Перелік таких центрів та умови інтернет-доступу опублікували видання Gaceta Oficial de la República de Cuba і сама Juventud Rebelde.

Вартість години повного інтернет-доступу складає $4,50. Вартість години користування кубинськими ресурсами – $0,60, внутрішніми ресурсами і міжнародною електронною поштою – $1,50. Зв’язок і розрахунки за послуги послуги здійснються через урядового телекомунікаційного оператора Etecsa.

Розширення доступу до високошвидкісного інтернету, відзначає Juventud Rebelde, стало можливим після запуску оптично-волоконного каналу, який поєднує Кубу із Венесуелою.

Коментуючи появу нових комп’ютерних центрів, The New York Times відзначає, що досі інтернет на Кубі пропонувався у готелях (Wi-Fi з’єднання вартістю близько $8 за годину), доступ до інтернету також був у обмеженої кількості закордонних компаній, деяких кубинських бізнес-корпорацій і урядових установ, інтернет-доступ для приватних помешкань був обмеженим.

Реакція кубинців на крок до розвитку інтернет-доступу в країні, відзначає NYT, неоднозначна: з одного боку, громадяни задоволені популяризацією високошвидкісного інтернету, з іншого – розчаровані вартістю таких послуг, враховуючи, що середня місячна заробітня плата на Кубі становить близько $20.

І хоча, згідно з державною статистикою, доступ до інтернету мають 2,9% кубинців, The New York Times вважає цю цифру значно заниженою. Крім цього, вказує газета, деякі сайти у країні недоступні через цензуру їхнього порнографічного або політичного контенту. Чи передбачає запровадження нового сервісу подальше блокування цих сайтів? Ані Juventud Rebelde, ні Gaceta Oficial de la República de Cuba, в якій оприлюднено останнє рішення Міністерства інформації і комунікацій про розширення громадського інтернет-доступу, не згадують про цю проблему, зауважує NYT.

У січні 2013 року Куба включила оптично-волоконний канал, який поєднує країну із Венесуелою. Зв’язок надається місцевим оператором Empresa de Telecomunicaciones de Cuba S.A. (ETECSA). Раніше на Кубі був лише супутниковий інтернет, доступ до якого супроводжувався низькою швидкістю і високими тарифами – близько $6 на годину. Враховуючи місцевий рівень зарплат, кількість кубинських інтернет-користувачів була вкрай обмеженою, в основному практикувалися короткотривалі сесії в інтернет-кафе.