Про це сказав керівник аналітичного центру European Initiative Liberal Academy – Tbilisi, професор Тбіліського державного університету, редактор газети Rezonansi та видавець онлайн-ресурсу Democracy and Freedom Watch Лаша Тугуші на конференції «Участь ЗМІ у примиренні: уроки для України», організованій 16 травня Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні та громадською організацією «Детектор Медіа».

«На жаль, грузинський журналіст зараз не може зробити репортаж із Сухумі чи Цхінвалі. Це дуже болюча проблема, бо через неї наші медійники не можуть якісно подавати інформацію з обох боків, - зазначив він. – Крім того, якщо наша центральна влада надає журналістам інформацію, то протилежна сторона – не завжди».

Ще однією проблемою для журналістської спільноти Грузії Лаша Тугуші назвав недотримання медійниками стандартів журналістики та принципів журналістської етики, зокрема, уникання мови ворожнечі та недопустимість поширення ксенофобських, гомофобських меседжів.

Пан Тугуші наголосив, що більшість прецедентів активно обговорюється в медійному середовищі. За його словами, в Грузії є ЗМІ, які вважають риторику мови ворожнечі прийнятною, а інші дотримуються західних принципів у роботі.

«Звичайно, наш шлях від політики агресивного націоналізму до ліберальної демократії, до якої ми прямуємо, відображається в медіа», - констатував Лаша Тугуші.

Експерт також зазначив, що значну небезпеку для його країни становить російська пропаганда. «Вона ефективно працює на розчленування країни. Часом нам здається, що ми сидимо на пороховій бочці», - порівняв пан Тугуші.

Він розповів, що після війни у 2008 році тодішня влада на чолі з Михеілом Саакашвілі неофіційно заборонила російські канали в кабельних мережах. Але після зміни влади у 2012 році їх знову включили й тепер понад третина населення має до них доступ. «Тож більшість людей може чути агресивний державний погляд Росії. Це не журналістика, а пропаганда. У нас теж триває гібридна війна», - зазначив пан Тугуші.

Зокрема, за його словами, ця пропаганда має значний вплив на національні меншини Грузії – вірменську та азербайджанську, представники якої проживають компактно в певних регіонах і часто не знають грузинської мови, тому отримують інформацію зі ЗМІ своїми мовами та російською.

Пан Тугуші додав, що професійне середовище Грузії активно дискутує, що робити з викликами, викликаними російською пропагандою: чи ставати на шлях контрпропаганди, чи запроваджувати краще інформування населення.

Нагадаємо, координатор проектів ОБСЄ в Україні Джефрі Ерліх у вітальному слові на конференції «Участь ЗМІ у примиренні: уроки для України» наголосив, що «журналістам потрібно обирати сторону, але не сторону у конфлікті». Тобто журналісти мають визначитися, чи вони підтримують війну, чи вони проти неї. Водночас учасники конференції наголосили на неготовності журналістів брати на себе відповідальність у налагодженні діалогу.