Ми спілкуємось з одним із головних антитютюнних лобістів Андрієм Скіпальським в одній з двох кімнаток штаб-квартири вітчизняної антитютюнової коаліції в півсотні метрів від Хрещатика.

Тримаю в руках горнятко з написом «Я ж не дзюрю вам у каву, то не обкурюйте мене». По боках розвішані різного типу агітаційні матеріали і дошка з розкладом ділових зустрічей (які б правники назвали списком лобістських контактів), на столі – гучномовець для публічних заходів.

Як провести закон без грошей цікавився: Сергій Клімович.

Мій співрозмовник має досвід лобіювання, він отримав ряд перемог у війні із сильним суперником. Це кампанія з підвищення тютюнових акцизів у 2008-2009 роках, історія з нанесенням страхітливих піктограм на пачки цигарок (2009-й рік), остаточну заборону реклами тютюну (березень 2012 року), а також ліквідацію можливості палити у публічних місцях (червень 2012 року).

Мене цікавить метод яким діяли противники паління і чи можуть його застосувати інші активісти.

Lobbyists vs Advocacy

Не дивлячись на те, що наразі українською написано купу книжок із захисту публічного інтересу, тобто advocacy – просування у владі тих чи інших суспыльних ініціатив, далеко не всі громадські організації вміють цим користуватися. Для успішної реалізації потрібно покроково виконати певний алгоритм.

А публічні акції фактично потрібні майже завжди.

Перший крок – класичний для будь-якого планування – сформулювати проблему. Потім провести дослідження, аби скласти stakeholder mapping, тобто нанести на карту всіх гравців в суспільній царині, на яку ви збираєтесь впливати. Кількість об’єктів на такій «мапі» іноді сягає 15 десятків.

Наступний– зібрати команду однодумців. У випадку анти тютюнової кампанії, створити коаліцію громадських організацій, котрим близька тематика захисту здоров’я. До неї увійшли від Всеукраїнської діабетичної асоціації¸ до обєднань журналістів.

Четвертий пункт – провести стратегічне планування діяльності вашої pressure group (групи тиску), тобто намітити кроки з пошуку донорів (тих, хто дає гроші на діяльність), однодумців для коаліції (включаючи і парламентарів).

Все це і так можна прочитати у підручниках. Цікавіша практика. Особливо пікантний момент встановлення контакту з народним депутатом, потенційним прихильником кампанії. Без нього всі ваші зусилля марні. Він головна мета і перша жертва активістів.

«Врятуй вас Боже від спроби встановити перший контакт в кулуарах ВРУ, все провалиться, – анонімно радить досвідчений громадський діяч, - для цього варто шукати спільних знайомих».

Для пошуку однодумців серед нардепів, варто заводити контакти з їхніми помічниками. До речі, ця посада є першим стандартним щаблем у кар’єрних сходах українського професійного лобіста.

– Звісно, помічники депутатів часто є джерелами інформації і часто допомагають нам, – розповідає антитютюновий лобіст Скіпальський – Надзвичайно важливі і цікаві. Ці люди дійсно рухають процеси і можуть дійсно багато в чому допомогти. Це люди, які надзвичайно завалені роботою, принаймні ті з них, які працюють на активних депутатів.

Інший шлях – знайти депутата, який має спільну «тему» з вами. Наприклад, Царьков – «антитютюнник» , а Чорновіл – виступає за права курців.

Важливим пунктом є тиск на нейтральні сторони і опонентів. Крім досліджень, наукових круглих столів і публічних акцій-перформенсів, громадські організації засипають посадовців листами з антитютюновою аргументацією.

Дещо по іншому працюють лобісти від бізнесу:

– Я спілкувався з депутатами, – усміхається Дмитро Федечко, колишній фахівець з комунікацій з органами влади (тобто фактично корпоративний лобіст) Phillip Morris. – Це робиться практично і законно. Якщо відносно притомний депутат має свою стратегію і вона співпадає з напрямами компаній, куди вони вкладають свої соціальні кошти, то бізнес може інвестувати свій соціальний бюджет на проект, котрий принесе депутату політичні дивіденди. Це цілком нормально виглядає.

«Чи багато потрібно обранців для ефективного лобізму?» – може спитати читач.

– Дай Бог мати одного депутата. – резюмує Дмитро Федечко, колишній лобіст Phillip Morris. – Одного депутата іноді достатньо для того, щоб реєструвати поправки, щоби ходив там чи підписував папери, щоб направляв свого повноважного представника на робочих групах по тому чи іншому законопроекту, для того, щоби прокоментувати в медіях, щоби казати "а-яяя-й" опонентам...

