За його словами, однією з проблем є певний акцент на українських ультраправих рухах, про які згадують чи не всі закордонні медіа. «Мета наших журналістів – локалізувати, тобто показати, що такі рухи існують, але вони займають певну нішу і є абсолютною меншістю в українських протестах», - зазначає експерт.

Ще одним суперечливим аспектом є матеріали про події, що прямо чи опосередковано стосуються України, в деяких німецьких ЗМІ. Володимир Єрмоленко пов’язує це із тісними економічними відносинами між Німеччиною та Росією, а також із високим психологічним бар’єром, який виробився в німців внаслідок Другої світової війни. Очевидним зараз є тиск з боку Заходу на Росію. Тому, приміром, в одній статті газети Die Welt наголошується на повазі до росіян, дружбі й підтримці. Проте жодним чином не згадується про українські події.

Хоча подібні статті врівноважуються матеріалами інших німецьких видань, таких як Die Zeit, Deutsche Zeitung, Spiegel, котрі «мають суттєво відмінну тональність і називають речі своїми іменами». Те саме можна сказати і про французькі ЗМІ, які навіть «симпатизують нашій революції».

Російські медіа, в свою чергу, поширюють відверту пропаганду в соцмережах. Пишуть, що західні ЗМІ збагнули сутність ситуації й стали на бік їхньої держави.

Медіаексперт радить ретельно зайнятися пошуком спікерів, котрі б володіли різними мовами і об’єктивно коментували інформацію для закордонних медіа. А також наголошує, що Україна потребує досвідчених фіксерів (координаторів, які працюють із зарубіжними виданнями в нашій країні) та перекладачів.

Ольга Артеменко для «MediaSapiens»