ГО «Телекритика» розробила проект рекомендацій для різних учасників, які працюють в інформаційному полі. Документ складено за результатами експертного обговорення, яке відбулося під час круглого столу «Протидія російській інформаційній агресії: спільні зусилля задля захисту демократії» 20 березня 2015 року.

Проект рекомендацій буде розіслано представникам громадських організацій (у першу чергу медійних), органам державної влади, засобам масової інформації з пропозицією продовжити дискусію, щоб виробити єдині правила роботи в умовах російської інформаційної агресії. Остаточний документ повинен бути результатом консенсусу більшості учасників процесу.

Розроблені рекомендації є частиною аналітичного звіту, над яким працювали експерти ГО «Телекритика». У ньому представлені:

аналіз державної інформаційної політики, яка здійснювалася протягом 2014-2015 рр. (в частині протидії російській інформаційній агресії);

результати річного моніторингу російських ЗМІ;

результати моніторингу впливів російської пропаганди в українському інформаційному полі;

результати соціологічного дослідження «Протидія російській пропаганді в регіоні конфлікту», проведеного КМІС на замовлення «Телекритики».

Рекомендації засобам масової інформації

Як протидіяти російській пропаганді на територіях, підконтрольних українській владі:

• не займатися пропагандою та контрпропагандою. Завжди дотримуватися журналістських стандартів у висвітленні навіть контроверсійних питань та проблем;
• не викривляти інформації про перебіг бойових дій та ситуацію на прифронтових та окупованих територіях, не замовчувати суспільно важливої інформації;
• уникати мови ворожнечі стосовно мешканців Донеччини й Луганщини чи інших регіонів;
• виробити спільний для медіаспільноти документ щодо саморегуляції у висвітленні подій у зоні АТО, щоб не допускати поширення інформації, яка може зашкодити військовим, силовим підрозділам тощо;
• провести професійні дискусії стосовно дотримання базових журналістських стандартів при висвітленні ситуації на сході України, подій у зоні АТО, проблем вимушених переселенців тощо;
• разом із Міністерством оборони, Генеральним штабом, СБУ розробити й погодити правила роботи журналістів у зоні АТО;
• більше уваги приділяти темам, із яких у суспільстві відчувається інформаційний голод. Зокрема, за результатами опитування, здійсненого КМІС на замовлення ГО «Телекритика» (див. розділ «Соціологічне дослідження»), найбільш актуальною є інформація про зниклих родичів та знайомих, втрати серед мирного населення та українських військових, а також дії місцевої та державної влади;
• збільшити обсяг контенту, присвяченого темам, які є предметом маніпуляцій у російському пропагандистському дискурсі (діяльність НАТО, економічні та культурні процеси в ЄС, ситуація з одностатевими шлюбами та інше). До вироблення контенту долучати фахових експертів у відповідних сферах, а також спеціалістів із дослідження пропаганди;
• збільшити обсяг контенту, спрямованого на зниження рівня конфліктності та відновлення довіри в Україні. До вироблення цього контенту долучити психологів. Корисними можуть бути успішні історії переселенців, пряма мова мешканців прифронтових територій тощо;
• поступово збільшувати виробництво українського інформаційного продукту, який би з часом замінив російський, у першу чергу на телебаченні: серіали, документальне кіно, ток-шоу, освітні та розважальні програми тощо.

Як протидіяти російській пропаганді на окупованих територіях:

• забезпечити об’єктивне висвітлення життя на окупованих територіях у центральних та місцевих ЗМІ. Унеможливити (завдяки дотриманню журналістських стандартів, ретельного відбору джерел інформації) викривлення інформації й тенденційне висвітлення процесів на окупованих територіях;
• збільшити обсяг контенту, спрямованого на забезпечення інформаційних потреб мешканців окупованих територій. Рекомендована мова цього контенту —  російська;
• більше уваги приділяти наслідкам державної політики України для мешканців окупованих територій, розглядати це питання як пріоритетне в суспільному порядку денному. Чинити демократичний тиск на владу для забезпечення інтересів громадян на окупованих територіях;
• уникати мови ворожнечі та негативних стереотипів стосовно мешканців окупованих територій. В оцінках розділяти українських громадян під окупацією й тих осіб, які воюють проти України;
• розвивати місцеві громадські ЗМІ, не підконтрольні олігархам, на сході й півдні України, зокрема в прифронтових зонах.