Поле бою

В порівнянні з іншими питанням антитютюновий лобізм відносно легкий. Інтереси правлячої партії чи опозиції він не зачіпає, заборона куріння європейський і світовий тренд. Цим можна пояснити успіх громадських лобістів

Коли законопроект подано, противники і прибічники починають процес, який і є власне лобіюванням – на членів комітетів сипляться документи з аргументами pro et contra. Полем для бою є і робочі групи з підготовки того чи іншого законопроекту.

– Робоча група над законом про заборону реклами тютюну – це лакмусовий папірець організацій, які проявили себе, прийшли захищати інтереси виключно виробників реклами, хоча мають до реклами таке ж відношення, як я - до балету! – емоційно розповідає Андрій Скіпальський.

Хто ж фінансує анти тютюнників?

– Є цілі мережі організацій, які займаються контролем над тютюном (тютюновим контрлобіюванням – Прим. Авт.) – посміхається Скіпальський, – такі, як Альянс виконання рамкової Конвенції ВООЗ (400 організацій), тощо. А консультативну і технічну допомогу надають багато організацій, наприклад, Smoke Free Partnership, технічно допомагають створенням агітаційних матеріалів World Lung Foundation та World Heart Federation. Адже ресурсна і дослідницька база надзвичайно важливі. Кілька великих партнерів - це науково-дослідні інститути, які діляться дослідженнями. З чого все починається? З досліджень. Не з вуличних акцій, а з доказової бази.

Виробники цигарок розуміють, що контроль над тютюном з часом буде все жорсткішим, але їх завдання – максимально сповільнити процес. І методик є багато, починаючи з роботи з ЗМІ, і закінчуючи створенням кишенькових громадських організацій. Народні обранці також можуть допомогти.

Парламентські групи

Цікаво, що традиційний поділ на «хороших» і «поганих» у випадках лобіювання суспільно важливих законопроектів, які не зачіпають політичні інтереси, відсутній. Так, анитютюнники склали список депутатів, котрих вважають своїми опонентами це: Тарас Чорновіл(ПР) , Олег Шевчук (Блок Литвина), Олену Бондаренко (ПР), Ярослав Сухий(ПР), Сергій Соболєв (БЮТ), Володимир Макеєнко (КПУ), Анатолій Кінах (ПР).

Їм протистоїть найбільша у ВРУ (68 членів) міжфракційна група «За майбутнє України без куріння» на чолі з Євгеном Царьковим (КПУ), який ще славиться своєю проросійською позицією. В питанні контролю над тютюном до них примикає ще одне депутатське утворення «За духовність, моральність та здоров’я України».

Крім того, за обмеження паління висловлювались і Олександр Єфремов, голова фракції ПР і спікер Володимир Литвин. Подібні між фракційні клуби за інтересам є ефективним інструментом пошуку консенсусу щодо тих чи інших нагальних суспільних питань. Через них в тому числі і йде робота з ключовими фігурами законодавчої влади.

Накласти вето

Президент останній рубіж лобістів. За те підпише він чи ні прийнятий Радою закон, точиться не менш запекла боротьба ніж за голосування у Раді. Важелі впливу, які застосовуються у цьому випадку покриті мороком недомовок і натяків. Наші співрозмовники не хотіли говорити про них відверто.

Громадські активісти на цьому полі бою часто програють. Наприклад, коли приймали чергове підвищення акцизів на цигарки, то Ющенко заветував. Здавалось тоді, і гроші бюджету потрібні були, і прогресивний президент. У 1996 і 2001 роках Кучма ветував закони про заборону тютюнової реклами.

Так само, як і у випадках з парламентом громадські лобісти шлють на АП лист, аналітику, проводять прес-конференції і перформенси. Якщо шум навколо закону великий, а політичної вигоди від його ветування мало (чи навпаки багато), то скоріше за все Президент дослухається до громадськості.

Результат

Що стосується нашого прикладу, то бачимо результат роботи громадських активістів: Україна, за данними ВООЗ (підтвердженими Держкомстатом і КМІС), протягом п’яти років «антитютюновго законодавства» за поширеністю паління «скотилася» з четвертого, коли помирало щорічно до 110 тисяч українців, на двадцать четверте.

А 2012-й став взагалі роком антитютюнового лобізму: в Україні – в дію вступлять закони про піктограми і заборону реклами (вересень) і про заборону паління в публічних місцях (з 14 грудня). І «злочинний режим» не став цьому на заваді.

Довідка: Антитютюн в світі

В умовах глобальної нетерпимості до тютюнопаління транснаціональні корпорації змушені переводити фокус своєї діяльності з Америки, Європи Австралії на країни, що розвиваються. Особливо вразливим для їхньої економічної експансії став пострадянський простір. В середині 2000-х років Україна посідала четверте місце за рівнем куріння в світі. А та ж РФ і зараз входить до трійки сумнівних лідерів (палить майже 40% населення).

Сергій Клімович

Джерело: Тексти.org.ua