Валентина Потапова: «Кожна школа має на карантині завести сторінку для вчителя, який може стати блогером»

Валентина Потапова: «Кожна школа має на карантині завести сторінку для вчителя, який може стати блогером»

10:12,
9 Квітня 2020
3168

Валентина Потапова: «Кожна школа має на карантині завести сторінку для вчителя, який може стати блогером»

10:12,
9 Квітня 2020
3168
Валентина Потапова: «Кожна школа має на карантині завести сторінку для вчителя, який може стати блогером»
Валентина Потапова: «Кожна школа має на карантині завести сторінку для вчителя, який може стати блогером»
Пандемія коронавірусу – час, коли вчителі можуть вийти на ширшу аудиторію й пояснювати, як розрізняти фейки, каже викладачка медіаграмотності. Вона переконана: якщо люди не матимуть навичок кричного мислення, то під час карантину панічні настрої наростатимуть іще більше.

Стрімке поширення пандемії коронавірусу по всьому світу й суворі карантинні заходи в Україні здатні вивести з рівноваги будь-кого, каже Валентина Потапова. Вона – одна з перших педагогів, які почали розвивати навички медіаграмотності серед студентів у Криму. Після переїзду з окупованого півострова до Києва пані Валентина активно займається громадською діяльністю.

У період, який багатьом складно витримати психологічно, навички кричного мислення стали ще потрібніші, вважає вона. «Відсутність розуміння, як шукати першоджерело новин, – це все одно, що піти до бабусь у двір дізнаватись останні новини про карантинні заходи в Італії чи США», – вважає Валентна Потапова. У бліц-інтерв’ю MediaSapiens вона розповіла, як сама розрізняє фейки під час карантину та чому зараз саме час для того, щоб учителі ставали блогерами.

– Пані Валентино, як, на ваш погляд, протидіяти тій величезній кількості дезінформації про коронавірус, яка зараз поширюється в Україні та світі?

– Це можна подолати, тільки розвиваючи критичне мислення. Я впевнена, що в період карантину будь-який викладач може почати розвивати навички блогера. Можна поширювати те, що ви вже добре знаєте, у чому орієнтуєтеся, що викладаєте на своїх онлайн-уроках. Адже такі знання знадобляться не тільки школярам. А розповсюджувати знання, які долають паніку, зараз критично важливо.

Як це можна реалізувати в умовах, коли школи й інші навчальні заклади перебувають на карантині?

– Гадаю, що саме зараз для цього є ще більше можливостей, ніж було до карантину. Зараз практично всі школи країни перейшли на онлайн-режим, у кожному навчальному закладі намагаються адаптуватися: всі встановлюють свої канали зв’язку з учнями та батьками, скачують програми та вивчають, як ними користуватися. Це робить як середня, так і вища школа. У кожного закладу вже є своя сформована аудиторія, яка отримує дистанційні завдання й виконує їх, уже є налагоджений зворотний зв'язок. Чому б не використати це для передачі знань про те, як аналізувати інформацію?

Звісно, не кожен учитель має це робити, але кожна школа точно має задуматися про те, щоб завести на карантині окрему сторінку для вчителя, який може стати блогером, регулярно цю тему висвітлювати й комунікувати з аудиторією.

Яку інформацію можуть давати вчителі дистанційно широкому загалу, які навички найбільш необхідні тепер, у період карантину?

– Треба пояснювати, як вижити в цій надскладній інформаційній хвилі, коли навколо коронавірусу виникає маса спекуляцій.

Зізнаюся: особисто я в перші два тижні після початку карантину мала таке враження, що від усього можна з’їхати з глузду! Й на короткий час я піддалася, як усі, інформаційній паніці, інформаційній істерії. Але перш ніж повірити інформації, її треба провести через своєрідний «фільтр». Мені треба було сісти, спокійно вдихнути і почати робити те, що я робила з інформацією завжди – відсіювала зайве та перевіряла першоджерела, читала тільки офіційні дані. Мушу сказати, зараз мені набагато легше. Ось уже тиждень я читаю інформацію саме так, і половина інформаційного шуму завдяки цьому просто відпадає!

