Соціально-комунікаційна система України як виробник суспільного контенту перейшла ту межу, коли міра його ентропії зашкалює, вважає директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Шевченка Володимир Різун.

Це означає, що мас-медійні повідомлення, які тлумачать події, самі ці події та тлумачення цих подій іншими соціальними інститутами та суб’єктами суспільної думки перебувають у вкрай неоднозначному зв’язку. Відтак, споживачеві цих повідомлень не вдається відрізнити правду від дезінформації та визначити джерела, варті довіри.

«Чого хоче кожна людина? Визначеності, точності, однозначності. Це природна потреба. Невизначеність завжди породжує підозру, що все не так, - каже експерт. – Через це закономірна втрата інтересу, зокрема, до засобів масової інформації як основного виробника суспільного контенту в аудиторії, особливо молодої, та зменшення рівня впливовості медіа в суспільстві. Система вибору має бути такою, щоб можна було вибирати. Якщо ж кількість варіантів безкінечна, вибрати неможливо, й ми втрачаємо інтерес до такої системи».

На думку пана Різуна, найбільшу ведмежу послугу соціально-комунікаційній системі роблять медійники своїм низьким професійним рівнем. «Якщо журналісти збрехали раз, другий третій, і те, що вони повідомили, не збігається з тим, що люди реально бачать, рівень довіри до медіа різко падає. Тому медіа залишається жити на гроші не покупців та передплатників, а рекламодавців, яких переконують у тому, що реклама в цьому ЗМІ впливає на аудиторію найсильніше», - каже він.

Читайте інтерв’ю з Володимиром Різуном.

«Медіаграмотність»