Розкол, федералізація, розпад України: що говорив Медведчук на російському каналі

Програма «Право знать!» на російському каналі ТВЦ (викладена у YouTube 6 жовтня) почалася з головної теми телебачення РФ останніх тижнів — «розпаду України». «Детектор медіа» вже писав, як державний канал «Россия 1» неодноразово спекулював темою видачі угорських паспортів на Закарпатті та навіть придумав карту поділу України Росією разом із західними державами.

Запросивши до студії кума Володимира Путіна Віктора Медведчука, ведучий Дмитро Куликов заспівав дифірамби його мужності і додав: «По моему ощущению, множественные ситуации раскола, которые были на Украине, может быть, последние много лет или десятилетий с момента ее фактической независимости, вот эти ситуации раскола превратились в ситуацию угрозы распада Украины». Далі були тези про «запрет русского мира», яким ніби забороняють «половину населения страны» — що б це не означало.

Куликов входить до «Зиновьевского клуба», який офіційно називається «експертним майданчиком». Одним із творців цього клубу є російське державне міжнародне інформаційне агентство «Россия сегодня», а його співголовою — головний російський пропагандист Дмитро Кисельов. Як зазначалося у французькому дослідженні російської пропаганди, створення таких «клубів» є одним зі способів просування Кремлем свого «порядку денного».

Але повернімося до Медведчука. Отже, в нього питають, чи збирається вже Україна розпадатися. Медведчук каже: «Вопрос, который вы сформулировали — это действительно сегодня актуальная позиция для Украины. Это позиция, которая характеризует то состояние, в котором сегодня мы живем».Він також переконаний, що Договір про дружбу з Російською Федерацією має бути продовжений.  (Зазначимо -  це в той час, коли Росія окупувала Кримський півострів, підтримує збройні формування у так званих «ЛНР»/«ДНР», в тому числі і своїми військовослужбовцями, чому є багато доказів).

Медведчук упродовж програми не раз повертався до теми розколу України, говорячи практично те саме, що й Куликов у своєму запитанні: «Раскол, о котором говорили всегда, — обращаю внимание — о котором говорили всегда, с момента независимости, то есть 1991 года, он постепенно превратился в распад страны».Сучасну територію України в запалі політик назвав «искусственно скроенным объединением из восьми государственных объединений».

Яка ж причина розколу — спитаєте. А Медведчук відповість: протистояння між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем. Росія поза контекстом. «Ситуация продолжалась при Ющенко, который хотел удержаться у власти и ему надо было усиливать эти позиции. Усиливал и доусиливался до того, что проиграл и он, и другие с этого поля выборы в 2010 году. Пришел Янукович, который начал усиливать свои позиции. И вот это обострение противостояния, оно продолжалось до того, что привело к событиям конца 2013 и начала 2014 года. И мы сегодня имеем как результат развитие вот этой борьбы за власть и всего негатива, который был порожден сопутствующими обстоятельствами в ходе этой борьбы. Вместо того, чтобы сшивать страну, вместо того, чтобы находить общий консенсус и заниматься поиском общего знаменателя, все превратилось в борьбу Запада с Востоком. В результате эта борьба обострилась и ситуация от раскола, к огромному сожалению, для Украины и украинцев перешла в стадию распада», — каже Медведчук, і йому аплодують у російській студії.

Що робити, щоб «розколу-розпаду» не було? Правильно, реалізувати давню мрію Росії про федералізацію України. Синхронно з керівником МЗС РФ Сергієм Лавровим Віктор Медведчук називає це «ліками від розколу».

«Если мы говорим по поводу федеративного устройства, то я отстаиваю эту позицию с конца 90-х годов… И я считал тогда, и эта точка зрения неизменна, что есть единственное лекарство от распада Украины — федеративное устройство», — заявляє кум Путіна.