Чи є якась універсальна порада, що допомогла б не піддаватися на провокативні новини зараз?

– Шукати першоджерела новин і думати над тим, наскільки це джерело надійне. Побачили новину – подумайте: хто про це заявив? Чи точно відомо ім’я та прізвище людини? Чи існує взагалі така людина? Якщо це організація, то яка саме? Вже тільки ця одна навичка дозволяє адаптуватися й відійти від панічних новин та нагнітання на кшталт того, що «планета доживає свої останні дні» й «ми всі помремо».

Ми маємо розуміти: так, вірус має високу смертність, високу інтенсивність поширення, проте катастрофа не настала! І все залежить зараз від того, наскільки правильно ми будемо дотримуватися правил, які введені не лише у нас, а й у багато державах. Зараз інформація про карантин і вірус передається в безлічі різних інтерпретацій. Треба не сприймати все наосліп, а подумати: хто поширює статистику? З яким даними її порівнюють? Чи варто порівнювати саме ці дані, а не інші? Чи завжди коректно порівнювати, де краща чи гірша ситуація? А можливо, десь проводиться більше тестів?

Звісно, якщо сліпо читати новини й не аналізувати їх, паніка на карантині тільки наростатиме. Адже в інтернеті – повно сумнівної інформації буквально про все, що відбувається навколо. Апокаліптичні новини не можуть не позначитися на психологічному стані людини. У багатьох від цього з’являються думки, що їхнє місце – вже на кладовищі. Але коли я відчула, що причиною особисто мого напруженого нервового стану є те, що я перестала критично сприймати інформацію, то негайно повернулася до звичок пошуку новин, якими я прекрасно оперувала до карантину.

Які це звички?

– Основну я вже згадала: всі дані перевіряю в першоджерелах. Якщо це іншомовне джерело, то звертаються до гугл-перекладача, нічого складного в цьому немає. Порівнюю різні першоджерела. Для мене авторитетним джерелом за час карантину став сайт Всесвітньої організації охорони здоров’я. Там подаються дані, за які фахівці несуть відповідальність.

На жаль, не кожен заходить на такі сайти. Не всі готові передивлятися нецікаву статистику. Багатьом потрібна адаптована інформація.

– Ну, якщо у вас немає навичок опрацювання першоджерела, це буде приносити багато труднощів, це позначатиметься на вашому сприйнятті картини світу. Відсутність такої навички – це все одно, що піти до бабусь у двір дізнаватись останні новини про карантинні заходи в Італії чи США. Відповідальність у медіаграмотності завжди індивідуальна. Як звинувачувати когось у поширенні фейків, коли сам не маєш критичного мислення?

А профільні фахівці з медіаграмотності мають доносити це до учнів та до їхніх батьків, до студентів та інших викладачів. Варто вибрати щось із фокусом на запобігання паніці й на аналіз отримуваної інформації. Зараз украй важливо входити в публічний простір і нагадувати людям: одна справа – теоретичні знання, які ви здобували під час занять, а інша – це те, що саме зараз їх надзвичайно важливо застосовувати на практиці.

Тому зараз саме час для вчителів і тих, хто пропагує розвиток критичного мислення, ставати блогерами, поширювати навички фактчекінгу у ЗМІ або хоча б записувати короткі ролики на своїх сторінках у соцмережах. Адже інформаційний фон під час пандемії – це не якісь абстрактні фейки, а те, що вже зараз впливає безпосередньо на наше життя. Можна витратити 10 хвилин на день, щоб нагадати людям прості правила пошуку інформації, як розпізнавати фейки, як аналізувати інформацію та як не піддаватися паніці.

Фото: Facebook-сторінка Валентини Потапової

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду