Нове дослідження Eurydice at NFER показує, яким чином 30 європейських країн навчають дітей безпеці в Інтернеті. Дослідження проводилося інформаційною мережею Eurydiceз освіти в Європі за підтримки програми Європейської комісії «За безпечніший Інтернет».
 

Основні висновки дослідження

Освіта з питань безпеки в Інтернеті входить до шкільної програми в 24 з 30 європейських країн, але шляхи її реалізації та інтенсивність впровадження дуже різні.  Зокрема, питання освіти включають такі моменти.

• Безпечна поведінка в Інтернеті. Ця тема є загальною для всіх країн. Вона спрямована  на підвищення обізнаності про існування категорії осіб, як проявляють сексуальний або інший інтерес до дітей і можуть використовувати певні технології, аби потоваришувати  чи зблизитися з ними. Учнів навчають не розкривати персональну інформацію, не називати свою адресу, номер школи, телефону тощо.

• Питання конфіденційності. Учням розповідають, як розвивати здатність не розголошувати інформацію про своє життя і особисті справи, навчають методам управління потоком інформації про себе.
 

• Контакти з незнайомими людьми. Інструкції стосовно правильної поведінки є  у 80% навчальних документів щодо безпеки в Інтернеті. Дітей інформують, що процес зближення відбувається через маніпуляції й переконання, в багатьох випадках тоді, коли діти навіть не помічають цього. Щоб уникнути будь-яких тілесних ушкоджень, дітям рекомендується ніколи не зустрічатися наодинці з їхніми новими онлайн-знайомими, не повідомляючи про це дорослих. Їм також радять завжди зустрічатися в громадському місці.
 

• Кіберзапякування. Учнів інформують про можливі шляхи залякування: електронну пошту, миттєві повідомлення; розміщення образливих фотографій, повідомлення про інших в блогах, профілі, домашні сторінки або веб-сайти; використання чужого імені для поширення чуток або неправдивих відомостей. У такому разі дітям рекомендують спілкуватися з батьками та викладачами школи та не грати в мовчанку у разі появи таких випадків.

• Інші освітні теми включають в себе питання завантаження, проблеми авторського права, безпеки використання мобільних телефонів, комп'ютерні ігри та інтернет-залежність, покупки в інтернет-магазинах  та комп'ютерні віруси.
 

У більшості країн відповідальність за навчання дітей безпеці в Інтернеті несуть вчителі ІКТ та їхні колеги або зовнішні експерти. Інші форми освіти включають створення державно-приватних форм управління освітою  з метою сприяння безпеки молоді в Інтернеті. Приватні компанії також підтримують органи освіти для закупівлі комп'ютерного обладнання або програмного забезпечення з метою захисту інтернет-з'єднань, контролю за небажаним зовнішнім доступом до шкільних комп'ютерів та комп’ютерних мереж.