У виставковому просторі фонду «Ізоляція» Наталка Гуменюк як учасник «Донбас Медіа Форуму», що покликаний формувати толерантне медіа середовище з відмовою від мови ненависті, наголошує на тому, що професійні стандарти у часи війни лишаються чи не єдиною опорою для журналістів.

«Запитання, яке часто ставлять мені – чим українська пропаганда відрізняється від російської. Тому що не буває маленької брехні і великої брехні. Якщо ти порушуєш стандарт – ти втрачаєш довіру. Ми маємо стати тими людьми, які бережуть реальність», - говорить голова «Громадського телебачення».

Пані Гуменюк каже, що побутує така думка, мовляв, усі ті стандарти BBC та Reuters – то для хорошого часу, для країн, в яких не було воєн, а тому для нас вони не працюють. Та на ділі, стверджує журналіст, все геть навпаки:

«Медіаспільнота, світ ішов дуже довго до того, щоби з кожним боєм, з кров’ю, з втратами кожен раз вносити інші правила до цих стандартів. Тільки той факт, що ти маєш говорити правду, маєш намагатися подати всі сторони конфлікту довів, що це єдиний вихід утримати і зберегти суспільство. І дуже багато суспільств, які потім виходили зі стану війни, казали: «якби ж ми тільки цього дотримувалися».

Гуменюк наголошує на нестачі дуже простої інформації на регіональному рівні та стверджує, що з огляду на те, що Україна не є закритою країною, журналісти мають усі можливості таку інформацію поширювати:

«Є країни, в які потрапити дуже складно, де немає навіть телефонного зв’язку. У нас все-таки є величезний регіон, де живуть мільйони людей, куди, попри всю небезпеку, можна телефонувати, де в багатьох людей є родичі, де дуже багато людей знають, що відбувається, але поза тим, фактично цієї інформації немає. І банальних речей про те, як ходить потяг до Донецька, що відбувається в тому населеному пункті, небезпечно їхати, чи ні, чи загинули там люди, чи ні – от такої інформації бракує».

На цьому етапі, каже журналіст, постає величезне питання до базових стандартів, оскільки таку інформацію потрібно багато разів перевіряти.

Наталя Гуменюк також визнає, що з військовими треба співпрацювати, бути дуже обережним, аби не видати їхнього місця перебування, проте: «війна – це не тільки зброя і військові, - каже журналіст. - Є величезна кількість цивільного населення. Немає інших громадян, вони всі однакові. Обов’язок сильної, нормальної країни – захистити життя кожного громадянина».