Як протидіяти російській пропаганді за кордоном:

• основні українські інформаційні агенції, а також провідні онлайн-ЗМІ, мають створити (якщо немає) та постійно оновлювати стрічки новин англійською мовою; навчитися просувати свій продукт на Заході, продавати його іноземним медіакомпаніям та іншим зацікавленим сторонам;
• розвивати англомовне онлайн-ТБ, на кшталт Hromadske International;
• слід створити онлайн-ресурси німецькою, французькою та іншими європейськими мовами, спрямовані на конкретну цільову аудиторію, які би розповідали не лише про події на сході, але й про Україну в широкому контексті (культурному та політичному) й були зрозумілі європейським споживачам;
• канал іномовлення, який має на меті запустити Україна, має бути спрямований у першу чергу на країни пострадянського простору та Росію; запуск такого каналу потребує не лише ресурсів, але й у першу чергу вивчення потреб такої аудиторії (припускаємо, що в тій же Росії є певна кількість людей, які потребують об'єктивної інформації про події в Україні та світі);
• створити телеканал чи радіостанцію (на середніх хвилях) кримськотатарською мовою для трансляції на Чорноморський регіон (включно з Туреччиною).

Рекомендації органам державної влади

Як протидіяти російській пропаганді на територіях, підконтрольних українській владі:

• прокуратура та СБУ мають забезпечити реальне застосування норм законодавства за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та підтримку сепаратизму;
• забезпечити доступ громадян у прифронтових, прикордонних та віддалених місцевостях до українських ЗМІ, зокрема телеканалів;
• розробити уніфікований документ для Міноборони, інших державних органів, у якому чітко зазначити ті категорії інформації, яка не має підлягати розголошенню;
• не допускати викривлення інформації про перебіг бойових дій та стан на прифронтових та окупованих територіях через офіційні джерела. Не поширювати інформації, яка не відповідає дійсності. Не замовчувати суспільно значущої інформації, яка не належить до категорії такої, що не має підлягати розголошенню;
• ініціювати діалог зі ЗМІ щодо саморегуляції ними питань подання інформації з зони АТО;
• забезпечити ефективну роботу військових структур, відповідальних за комунікацію з населенням та інформаційний супровід дій армії на територіях, їй підконтрольних. Міністерству оборони, Генеральному штабу, Міністерству з інформаційної політики прийняти до уваги рекомендації, розроблені для цього незалежними експертами та громадськими організаціями.

Як протидіяти російській пропаганді на окупованих територіях:

• збільшити кількість повідомлень, спрямованих на роз’яснення державної політики стосовно окупованих територій;
• забезпечити реагування центральних органів влади на випадки порушення прав українських громадян на окупованих територіях, зокрема в Криму. Апелювати до міжнародних органів захисту прав людини у випадках репресій проти українських громадян;
• створити єдиний Аналітичний центр із вивчення ситуації на окупованих територіях. Долучити до роботи центру науковців та громадських експертів. Центр може бути створено як окрему інституцію або як підрозділ НІСД. Він має стати ключовим центром вироблення стратегії й тактики як інформаційної, так і економічної, соціальної, міжнародної та іншої політики стосовно окупованих територій;
• забезпечити покриття окупованих територій телевізійним та радіосигналом центральних українських каналів. Вирішити питання з додатковими передавачами. Потужність передавачів має бути розрахована на охоплення всієї окупованої території, а також сягати прикордонних зон на території Росії;
• забезпечити поширення української преси на прифронтових територіях. Для цього відновити й забезпечити роботу поштових відділень, а також мереж продажу преси. За потреби організувати безпеку пунктів продажу й транспортування преси;
• забезпечити ефективну роботу військових структур, відповідальних за інформаційно-психологічний супровід військових операцій на територіях, підконтрольних супротивнику. Розглянути можливість залучення громадських експертів та науковців до вироблення стратегії й тактики цієї діяльності, громадських організацій — для вироблення інформаційних продуктів.

