Злиття чорних дір у космосі не тільки допомогло вченим зафіксувати існування гравітаційних хвиль, а й викликало ще одну хвилю — зацікавлення видань і читачів питаннями науки. Відкриття століття трималося декілька днів у топі новин поряд із найважливішими політичними подіями світу, а це, погодьтеся, нечасто трапляється з новинами науки.

Раніше ми писали про сумний стан українського наук-попу, щоправда, після публікації з’явився справді цікавий журнал про науку «Куншт», створений київськими студентами, також радують спецпроекти «Нового времени» про українські стартапи й винаходи. Але й досі рубрика «Наука» в більшості українських видань — це радше переклад новин на кшталт «британські вчені довели». Тож ми вирішили звернути увагу на підходи англомовних видань до популяризації науки, до яких, можливо, дослухаються й українські редактори. В тексті ми оминули таких гігантів, як Discovery або National Geographic, і розглянули приклади суспільно-політичних видань із сильними науковими рубриками. Адже поява новин або лонгрідів на головній сторінці таких видань значно актуалізує наукові серед інших важливих новин.

«Наскільки темна ваша особистість?» — запитують редактори рубрики BBC Future і навіть пропонують тест на виявлення прихованих рис характеру.

Звісно, цей тест є радше жартом, але він звертає увагу на реальне дослідження Delroy Paulhus, що шукає відповідь на питання, чому деякі люди отримують задоволення від власної жорстокості? Взагалі, редактори видаються лідерами у створенні інтерактивних візуалізацій на тему науки. Варто лише почитати їхній текст про гравітаційні хвилі — зрозуміла рубрикована структура, яка при бажанні розгалужується на таймлайн розвитку теорії Енштейна та проблем, пов’язаних із нею.

В тому ж тексті ви можете створити власну чорну діру у 2D-моделі, щоби зрозуміти дію часопростору.

Або ж перейти на наукові подкасти BBC й послухати пояснення з традиційним британським акцентом.

Цей текст є прикладом того, як одна історія створюється за допомогою різноманітних платформ і затягує читача кількістю додаткових посилань та цікавинок настільки, що він  опиняється в голові Стівена Хокінга.

Редактори BBC Future поставили собі за ціль «робити вас розумнішими щодня» і називають себе гідом про те, як жити розумно у світі, що так швидко змінюється.

Редакція Guardian обирає більш витриманий стиль візуалізацій, найчастіше це декілька фото, діаграма або відео. Хоча, приміром, новину про День астероїда журналісти оздобили тестом на знання фактів про падіння астероїда в Челябінську.

Але найцікавішими, на мою думку, є блоги в науковому розділі. Скажімо, науковиця з дворічною дитиною розповідає про те, як змінюється її ставлення до роботи й кар’єри з появою дитини. Або розмірковування іншого автора щодо того, як скоро люди отримають здібності як у супергероїв. А якщо ви досі не зрозуміли, що ж таке гравітаційні хвилі, то різні науковці допоможуть вам у тексті під заголовком: «Поясни мені як дитині») — або в цьому відео, яке можна переглядати багато разів хоча б через використаний трек.

New York Times також не відстає у виробленні відео. Приміром, дописувач наукової рубрики Джеймс Гордон (James Gordon) стає ведучим серії відео ScienceTake, де розповідає про найцікавіші явища природи. Розглядати бульбашки підпаленого метану, знятого в 10 тисяч кадрів на секунду? На думку Джеймса та дослідників із Стенфорду, це хороший спосіб зацікавити студентів у науці.

А ось New Yorker обирає зовсім інший підхід. В онлайн-версії ви навряд чи побачите яскраві візуалізації чи відео, проте їхні розповіді про наукові відкриття й дослідження перетворюються на захопливі історії, що зачіпають не лише проблеми й питання науки, а й важливі суспільні виклики. Наприклад, у тексті про те, чому діти виростають загартованими й життєрадісними попри тривалий стрес, пояснюється багато парадоксів людської поведінки та процеси, що відбуваються всередині людини під час кризових ситуацій.

Якщо вам подобається ідея дізнаватися про науку швидко та у незвичному форматі, хороший спосіб — це Youtube-канали. Редакторка наукової рубрики Huffington Post Жаклін Ховард щотижня з’являється в новому відео, щоб розповісти про виклики в науковому світі, які не є далекими від буденного життя і стосуються кожного. До прикладу, в одній із програм Жаклін разом із науковцями розмірковує про те, що ж нас робить людьми, а в іншій — аналізує стан розробки альтернативних джерел енергії.

Звісно, поп-наука містить багато узагальнень і є яскравою обгорткою складних розрахунків та безсонних ночей науковців. Але так само вона може захоплювати, надихати і тим більше звертати нашу увагу на справді важливі проблеми навколишнього середовища та ролі технологій у повсякденному житті.

І наостанок декілька посилань для вже закоханих у науку.

Ракетний інженер пропонує ставати щодня розумнішим і спостерігати, як він випробовує на собі різноманітні теорії й дивні прилади, як-то ровер зі зміненим управлінням.

Цікаві інтерв’ю можна знайти й у відеоблозі Numberphile, у якому ви зможете подивитися відео з кількісних досліджень тероризму або ознайомитися з науковим підходом до розрізання торту, ґрунтованим на архівних дослідженнях.

Популярний сайт How Stuff Works не тільки розповідає, як що працює, а й відповідає на запитання, наприклад, чи може дитина мати трьох біологічних батьків, або що буде, якщо Земля втратить гравітацію на п’ять секунд?

І не забувайте заглядати на сайт NASA, хоча б тому, що це просто красиво.