Time назвав топ-10 міжнародних новин 2013 року

en.wikipedia.org

10. Супертайфун Хайян

Тайфун Хайян (Haiyan), який пронісся філліпінським архіпелагом, став найбільш руйнівним з часів 1991 року. Швидкість вітру перевищувала 170 миль на годину.

Незважаючи на попереджувальні заходи, зокрема евакуацію  майже 800 тис. людей, загинуло понад 5 тисяч осіб. Ураган сіяв безлад у центральній частині Філіппін і зрівняв із землею  більшу частину прибережного міста Таклобан. Майже 2 млн. філіппінців залишилися без даху над головою.

Міжнародна спільнота спрямовувала до Філіппін кошти та припасів. Китайців покритикували за незначну допомогу постраждалій країні – розміром у 100 тисяч доларів, що становить сімнадцяту частину новозеландської підтримки. Це пояснюється тим, що в Китаю з Філіппінами недружні відносини через суперечки за морські території, Тимчасом США скористалися можливістю посилити свій вплив на території Азії. Впродовж кількох днів після події американці відправили авіаносець на допомогу рятувальникам, а також пообіцяли допомогу 37 мільйонів доларів.

9. Епідемія зґвалтувань в Індії

Масові виступи проти шокуючих групових зґвалтувань дівчини наприкінці 2012 року в Делі продовжилися у 2013-му. Учасники масових протестів вимагали більшого захисту для жінок та швидкого  правосуддя. Суд над шістьма підозрюваними, чотирьох з яких було визнано винними та засуджено до смертної кари, тривав упродовж вересня.

Наступні інциденти, серед них зґвалтування 23-річної дівчини у місті Мумбаї, привернули широку увагу до цієї проблеми на національному рівні та за кордоном. У світі знову заговорили права жінок у країнах, що розвиваються. Там понад 2 мільйони дівчат народжують дітей у віці до 14 років.

8. Морські конфлікти Китаю

Перетворення Китаю на супердержаву є одним із найбільших викликів сучасного світу. Йдеться про спроможність цієї країни ладнати зі своїми сусідами. Найразючіше випробування у водах, що оточують Китай, Пекін не пройшов  успішно. У Південно-Китайському морі та на Схід від країни спори щодо морських територій часто переносилися на незаселені коси з рифів і скель. У 2013 році це загрожувало. регіональною кризою.

У січні Філіппіни заявили, що подадуть позов до арбітражного суду ООН проти намагань Пекіна заволодіти переважною частиною акваторії Південно-Китайського моря як безпосередньою сферою  свого впливу. Ряд держав, передусім сусідні В'єтнам і Філіппіни, оспорюють це намагання.

Відносини між Японією та Китаєм, можливо, навіть напруженіші. Вони сперечаються за низку островів у Східно-Китайському морі, якими управляє Токіо. У 2013 році це призвело до масових антияпонських протестів у Китаї.

7. Катастрофа у Бангладеш

У квітні 2013 року у передмісті столиці  Бангладеш впала 8-поверхова будівля. Загинуло понад 1100 робітників, близько 2500 отримали поранення.  

Цю катастрофу вважать найбільшою за кількістю людських жертв унаслідок руйнування будівлі (за терактів 11 вересня 2001 у Нью-Йорку).

Внаслідок цієї події у медіа заговорили про нестерпні умови праці будівельників у Бангладеш. Ця галузь є провідною у країні, в ній працює близько 4 млн. людей.

6. Африканське коло терору

Січнева інтервенція Франції у Малі, метою якої було відтіснити наступ ісламістських сил, повинна була завдати швидкого удару  сепаратистському заколоту. Однак  французьке втручання, хоча у цілому й виявилося успішним, тривало рік.

2013-ого посилювався ісламський екстремістський тероризм по всій Африці. Свідченням цього  стали захоплення заручників на нафтових родовищах в Алжирі (внаслідок якого загинуло  39 іноземців)  неодноразові  безжальні напади терористичного угруповання Boko Haram у Нігерії, а також напад на торговельний центр у Найробі пов’язаної з «Аль-Кайдою» сомалійської терористичної організації Al-Shabaab та загибель, щонайменше, 68 людей.


 

Насильство привернуло увагу західних держав. США створили регіональну базу  безпілотників у Нігері і здійснювали спецоперації у Лівії та Сомалі. Франція оголосила, що посилить свою військову присутність в іншій колишній колонії – Центрально-Африканській Республіці. Як заявив міністр закордонних справ Лоран Фабіус, натиск заколотників, серед яких переважають мусульманські бойовики, поставив цю країну «на межу геноциду».

5. Прогресивний Папа Римський

13 березня 2013 р оголосили ім’я нового Папи Римського . Ним став аргентинський священнослужитель Хорхе Бергольйо,  який від самого початку формувався як реформатор церкви та захисник бідних. Він вперше в історії папства вибрав собі ім'я Франциск на честь  борця за бідних святого Франциска Ассізького.  Відтоді він пропонує численні зміни, зокрема фінансову реформу у Ватикані, кидає виклик традиційним поглядам церкви на гомосексуальність і жінок,  засуджує грабіжницький характер західного капіталізму.