Як протидіяти російській пропаганді за кордоном:

• розробити комплексну стратегію представлення України у світі;
• забезпечити інтенсивну роботу дипломатичних представництв зі ЗМІ за кордоном;
• виробити систему взаємодії Української держави з іноземними медіа;
• створити зручні англомовні версії сайтів державних органів влади;
• сприяти роботі іноземних журналістів в Україні, й не лише в зоні АТО чи на прифронтових територіях (потрібно навчити українських чиновників різних рівнів правильно комунікувати з іноземними журналістами);
• залучити українську діаспору до поширення правдивої інформації серед закордонних аудиторій;
• створити та використовувати інститут культурних аташе (відомих осіб, які би просували імідж і культуру України у своїй публічній міжнародній діяльності);
• сприяти отриманню ліцензії та виділенню частот для телеканалу чи радіостанції (на середніх хвилях) кримськотатарською мовою для трансляції на Чорноморський регіон (включно з Туреччиною);
• лобіювати створення кафедр україністики в провідних університетах світу, які можуть стати осередком дослідницьких середовищ;
• сприяти просуванню вітчизняного українського медійного та культурного продукту за кордоном.

Рекомендації громадським організаціям

Як протидіяти російській пропаганді на територіях, підконтрольних українській владі:

• вивчити досвід інших країн (зокрема Прибалтики, Грузії) у боротьбі з суб’єктами інформаційної діяльності, що сприяють ворожнечі та сепаратизму, в рамках демократичних практик. Представити рекомендації правоохоронним органам України та СБУ;
• забезпечувати зворотний зв’язок між громадянами з одного боку та ЗМІ й держави — з іншого щодо інформаційних потреб та соціально-психологічного стану громадян (через створення нових комунікаційних платформ, проведення соціологічних опитувань, фокус-груп тощо);
• виробляти й пропонувати Міністерству оборони та Генеральному штабу моделі ефективної організації інформаційної роботи з населенням. Ініціювати навчання військових, відповідальних за комунікацію з місцевим населенням. За потреби взяти на себе виготовлення відповідних інформаційних продуктів;
• дослідити досвід інших країн у профілактиці мови ворожнечі. Запропонувати ЗМІ методичні та інформаційні матеріали, тренінгові та консультаційні послуги для профілактики мови ворожнечі.

Як протидіяти російській пропаганді на окупованих територіях:

• сприяти налагодженню зворотнього зв’язку між мешканцями окупованих територій з одного боку та державою і ЗМІ — з іншого в контексті повернення мешканців окупованих територій до українського інформаційного простору. Формулювати та пропонувати державі та ЗМІ стратегію й цілі інформаційної діяльності, спрямованої на окуповані території;
• здійснювати моніторинг та оцінку державної інформаційної політики стосовно окупованих територій та регулярно інформувати осіб, відповідальних за прийняття політичних рішень, про результати;
• за потреби взяти на себе ініціативу зі створення Центру вивчення ситуації на окупованих територіях;
• виробляти й пропонувати Міністерству оборони та Генеральному штабумоделі ефективної організації інформаційного супроводу військових операцій серед громадян окупованих територій, а також рекомендації щодо стратегії й тактики цієї роботи. Запропонувати тренінгову та методичну допомогу. Взяти на себе вироблення інформаційних продуктів для цієї діяльності.

Як протидіяти російській пропаганді за кордоном:

• моніторити закордонний медійний простір та виробляти рекомендації щодо державної інформаційної політики за кордоном;
• ініціювати та здійснювати програми журналістських візитів в Україну із західних медіа для об’єктивного висвітлення подій в Україні (як у зоні конфлікту, так і загалом); сприяти комунікації іноземних та українських журналістів;
• взяти на себе ініціативу створення «пулу друзів України» з іноземних науковців, журналістів, письменників, громадських діячів, які можуть виступати промоутерами України в західних медіа, здійснювати об'єктивні дослідження про Україну тощо.

Проект реалізовано за підтримки Internews Network