Розвиток цифрового ринку зробив комп’ютерні ігри таким самим звичним середовищем поширення пропагандистських сюжетів і меседжів, як література, кіно, медіа та реклама. І хоча далеко не завжди можна довести факт наявності пропаганди та встановити її замовника, чимало держав забороняють продаж певних ігор, звинувачуючи їхніх розробників у розпалюванні релігійної та міжнаціональної ворожнечі, насильства, сексуальних збочень тощо. Ґеймери та експерти не погоджуються з цим, уважаючи, що пропагандистський характер гри є суб’єктивним питанням.

Військова пропаганда

2002 року в Сполучених Штатах вийшла комп’ютерна гра America’s Army, відома також як Army Game Project. Щоб заохотити приплив рекрутів до лав збройних сил, викладач Американської військової академії полковник Кейсі Вардинські запропонував використати популярні серед молоді комп’ютерні ігри для пропаганди позитивного іміджу армії. Перед бойовими діями кожен гравець має пройти спеціальну підготовку, що імітує армійську: він стрибає, повзає, стріляє, кидає гранати тощо. Цей проект, що розвивався сім років і був закритий після виходу третьої частини, став першим прикладом відкритої державної пропаганди в комп’ютерній грі.

Доцент кафедри комунікацій і журналістики в університеті Бостона Майкл Боуч уважає, що пропаганду в комп’ютерних іграх породив страх політиків перед загальнодоступністю інформації в інтернеті. Щоб відвернути увагу людей від небажаної інформації, уряд намагається створити відчуття загрози за допомогою комп’ютерних ігор. Іноземці в іграх завжди виглядають як варвари, що готуються до нападу на мирну країну.

Канадська гра Company of Heroes 2 заборонена в Росії як пропагандистська — росіяни можуть лише придбати її в цифрового дистриб’ютора Steam. Полеміка навколо цієї гри почалася після критичного відеоогляду блогера Євгена Баженова, відомого як BadComedian. Він засумнівався в об’єктивності фактів, відображених у грі — наприклад, сцен, у яких радянські солдати спалюють будинки своїх співвітчизників, розстрілюють жінок тощо. Громадські активісти закликали до бойкоту Company of Heroes 2 й вимагали заборонити гру не лише в Росії, а й в інших країнах колишнього Радянського Союзу. Зокрема, цю вимогу підтримувала Комуністична партія України, проте результату не досягла — Company of Heroes 2 доступна на території нашої країни.

Український Майдан

Події в Україні кінця 2013 — початку 2014 року надихнули пропагандистів на нову серію ігор із підтекстом. Російський видавничий дім «Етногенез» у березні 2014 року випустив гру «Майдан.Ru», в описі якої зазначено: «УКРАИНА. 2017 ГОД. ГРАЖДАНСКАЯ ВОЙНА. Повсюду хаос и анархия. Больше нет президента, Верховной Рады и правительства. Вам предстоит построить военную базу, превратить ваш батальон в сильную армию, противостоять войскам НАТО, объединиться с другими игроками в стратегические альянсы и политические союзы. Верните Украине былое величие и процветание!». Окрім міфічних персонажів, у грі є й такі герої, як Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Дмитро Ярош, Святослав Вакарчук, Олег Царьов, Віталій Кличко та інші реальні особи.

За перший день у цій грі зареєструвалися десять тисяч гравців. 20 березня 2014 року Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі дійшла висновку, що гра «Майдан.Ru» «належить до продукції, яка пропагує зміну шляхом насильства конституційного ладу та територіальної цілісності України, пропагує національну ворожнечу, виробництво та розповсюдження якої заборонене на території України згідно ст. 2 Закону України “Про захист суспільної моралі”».

Цікаво, що в той самий час у Держдумі Росії був зареєстрований законопроект про заборону комп’ютерних ігор, що пропагують війну. До них автор проекту, депутат від партії «Справедливая Россия» Олег Міхеєв, відніс і «Майдан.Ru». За словами політика, ця гра є приховано русофобською й відстоює «бандерівські цінності». Найбільше Міхеєва збентежила перша фраза, яка лунає при запуску гри: «Все на Майдан!». На його думку, вона пронизана ненавистю до Росії.

У березні 2014 року Madfatcat games запустила розважальну гру «Майдан. Революция», доступну для скачування лише на території України. Головний герой у цій грі обороняється від беркутівців за допомогою коктейлів Молотова.

Згодом до відтворення українських подій у кіберпросторі долучилася бельгійська компанія LuGus Studios. 22 березня 2015 року вона запустила мобільну гру «Битва за Донецьк». Розробники запевняють, що ця гра є протестом проти війни в Україні й пропагує мир. Перемогти в ній неможливо, а по завершенні битви на екран виводиться кількість загиблих мирних громадян.

Ігри в законі й поза законом

В Україні не заборонено жодну комп’ютерну гру. Однак Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі, існування якої вже припинено, віднесла цілу низку ігор до категорій, що порушують українське законодавство. Зокрема, на думку комісії, пропаганду насильства та жорстокості містять ігри Resident Evil Operetion Raccoon City, Evil Dead Regeneration, God of War ІІІ, Manhunt 2, Mortal Kombat, Soldier of Fortune 2 і The Darkness ІІ.

Щоправда, механізмів, що обмежували б поширення незаконних ігор, не існує. Українське законодавство не містить визначення комп’ютерної гри, тож комісія у своїх висновках проводить аналогії між комп’ютерною програмою та «аудіовізуальним твором».

Грецький уряд заборонив публічно грати в будь-які комп’ютерні та відеоігри. Йдеться не лише про громадські місця, але й про приватні володіння. Це рішення було ухвалене після того, як політики не змогли визначити, які саме ігри мають пропагандистський характер і негативно впливають на психічне здоров’я людей. Через цей закон міжнародні кіберспортивні турніри, що проводились у Греції, були перенесені, а місцеві змагання припинилися.

Натомість у Великій Британії великий авторитет мають громадські організації, що стежать за контентом ігор. Виявивши в них порушення етичних принципів, моральних цінностей і орієнтирів, вони звертаються до уряду з проханням накласти заборону чи встановити вікові обмеження для гри.

Поза тим, будь-яка заборона комп’ютерних ігор є умовною, адже їх можна завантажувати з цифрових дистриб’юторів Steam та Orіgin, щоправда, мовою оригіналу. Проте й тут можливі обмеження: наприклад, через санкції проти Росії кримським користувачам закрили доступ до дистриб’ютора Battle.net, заблокувавши їхні облікові записи.

«Гра — форма масового мистецтва, тому очевидно, що в іграх буде пропаганда, — каже експерт із комп’ютерних ігор Сергій Гальонкін. — Вона дуже дієва, адже ігри включають гравця у процес, а не лише розповідають чи показують. Спробувавши пожити у віртуальному світі в ролі бездомного, гравець уважніше ставитиметься до проблем реальних безпритульних». Та довести наявність пропаганди у грі дуже важко. Компанії-виробники завжди виправдовуються, що гра не повинна бути правдоподібною, адже створює альтернативну версію подій задля розваги.

Матеріал підготовлено до ІІ міжнародного студентського медіасимпозіуму СМС’2015, проведеного кафедрою медіакомунікацій Школи журналістики Українського католицького університету за підтримки проекту mymedia.org.ua.