украине активизировалась оппозиция. Ее нужно заткнуть, мобилизовать вокруг действующего руководства население. Эта задача достигается легче на фоне возобновления конфликта. Сегодняшняя украинская власть не готова вообще к реализации минских соглашений и ищет повод для того, чтобы отказаться от их исполнения. И этому тоже способствовало бы развитие конфликта».

Твердження російського президента без коментарів показали на каналі «Україна». При цьому зі слів Путіна висмикнули лише два меседжі: про те, що керівництво України заробляє на війні й не готове виконувати Мінські домовленості. І це не дивно, з огляду на те, що саме ці меседжі популярні серед потенційної аудиторії каналу «Україна».

«Україна», випуск від 5 лютого 2017 року, 19:00

«Съездив в Венгрию, Путин, так явно, как его пресс-секретарь, её, конечно, не озвучил, но выдвинул авторское видение причин обострения конфликта на Донбассе.

Владимир Путин, президент Российской Федерации: Украинскому руководству сегодня нужны деньги. Деньги лучше всего вышибать, выставляя себя в качестве жертвы агрессии…

Есть ещё одно соображение, я думаю, что сегодняшняя украинская власть не готова сегодня к реализации Минских соглашений и ищет повод для того, чтобы отказаться от их исполнения».

Для порівняння варто показати, як згодом у лютому ICTV супроводило іншу цитату Путіна власним коментарем. Так, за стандартами краще коментар би надали не самі журналісти, а експерт — але чому ні того, ні іншого не зробили на «Україні» — відкрите запитання до редакції новин телеканалу.

ICTV, випуск від 16 лютого 2017 року, 18:45

«Олена Фроляк, ведуча: Кремлю, звісно, всі ці заяви не дуже подобаються. Путін вважає, що розширення НАТО здійснюють лише заради стримування Росії, тому він наказав укріплювати рубежі Російської Федерації. На його переконання, Україна намагається зірвати Мінські угоди і готує диверсії з терактами на території Росії. Такі слова прозвучали на зустрічі з ефесбешниками.

Російський лідер повторює відомі фрази про загострення на Донбасі, як свідчення неготовності Києва мирно вирішувати ситуацію і ставку на силовий варіант. Подібні нісенітниці господар Кремля озвучує абсолютно спокійно, не зважаючи на те, що на українському сході п'ять тисяч кадрових російських військовослужбовців і тридцять п'ять тисяч підтримуваних Москвою бойовиків.

Володимир Путін, президент Росії: Цель этого обострения очевидная — сорвать Минские соглашения. Сегодняшние власти на Украине явно не готовы к мирному решению этой сложнейшей проблемы и делают ставку на силовое решение».

Іще один телеканал, власник якого має достатньо приводів, щоби бути незадоволеним очільниками держави, переказав російські пропагандистські тези, замаскувавши їх серед низки версій щодо причин загострення під Авдіївкою.

«1+1», випуск від 5 лютого 2017 року, 19:30

«З іншого боку, загострення на сході може бути корисним для Банкової, як для консолідації суспільства всередині країни, так і нагадування світу, що переключився на власні справи і все частіше думає про зняття санкцій з Росії».

Тезу про заробляння на війні в ефірі телеканалу «Інтер» озвучив один із лідерів «Опозиційного блоку» Олександр Вілкул. Щоправда, в цьому випадку політик скористався прийомом посилання на «голос народу» і зробив це раніше за Путіна. Утім, це не спростовує того, що в політиків із «Опозиційного блоку» часто важливі позиції збігаються з поглядами та пропагандою керівництва держави-агресора.

