Facebook-only ЗМІ: формат, який врятує локальні проекти від конкуренції?
Facebook-only ЗМІ: формат, який врятує локальні проекти від конкуренції?
Rockville Central, сайт локальних новин одного з передмість Вашингтона, існував нормально і мав свою аудиторію, аж доки у місто не прийшов гігант гіперлокальної журналістики Patch.com. Автори сайту, які робили проект у вільний від основної роботи час, зрозуміли, що конкуренції не витримають – і повністю перейшли на фейсбук.
«У нас було два дискусійних майданчики – власне сайт Rockville Central та його фейсбук-сторінка. Навіщо ж їм конкурувати між собою за увагу читачів? Кожен хоче залучити свою аудиторію до свого підрозділу у соцмережах, всі їх активно створюють, а ми вже там - 10% трафіка ми вже мали з фейсбука», - каже редактор Сінді Гріфітс.
Перехід на платформу фейсбука багато в чому полегшить життя авторам проекту – є готова система коментування і оцінки статей та можливість ділитися матеріалами, працюючий движок, готові дизайнерські рішення, не треба хвилюватися, що впаде сервер. Потенційна аудиторія зростає, є можливість зручного читання з мобільного. Вільний від вирішення технічних питань час можна присвятити збиранню фактів, дискусіям, побудові спільноти лояльної аудиторії тощо. Оскільки в соціальних мережах більшість людей діють під справжніми іменами, випадків тролінгу та нецивілізованої поведінки читачів набагато менше, ніж у решті інтернету, де зберігається анонімність.
Серед мінусів – у фейсбуку наразі нема системи тегів, а отже, не можна відстежувати тему чи подію у часі. Найголовніше ж те, що наразі там не передбачена можливість додавати локальні рекламні оголошення, з яких і живуть ЗМІ. Проте імовірність запровадження їх досить велика, адже фейсбук – динамічна структура, і його адміністрація наразі демонструє готовність до постійних новацій. Доки рекламу ставити не можна, можна згуртувати навколо сторінки своїх читачів та заробляти чимось іншим – наприклад, бути місцем, де люди дізнаються про певні заходи, а вже оплачує інформаційне спонсорство організатор у реалі.
«Медіаграмотність»