4. Сноуден шокує світ

Таємні документи Агентства національної безпеки (АНБ), оприлюднені  Едвардом Сноуденом,  пролили світло на масштаби шпигунських операцій США у різних частинах світу. Це призвело до загрози зашкодити їхнім відносинам з деякими ключовими міжнародними гравцями, яких публічно розлютило шпигування США у їхніх країнах. Союзниця Білого дому, канцлер Німеччини Ангела Меркель вимагала відповіді на звинувачення, що АНБ підслуховувало її мобільний телефон. Президент Бразилії Ділма Руссефф скасувала візит до Сполучених Штатів, а згодом поскаржилася на те, що ображено суверенітет її країни.

Американські веб-компанії можуть втратити мільярди доларів. Адже міжнародні  користуваі Інтернетом схильні  користуватися послугами тих, хто, на їхню думку, менш відкритий для шпигунських очей. Від цього також можуть постраждати відносини Вашингтона з Москвою. Остання надала притулок тепер вже найвідомішому утікачеві  з  Америки.

3. Кінець єгипетської революції?

У липневому телезверненні  міністр оборони Єгипту Абдул-Фаттах Халіл Ас- Сісі. повідомив, що військові скинули президента Мухаммеда Мурсі. Цей крок  схвально сприйняли мільйони єгиптян, які виходили  на вулиці, протестуючи проти правління ісламістського президента, що тривало рік і розколювало країну. Як стверджували критики, він користувався своїм становищем тільки для того, щоб зміцнювати владу «братів-мусульман».

Однак після усунення Мухаммеда Мурсі піднялася хвиля масових протестів його прибічників. Це призвело до тривалого зіткнень між прихильниками двох таборів, а також до поляризаційні єгипетського суспільства. Тимчасовий уряд, який спирається на підтримку військових,  у кінцевому підсумку розправився з провідниками «братів-мусульман» та  з їхніми прихильниками.  Кульмінацією погрому стали вчинені у серпні рейди на два табори демонстрантів, внаслідок яких загинули сотні людей.

Ас-Сісі та новий технократичний режим зміцнили свою владу. В той час, як нібито готується повернення до демократії, вони жорстко розгромили інакомислення. Чимало хто вважає, що єгипетська революція пройшла повне коло від часу драматичного  усунення від влади у лютому 2011 року  Хосні Мубарака, що викликало ейфорію.  Ас-Сісі залишив двері відкритими для виборів, що мають відбутися наступного  року.

2. Нова сторінка в історії Ірану

Те, що обраний у червні 2013 р. новий президент Ірану Хасан Рухані намагається здійснювати нову стратегію, було зрозуміло, коли він у привітав євреїв з новим роком у Twitter.

У вересні, після того, як Рухані зачарував міжнародний прес-корпус на Генеральній Асамблеї ООН, він мав  історичну телефонну розмову з  президентом США Обамою. То був перший за три десятиліття прямий діалог між американським та іранськими очільниками держав.

У листопаді Іран досяг попередньої угоди зі Сполученими Штатами та з іншими світовими державами стосовно згортання своєї ядерної програми в обмін на відмову від антиіранських санкцій, що  обернулися б мільярдними збитками.

1. Сирійська громадянська війна та війна, що не відбулася

Вранці 21 серпня з'явилися повідомлення, що у передмісті Дамаска було вчинено  газову атаку із застосуванням зарину. Ця подія   коштувала життя 100 тис. людей і стимулювала найбільшу кризу з біженцями за життя цього покоління.

Стало відомо, що президент Сирії Башар Асад використав хімічну зброю нервово-паралітичної дії, внаслідок чого загинуло,  щонайменше, 1429 осіб.  

Через десять днів  після цього  президент США Барак Обама оголосив, що має намір звернутися до Конгресу за санкцією завдати удару по сирійських установках хімічної зброї. Асад та його союзники відхилили висунуті звинувачення.


Однак удару США не відбулося. Громадськість США була категорично налаштована проти нової інтервенції на Близькому Сході.

Через мандат Ради Безпеки ООН Росії, що є однією з найближчих прихильників Башара Асада, вдалося переконати Дамаск поступитися запасами хімічної зброї. Асадівський режим співпрацював з інспекторами Організації Обєднаних Націй у пошуках шляхів знищення її запасів.

Тимчасом громадянська війна у Сирії триває. Між повстанцями, які у кращі часи були вільною  коаліцією ополченців, відбувся  ще більший розкол. Все частіше трапляються збройні сутички між ісламістськими та світськими фракціями. На початок 2014 року в Женеві призначені мирні переговори з урегулювання сирійської проблеми. Однак  оптимістів, які вірять в їхній успіх, небагато.

Джерело: Time

Переклад: Аркадій Сидорук

comments powered by Disqus