Нагадаємо, що Росія ще з початку отримання Україною незалежності почала лобіювати через лояльні сили питання самостійності Криму. Підтримувані Росією активісти в 1992 році просунули акт проголошення незалежності Криму, а згодом почали закликати російське керівництво втрутитися у відносини між півостровом та Україною. Але в 1995 році українській стороні вдалося стабілізувати ситуацію. Верховна Рада скасувала незаконні рішення кримських органів влади і скасувала посаду президента Автономної Республіки Крим.

Що ж до Ющенка та Януковича – то під час передвиборчої кампанії 2003-2004 років було справді неабияке протистояння. Проте очевидно, з якого боку надходили меседжі про розкол країни. Проти Віктора Ющенка російські та проросійські політтехнологи, що працювали на перемогу Януковича, приміром, створювали білборди, де ділили Україну на «три сорти». А також називали «нашизмом» політичну силу «Наша Україна», апелюючи до фашизму. Були й білборди з написом «Донбас потрібен Ющенко, а Ющенко Донбасу — ні!» із зображенням Ющенка з президентською булавою в руках, котрий розриває Конституцію, і шахтаря, який направляє на Ющенка відбійний молоток. Партія регіонів розкручувала тему про те, що «Донбас усіх годує», а бандерівці – вороги. Ті самі меседжі були під час російської інтервенції 2014 року та досі залишаються у російських ЗМІ.

Будьте вдячні Росії

Упродовж передачі розігрується карта Медведчука – голуба миру. Куликов підводить його до теми Мінських угод, до яких Медведчук свого часу доклав руку. Тут політик заявив, що Росії тяжко: «Она взяла на себя добровольно обязательства посредника и стороны, которая оказывает влияние на непризнанные республики и их руководства, « ДНР» и «ЛНР». И за это украинская сторона, как я все время подчеркиваю и опять-таки говорю публично, мы должны быть благодарны российской стороне. За то, что она взяла на себя эту тяжесть». Чи не схоже це на позицію холопів, які мають бути вдячні за те, що пан дозволив їм обробляти свій город біля будинку, забравши інші землі? Не кажучи вже про те, що й самих так званих «ДНР» та «ЛНР» взагалі не було б, аби не пряме втручання Росії в події на території Україні навесні 2014 року й до сьогоднішнього дня.

Дії нинішньої влади України — це, за словами Медведчука, «антироссийская истерия» і «радикальная русофобия». Рішення Верховної Ради про визнання Росії агресором він називає «пропагандистскими штампами»і не вважає для себе за потрібне їх враховувати навіть у публічній риториці. Він також підкреслив, що сам не вважає РФ агресором.

При цьому політик вдався до маніпуляції. Медведчук посилається на опитування громадської думки в Україні про ставлення до РФ. У лютому 2018-го дослідження КМІС показало, що добре до Росії ставиться 45% українців (у 2013 таких було понад 80%), погано — 38%. Медведчук каже, що він сам, мовляв, серед цих 45%. Але КМІС досліджував загальне ставлення українців до Росії. Думка українців про визнання Росії агресором вивчалася в інших опитуваннях. Зокрема, в лютому 2016 року дослідження Центру Разумкова показало, що більше 70 % українців вважають Росію агресором, а восени 2017 року дослідження агенції «Фама» виявило, що 50% виступали за визнання цього факту на законодавчому рівні. Тобто загальне ставлення до іншої країни та її агресії — це два зовсім різні питання.

Політик також заявив, що «Россия является номер один в мире по експорту товаров из Украины за рубеж». Сюди доправляють 8% українських товарів. Але де решта 92%? Якщо переглянути офіційні дані, то найбільшим торговельним партнером України залишається ЄС: 42,1% товарів з України йде саме сюди. Тобто роль РФ тут скромна і її наздоганяє, приміром, Туреччина — 5,8 % українського експорту.

