Gender Report – проект, започаткований у січні 2011 року. Його автори – американські журналістки та викладачі Джо Бекон і Жасмін Лінабарі. Проект має на меті відстежувати гендерну ситуацію в американській журналістиці – зокрема, щотижня на сайті дається добірка опублікованих статей на цю тему.

Gender Report зосереджений у першу чергу на інтернет-ресурсах. Як зазначають його автори, на сьогодні вже є дослідження щодо гендерної репрезентації у традиційних медіа, однак нічого подібного не було зроблено щодо веб-мережі. Першим серйозним кроком став гендерний моніторинг американських сайтів із січня 2011 по січень 2012 року. В лютому автори проекту презентували результати дослідження.

Загалом було обрано 8 сайтів, по два з кожного регіону США – Заходу, Північного Сходу, Середнього Заходу та Півдня (оскільки автори ставили ще завдання з’ясувати можливі відмінності за географічною ознакою). Половина сайтів пов’язані з традиційними медіа, інші функціонують лише в онлайні. Повний перелік – Seattle Times, Seattle P-I, New York Times, ProPublica, Stltoday.com, St. Louis Beacon, Miami Herald, Patch (Seminole Heights).

Моніторинг проводився таким чином: щотижня для аналізу обиралася передова стаття з кожного сайту. Загалом за рік було проаналізовано 354 статті.

В першу чергу фіксували інформацію щодо статевої приналежності автора, а також статі людей, які є джерелами інформації.

Авторство

Жінки написали 114 із проаналізованих статей, а чоловіки – 209. Також 25 статей було написано спільно декількома авторами – жінкою й чоловіком. 6 статей – не підписані.

В цілому розподіл такий:

Слід зазначити, що 22 статті було підписано більш ніж одним чоловіком, але лише одну статтю підписано більш ніж однією жінкою.

Тільки в одному місяці моніторингу кількість жіночих авторів перевищила чоловіків. У четвертому місяці жінки написали 16 із 32 статей, чоловіками було підписано 12 матеріалів, решта – спільний підпис.

У дослідженні також наводиться розподіл авторів за конкретними виданнями, наприклад статистика по New York Times така: 7 статей – жінки, 25 – один або більше чоловіків, 7 – спільний підпис. Тобто, жінки – 18%.

Джерела інформації

Джерела інформації – це люди, які були головними героями статті, або коментували тему. Загалом, у проаналізованих статтях було визначено 1321 особу, які є джерелами. З них чоловіків – 978, жінок – 343. Загальне число не включає тих, чию стать не можна було ідентифікувати в матеріалі.

Відсотковий розподіл за всіма джерелами такий:

Цікаво, що у 34,7% матеріалів джерелами були лише чоловіки, а в 7,1% – лише жінки, в інших – поєднання.

Тематика

На які теми найчастіше пишуть жінки і в яких темах частіше жінки виступають як джерела інформації? Це було ще одне питання, яке з’ясовували в проекті Gender Report на основі проаналізованих 354 статей.

Отже, спочатку всі матеріали класифікували за шістьма великими тематичними блоками:

• політика і держава (Politics and Government) – вибори, внутрішня і зовнішня політика, національна безпека і оборона;
• економіка (Economy);
• наука та здоров’я (Science and Health) – медицина, епідемії, народжуваність, відкриття в науці, навколишнє середовище тощо;
• соціальний сектор і право (Social and Legal) – діти, сім’я, освіта, релігія, мігранти, гендерні стосунки, права людини і громадянина;
• кримінал та насильство (Crime and Violence) – сюди включено масові заворушення, стихійні лиха, катастрофи;
• відомі люди, мистецтво, медіа, спорт (Celebrity, Arts, Media and Sports).

Загальне відсоткове співвідношення матеріалів виглядає таким чином:

На основі цих даних провели дослідження за гендерною ознакою.

Джерела. У темі «Політика і держава» жінки найрідше фігурували джерелами інформації – 19,9% (порівняно з чоловіками). Соціальний сектор і право – тут, порівняно з іншими темами, жінки найчастіше коментують – 31,4%.

На діаграмі показано кількість статей, у яких джерелами інформації є чоловіки чи жінки.

Авторство. Тема «Наука і здоров’я» – тут найрідше трапляються жінки-автори. А на тему економіки жінки, як виявилося, пишуть найчастіше – 39,7%.

Загалом кількісний розподіл статей за темами виглядає таким чином:

Після публікації фінальних результатів моніторингу Джо Бекон, автор проекту, підвела підсумки:

«Розпочинаючи цей проект, ми поставили собі досить просте питання: якою мірою жінки репрезентовані та беруть участь в онлайн-медіа? Минув рік, і нам вдалось отримати деякі відповіді, натомість з’явився ще більший перелік запитань, на які поки відповісти важко.

Думаю, що ці результати лише підтверджують статус-кво, із яким ми стикаємось у нашому професійному житті.

Я і моя колега Жасмін у першу чергу вболіваємо за якісну журналістику. Коли ми навчалися в коледжі журналістики, один із перших уроків, які нам дали – це правило збалансованих джерел інформації. На щастя, в нас був професор, який розглядав баланс не просто як коментарі осіб із різних сторін конфлікту. Він також казав – матеріал має відображати культуру і суспільство, яке ви висвітлюєте. У нашій країні 51% населення – це жінки. Чому тоді в онлайн-ресурсах чоловіків як джерел інформації удвічі, а то й утричі більше, ніж жінок?

Думаю, одна з відповідей – нам потрібно більше жінок у журналістиці: як репортерів, так і редакторів. Ньюзруми, що відображають пропорцію демографічного складу населення, будуть більш вдало висвітлювати потреби цього населення. Деякі дослідження свідчать, що жінки більш схильні до залучення альтернативних джерел при збиранні інформації, в тому числі частіше звертаються до жінок по інформацію. В своєму дослідженні ми з’ясували, що матеріали авторства жінок справді містять більше коментарів від жінок-експертів, однак тут необхідні подальші дослідження.

Та щоб залучати більше жінок-експертів, потрібно, аби більше жінок займали позиції експертів у своїх сферах, особливо в політиці. Це продемонструвало наше дослідження щодо тематики матеріалів. Воно показує, що в темах політики – найнижчий відсоток залучення жінок-експертів. І це не дивно – адже нині в жінок лише 16,6% місць у Конгресі й 23,5% місць у законодавчій владі.

Є лише 6 жінок-губернаторів; зі ста мерів великих міст лише вісім – жінки. Тому вірогідність того, що жінка опиниться в переліку політиків, у яких можна взяти коментар – дуже низька. Ми вже не кажемо про стереотипи щодо жінок у політичних колах, і свідомо чи ні – в очах деяких журналістів. Такі ж прогалини маємо у сферах науки та бізнесу.

Однак ми не прагнемо довести, що, мовляв, до жінок потрібно застосовувати квотну систему. Насправді, навпаки. Адже в такому разі думка жінки з конгресу чи науки буде радше сприйматися як указівка на жіночу стать, і коментарі будуть розглядатися в першу чергу як коментар жінки, а не експерта на цій посаді.

Ми сподіваємося, що наступний рік не тільки покращить гендерні кількісні показники в медіа, але й буде поштовхом до якісних змін, до дискусії на цю тему. В будь-якому разі, ми й надалі будемо шукати відповідей на поставлене питання, наша мета – донести важливість адекватної гендерної репрезентації в медіа».

За матеріалами Gender Report

Переклад: Марина Дорош