Статті лауреаток яскраво висвітлюють важкі умови, у яких доводиться  працювати сьогодні їхнім колегам в Італії. «Алессіа Черонтола аналізує їх. Емануела Зукалла скористалася притчею, щоб вказати пальцем на порушення прав людини у своїй країні», – говорить Єва Новотни (Eva Nowotny), президент австрійської комісії ЮНЕСКО і член журі конкурсу.

«Нас турбує «берлусконізація» італійської преси та нестабільні умови праці журналістів в Італії. Чи уявляєте ви, що можна писати  статтю за вісім євро?»  – запитала під час презентації нагороди у Відні голова австрійської секції RSF Рубіна Мьорінг (Rubina Möhring).

Віце-президент італійської секції RSF Доменіко Аффініто (Domenico  Affinito) критично оцінив стан преси у своїй країні. «Італійська журналістика хвора, проте ще не мертва, – заявив він. –  Конфлікт інтересів, самоцензура, загрози від організованої злочинності, низька якість медіа, асиметричний розподіл ресурсів у ЗМІ – усе це токсичний коктейль для сучасної демократії. І це – лише деякі з проблем, із якими ми зіштовхуємося сьогодні».

Відзначення нагородою двох італійських журналісток, наголосив Аффініто, – це визнання їхніх заслуг, яке сприятиме розвитку журналістської справи у правильному напрямку.

Алессіа Черантола – незалежна  журналістка  та кіномитець. У статті,  відзначеній нагородою, вона описала жахливі умови роботи фрілансерів в Італії. У матеріалі Черантола віддала шану пам’яті П’єрпаоло Фаджано (Pierpaolo Faggiano), який понад рік тому потрапив у відчайдушне з професійної точки зору становище і наклав на себе руки. Статтю було опубліковано 2011 року у періодичному виданні European Journalism Centre та в European Journalism Observatory Академії  BBC.

За фахом  Черантола – японістка і  знавець близькосхідної політики.  Крім цього, вона має ступінь магістра журналістики Туринського університету. Алессіа – співзасновниця та репортер італійського проекту журналістських розслідувань IRPI. Її хоббі – світові мандрівки.

Емануела Зукалла – незалежний репортер, блогер, автор і продюсер документальних фільмів.  Про себе вона пише так: «Була фрілансером у декількох газетах і часописах своєї країни, потім почала писати для тижневика Io Donna – суботнього додатку до провідної італійської газети  Corriere della Sera. Мої статті фокусуються на соціальних проблемах, особлива увага  приділяється правам жінок і  дітей. Я повідомляю про події в усьому світі, переважно – з місць, де права людини перебувають під загрозою: з Сектору Гази і Західного берега Йордану, з кордону між республікою Чад і Дарфурі, з регіону Ківу у Демократичній Республіці Конго, із Сахари та з таборів біженців в Алжирі й Ірані. Я – автор п’яти книг. З 2011 року знімаю також документальне відео».

Емануела Зукалла також створила відзначену міжнародною нагородою стрічку на  африканську тему The Diaries of Women Prisoners in the Desert / «Щоденники жінок-полонянок пустелі». Серед її проектів – і розповідь про співвітчизниць, жертв мафії на півдні Італії та в Європі.

«Репортери без кордонів» спільно з австрійською комісією ЮНЕСКО присуджують «Нагороду свобода преси – сигнал Європі» з 2001 року. Мета нагороди – підтримати журналістів, які своєю роботу сприяють поширенню демократії та  інформаційної свободи. Торік премію було вручено угорськимх журналістам. Як відзначає RSF, за оцінками міжнародних медіаорганізацій, саме Угорщина й Італія мають найсерйозніші проблеми зі свободою медіа серед держав-членів ЄС.