«Інтер», випуск від 1 лютого 2017 року, 20:00

«Александр Вилкул, народный депутат "Оппозиционный блок": Я тоже сейчас привёз первую партию гуманитарной помощи, это дизтопливо для генераторов, это медикаменты, уже в пути продукты и памперсы, завтра стройматериалы. То есть, поставки будут идти, пока это необходимо. Но самое главное, послушайте, что говорят люди. А люди говорят, что политики, которые зарабатывают на этой войне, должны наконец-то одуматься и начать думать о народе. Здесь, в Авдеевке, больше двадцати тысяч человек, которые находятся, практически, в состоянии гуманитарной катастрофы».

Однак у цілому можна стверджувати, що ключові українські телеканали під час критичної ситуації на фронті та Авдіївці не транслювали меседжів російської пропаганди. Варто навіть указати на те, що 3 лютого «1+1» та «UA: Перший» оперативно відреагували спростуванням на дезінформацію російських ЗМІ про застосування по окупованому Донецьку ракетного комплексу «Точка-У». Звісно, було би непогано, якби це зробили всі телеканали, зокрема і згадані «Інтер» та «Україна».

Далі в лютому російські ЗМІ зосередили увагу на поширенні кількох тем, які суперечили одна одній, однак негативно характеризували «київський режим». Це, зокрема, підготовка «великої війни» проти «народних республік»; розхитування політичної ситуації націонал-радикалами на тлі слабкості влади та насування позачергових виборів; позитивна оцінка рішення Путіна щодо визнання документів ОРДЛО на противагу «політики геноциду» з боку Києва щодо звичайних мешканців окупованих територій. Нам не вдалося знайти прикладів використання пропагандистських меседжів, якими супроводжувалися ці теми в Росії, на українському телебаченні.

Натомість найбільше прикладів взаємного обміну між російськими та українськими ЗМІ маніпулятивними твердженнями бачимо стосовно розгортання активістами та колишніми бійцями АТО блокади залізниці й торгівлі вугіллям із окупованими територіями.

Найцікавіше те, що в даному випадку радше російські ЗМІ послуговувалися інформацією, яка з’являлася в українському інформаційному просторі, щоб ілюструвати «енергетичний колапс», що насувається на Україну.

Детальнішу інформацію дивіться у таблиці нижче. Від себе додамо лише кілька цікавих спостережень.

1. Українські політики (в даному випадку Максим Бурбак із «Народного фронту» та Олег Ляшко) часом не розуміють, що в запалі боротьби припускаються помилок, які дорого коштують державі з погляду інформаційної безпеки, адже додають аргументів російським агресорам.
2. Використання телеканалів («Україна», «Інтер») для систематичного повторювання негативних прогнозів та гіперболізації певних внутрішніх проблем із метою захисту власних економічних інтересів може мати зворотний ефект у вигляді втрати довіри до підібраних спікерів та експертів.
3. Окремі українські телеканали та російські ЗМІ атакували блокадників, переслідуючи різні цілі. Якщо «Україна» приховувала факти існування важливих економічних інтересів Ріната Ахметова на окупованих територіях, то російські видання — залежність окупованих територій від стабільної ситуації в Україні. Водночас обидві сторони з однаково цинічним розрахунком тиражували тези про те, що саме блокада, а не причини, які її зумовили, призведе до енергетичної кризи та загрози для територіальної цілісності України.

Загалом, розгортання інформаційної кампанії навколо блокування залізниці на Донбасі нагадало часи пізнього Януковича та початку подій на Майдані у грудні 2013 року. Такі ж масові навіювання наближення «неминучої катастрофи» та використання «голосу народу» (мешканців східних регіонів, лідерів думок — директорів заводів) для шельмування та заперечення альтернативного погляду. У підсумку це призвело до серйозного викривлення інформації про справжні події на місцях та посилило недовіру між представниками різних регіонів. Цього разу детонатором протистояння в суспільстві могли стати не політичні розбіжності, а різне уявлення про економічні причини кризи. Враховуючи крихку економічну ситуацію в країні, таке розпалювання ворожнечі може мати ще більш руйнівні наслідки.

Громадська організація «Детектор медіа» здійснює цей проект за підтримки «Інтерньюз Нетворк».