Як вчителі адаптуються до цифрової епохи. Приклад США

LStockStudio/Shutterstock.com

Покоління Z (віком від 10 до 24 років) та Альфа (від 0 до 9 років) народилися у світі, де вже панував інтернет. Тепер викладачі ламають голови: як адаптувати традиційний навчальний план для учнів, вихованих у високотехнологічну еру?

Більше уваги

Ранній розвиток мозку — складна тема для науковців, але протягом останніх кількох років дослідники в усьому світі висловили занепокоєння щодо впливу смартфонів і мультимедійних засобів на концентрацію, пише BBC Bright Sparks.

«Ми маємо чіткі докази того, що технології, соціальні мережі, безпосередній доступ до інтернету та смартфонів заважають дітям зосередитися, — каже доктор Джим Тейлор (Jim Taylor), автор книжки Raising Generation Tech. — Технологіями ми докорінно змінюємо їхній образ мислення і алгоритм розвитку їхнього мозку».

Це помічають і вчителі, адже в середньому тривалість концентрації дитини триває всього 28 секунд. Особливі проблеми стало викликати читання, адже діти вже переходять від текстового контенту до візуального завдяки Instagram і Snapchat.

«Студенти дуже виснажуються, коли читають складні чи довгі тексти й не роблять пауз. Раніше вони були набагато витривалішими», — каже Еріка Свіфт (Erica Swift), вчителька шостого класу в Сакраменто, Каліфорнія, що біля Кремнієвої долини.

Кімната класу майбутнього

Американські вчителі поступово адаптуються до нових вимог своїх студентів. Коли учні починають нудитися на довгих лекціях, викладачі просто ділять їх на менші періоди. Також учителі починають заняття зі вправ на уважність або медитацій для концентрації та використовують для цього спеціальні додатки. Втім, не всі науковці згодні з тим, що такі експерименти йдуть студентам на користь.

Дехто з учителів вирішив «ловити дітей там, де вони проводять час», — на цифрових платформах, на кшталт YouTube чи Instagram. Вчителі фільмують свої наукові експерименти та викладають їх на відеохостинги, аби привернути увагу студентів до теми в підручнику. Інші ж нагадують учням про домашні завдання та майбутні наукові поїздки через Instagram.

Тим часом спеціалізовані навчальні платформи, як-от Flipgrid, дозволяють студентам ділитися власними освітніми відеопрезентаціями. Такий досвід робить студентів більш зосередженими на навчанні, що допомагає вчителям надалі концентрувати увагу учнів уже на власних, реальних заняттях. Згідно з минулорічним дослідженням освітньої компанії Pearson, діти сприймають учителя майже з такою ж симпатією, як і інтерактивні цифрові додатки. Дітям подобаються живі педагоги, а от від паперових книжок вони переважно відмовляються.

Деякі американські шкільні округи налаштували цифрову синхронізацію із Google Classroom, що дозволяє студентам та батькам контролювати успішність та план занять.

Навчальні додатки також стають більш адаптованими. Зокрема, додаток для навчання читання Lexia почали використовувати елементи гейміфікації, щоб мотивувати своїх користувачів. Програма також автоматично розбиває студентів на групи на основі продуктивності, «переміщуючи» успішних студентів на рівні з вищою складністю.

Нині США є світовим лідером у галузі освітніх технологій: уряд витрачає понад $1,45 млрд на освіту за допомогою технологій.

Що далі?

Втім, перспективи digital education не такі вже й безхмарні, вважають науковці. У 2015 році дослідження Лондонської школи економіки показало, що результати тестування для здобуття загального сертифікату про середню освіту в середньому стали кращими, коли школи в Бірмінгемі, Лондоні, Лестері та Манчестері заборонили учням брати із собою телефони до аудиторії.

Багато педагогів із технічних спеціальностей підкреслюють цінність традиційних методів освіти і пропонують підхід «змішаного навчання».

«Останніми роками я помічала багато дискусій серед науковців про те, що формат лекцій став анахронізмом, — каже Кеті Девіс (Keti Davis), професор Університету Вашингтонського коледжу освіти й засновниця молодіжної лабораторії UW. — Це через те, що інформація надається потоково й великим шматком, до того ж у реальному часі».

І хоча Девіс визнає, що нові цифрові платформи можуть навчити важливих навичок, вона все ще вважає, що лекції мають посідати головне місце в навчальному процесі. У цьому переконані й Елізабет Гувер (Elizabeth Hoover), головна технічна директорка державних шкіл в Олександрії (штат Вірджинія). «Особиста взаємодія з учителем залишається найважливішою подією у класі», — каже пані Гувер.

Викладачка з Філадельфії Софія Дейт (Sophia Date) також ставить під сумнів намагання влади фінансувати технології більше за вчителів. «Студенти тягнуться до технологій, але іноді я думаю, що влада цьому потурає замість робити необхідніші реформи. Грантові організації з радістю дають гроші на набір планшетів або ноутбуків, але не готові профінансувати зарплату вчителю», — каже вона.

Хоча сучасні навчальні технології підривають авторитет класичної освіти, вони також відкривають студентам нетипові шляхи до самоосвіти.

Учні доби інтернету продовжать жадібно шукати нові способи отримувати знання із цифрових платформ. І вчителі не мають іншого вибору, окрім як підлаштуватися під цей невпинний процес. Утім не лише для того, щоб забезпечити студентів новими технологіями, а щоб навчити їх брати від них найкраще та не розпорошувати свою увагу на беззмістовний контент.

comments powered by Disqus