Не федералізацією єдиною

Медведчук планує, що партії «За життя» й «Опозиційний блок» об’єднаються. Він підтвердив, що орієнтуватимуться на «нормальних людей» — російськомовних виборців «Партії регіонів» на Південному Сході України (тобто всі інші, за його логікою, – ненормальні?). Медведчук оптимістично налаштований, тож хоче, аби їхній представник увійшов до другого туру президентських виборів (про виграш в них, щоправда, не йдеться). Такий розклад може бути вигідним чинному президенту Петру Порошенку. 

«Коником» ідеології політичної сили після об’єднання має стати вже згадана федералізація України. Але – вжух – і тут же Медведчук заявляє, що федералізація не є темою для обговорення, бо її не підтримує більшість населення України. Натомість він лобіює автономію територіям Донбасу, які не підконтрольні Києву. У цих «автономій», вважає він, має бути свій парламент і уряд.

Питанню Криму Медведчук багато часу не приділяє, бо каже, що Росія тут нічого обговорювати не буде. Він називає півострів де-юре українським, а де-факто російським, тобто не відповідає на пряме запитання: чи готовий він як український політик змиритися з втратою Криму. Зате  підкреслює, що відпочивав там, відпочиває і буде відпочивати, мовляв, це всім відомо.

І до питань церковних

Томос про автокефалію православній церкві в Україні теж не оминули увагою. Підняв це питання представник російського агентства Sputnik Дмитро Бабич, який пізніше у програмі не раз назвав війну в Україні «громадянською». У Франції це агентство називають пропагандистською організацією Росії та закликають інших теж називати речі своїми іменами.

Медведчук зазначив, що є прихожанином саме цієї церкви і нагадав, що УПЦ (МП) про томос не просила і є незалежною церквою.

«Экзархат от Российской православной церкви был отменен по отношению к Украине и Украинской православной церкви еще в 1990 году. С этого времени эта церковь полностью самостоятельна и независима, имеет свой собор, архиерейский синод, церковный суд, избирает своего настоятеля. Сегодня это его блаженство митрополит Онуфрий, которого нигде и ни с кем не утверждают. Как, допустим, в других церквях в Украине. Я имею в виду греко-католиков, когда настоятель греко-католической церкви утверждается в Риме Папой Римским», — ділиться знаннями Віктор Медведчук.

Але насправді самостійність УПЦ (МП) — обмежена. У статуті Російської православної церкви чітко прописано, що рішення помісного та архієрейського Соборів РПЦ є обов'язковими для УПЦ (МП); суд архієрейського Собору РПЦ є найвищим церковним судом для УПЦ (МП); предстоятель УПЦ (МП) обирається єпископатом УПЦ (МП) та благословляється Патріархом Московським і так далі.

Медведчук ще раз транслював позицію РПЦ, назвавши дії Константинополя щодо томосу «незаконними», хоча це не так. Патріархат у Москві був проголошений без включення до нього Київської Митрополії.

Крім того, політик у студії російського телеканалу заявив, що перехід храмів від УПЦ (МП) до незалежної Української православної церкви призведе до «самого пагубного в истории Украины кризиса и противостояния». Нагадаємо, те саме ми чули і від політиків «Опозиційного блоку», а також Російської православної церкви.

Нещодавно Віктор Медведчук заявив, що керує нафтовим бізнесом у Росії своєї дружини, телеведучої Оксани Марченко. Із таким бекграундом нічого дивуватися, що слова кума Путіна дублюють офіційну позицію Росії щодо федералізації, позицію РПЦ щодо томосу.

«Слушаю только первые пять минут. Я в ужасе. Как такого носит его родная земля», — написала про виступ Медведчука ведуча російської служби «Радіо Свобода» Олена Риковцева.

Виступи Медведчука цілком вписуються в канву роспропу і можуть бути ще одним снарядом в інформаційній зброї Росії проти України. Адже свіже французьке дослідження російської пропаганди показало, що головною її метою зараз є ослаблення та поділ країн, проти яких вона направлена.

comments powered by Disqus