Ось перелік кількості ув’язнених: Еритрея (21), Сомалі (1), Аргентина (1), Узбекистан (1), Туреччина (1), Бурунді (1), Камбоджа (1) і В'єтнам (1).

Ще один перелік – радіожурналістів, вбитих у зв’язку з професійною діяльністю: Сомалі (9), Філіппіни (4), Пакистан (1), Парагвай (1), Бразилія (1), Центрально-Африканська Республіка (1), Танзанія ( 1). Їхні колеги гинули також в Афганістані й Гондурасі, хоча мотиви вчинених проти них злочинів чітко не встановлені.

Генеральний директор RSF Крістоф Делуар (Сristophe Deloire) висловив підтримку ув’язненим журналістам і радіостанціям, котрі є ціллю ворогів свободи інформації.

Він згадав камбоджійця Мама Сонандо (Mamo Sonando), бурундійця  Хассана Рувакукі (Hassan Ruvakuki), аргентинця Нестора Паскіні (Nestor Pasquini), а також сомалійське Radio Isabelle та комунальні радіостанції у північних районах Малі, Латинській Америці, на Філіппінах, які зазнають найбільших ризиків.

«У той час як відео й нові медіа привертають дедалі більшу увагу, Всесвітній День радіо – це нагода  згадати, що традиційні засоби масової інформації, як і раніше, відіграють ключову роль у постачанні новин у багатьох частинах світу, особливо в сільських та віддалених районах, – наголосив він. – Радіожурналісти часто наражаються на небезпеку, а іноді – ризикують своєю свободою і життям. Ми віддаємо належне їхній мужності та самовідданості».

Чимало радіостанцій, особливо місцевих, допомагають підтримувати плюралізм медіа у таких країнах як Туреччина, Росія, Грузія та Киргизстан, відзначає RSF. Однак радіомовлення, як і телевізійне мовлення, жорстко  контролюють найбільш авторитарні режими у Східній Європі та Центральній Азії. Не існує жодних ознак політичної чи громадської дискусії на радіостанціях Туркменістану, котрі всі без винятку належать державі. Відсутня критика уряду на азербайджанському, узбецькому та казахському радіо.

У прориві блокади новин у цих країнах ключову роль відіграють закордонні  радіостанції, котрі транслюються переважно в інтернеті – «Эхо Москвы», Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (RFE/RL) та BBC. Служби  RFE/RL  та BBC місцевими мовами забезпечують рідкісні можливості білоруським,  азербайджанським, туркменським і  узбецьким незалежним журналістам.  Однак деякі з цих радіостанцій перебувають під загрозою закриття.

Репортерам загрожує велика небезпека. Свідчення цього – смерть від тортур  у 2006 році туркменської журналістки Огульсапари Мурадової (Ogulsapar Muradova), позбавлення волі у 2011 році її колеги Довлетмірата Язгулієва (Dovletmyrat Yazguliyev), спроби очорнити в Азербайджані Хадіджу Ісмаїлову (Khadija Ismayilova). Незважаючи на це, радіожурналісти виявлять мужність і працюють ефективно, задовольняючи  права їхніх співвітчизників на новини та інформацію, вважають «Репортери без кордонів».