Постійне зниження рівня якості медіа у час, коли кількість журналістів зростає, а професійна освіта стає дедалі ефективнішою, відображає загальний стан суспільства. Громадськість не до кінця усвідомлює важливості  якісних ЗМІ для здорового суспільства та не виявляє готовності активно відстоювати своє право на інформацію. Щоб змінити цю ситуацію, журналісти мають бути критичними до самих себе.  Таких висновків дійшли учасники круглого столу «Традиційна, громадянська, мультимедійна журналістика – що далі?», який пройшов у Львівському національному університеті імені Франка 25 вересня.

Гостями заходу стали експерт Фонду підтримки ЗМІ посольства Сполучених Штатів Америки Олег Пастухов, керівник проекту MediaSapiens Діана Дуцик та ініціатор проекту «Майстерня громадської критики» з Таврійського національного університету Юлія Голоднікова.  

«Немає сенсу шукати винних. Винні, очевидно, ми», – зазначив Олег Пастухов, нагадавши про історію з багатотисячними демонстраціями у Празі під час спроби звільнити керівника громадського телебачення та порівнявши їх із «купкою людей», котрі вийшли на захист телеканалу ТВі. На думку експерта, суспільство повинне активніше боротись за своє право на інформацію та якісні ЗМІ.

За словами Діани Дуцик, сьогодні в усьому світі для ЗМІ головним питанням є «як продавати контент?», і в процесі пошуку відповіді на це запитання стає зрозумілим, що продаватиметься тільки якісний продукт. Головним чинником якості стають інновації, які в Україні поки що недооцінені. Немає в українського суспільства і запиту на якісні медіа, а медійні олігархи, котрі володіють більшою частиною індустрії, мають занадто низький рівень інформаційної культури. Топ-менеджери медіа у приватних розмовах не приховують, що інвестори потребують перш за все керованих редакцій. Тож про економічні проблеми ЗМІ, зауважує Дуцик, слід говорити в контексті цінностей, які сповідують вони і суспільство загалом.

Завідувач кафедри нових медіа ЛНУ Борис Потятиник озвучив риторичне запитання: чи існує в Україні критична маса журналістів, здатних на вчинок? Він також зауважив, що перед тим як братися за зміну професійної етики та ідентичності представників медіасфери, необхідно зрозуміти, чи суспільство прагне етичних змін і чи готове надалі дотримуватись думок «в кожного своя правда» та «всі журналісти продажні».

Учасники дискусії дійшли висновку, що необхідно підвищувати рівень усвідомленого споживання інформації, висвітлювати різні підходи до формування громадянського суспільства та способи долучення громадян до цього процесу. Журналісти ж повинні бути критичними до себе й індустрії, в якій вони працюють.

«Медіакритики та журналісти вчепилися у свободу слова, тоді як насправді вже час зазирнути глибше в інші речі – редакційну політику, медіаменеджмент і стандарти нашої роботи, – відзначила Юлія Голоднікова. – Саме це ми намагаємося пояснити на нашому проекті «Майстерня громадської критики». І журналістам, і критикам, і медіаекспертам необхідно весь час висувати вимоги до фаховості колег і своєї власної. Не всі хочуть чути критику, але вона потрібна всім, оскільки створює критерії якості та веде до змін на краще».

«Майстерні громадської критики» проводяться в різних містах України – Сімферополі, Запоріжжі, Львові – для різних вікових і соціальних груп.

«Але найцікавіше працювати з журналістами-практиками і старшими студентами, – зауважує Голоднікова. – Їм же зазвичай найскладніше пояснювати, для чого потрібна критика медіа. Усвідомленого попиту на неї в суспільстві немає, і цим проектом ми провокуємо та формуємо цей попит».

Наталія Єрьоменко, Школа журналістики УКУ