Аналітика поступово зникає з газетних шпальт, поступаючись новинам і колумністиці, пише британський журналіст, колишній головний редактор газети The Daily Express Ричард Еддіс у своєму блозі.

- У The Daily Express та The Daily Mail ми щодня залучали двох-трьох експертів для коментування головних подій у світі. Це було важко й недешево, але ми отримували задоволення від того, що нобелівський лауреат або хоча б університетський професор пояснював післявоєнну історію Балкан або природу стовбурових клітин шести мільйонам зайнятих людей, які нічого не тямлять у цих темах і не дуже-то й цікавились ними дотепер.

На мою думку, такі аналітичні тексти-пояснення – найцінніший контент, який газета може дати своїм читачам. Колонки, якщо чесно, може писати абихто (часто так і стається). У таблоїдах колонки являють собою розважальний формат, часом досить дотепний, тоді як у більш серйозних виданнях їх якість зазвичай залежить від особистості автора.

Досвідчені редактори погодяться, що сприйняття аудиторією важливих новин часто формується саме аналітикою. Наприклад, 2008 року невеличка група американських громадян, яким розтлумачили ази економічної теорії, почала ненаситно споживати новини про перебіг світової фінансової кризи. Тим часом як інша група, не отримавши економічних знань, пропускала ці новини повз вуха, вважаючи їх нудними.

Скільки аналітики сьогодні публікують британські загальнонаціональні газети, якщо порівнювати з новинами й колонками? Дуже мало. Приблизне співвідношення наведене на графіку. Це результати обчислень і вимірювань, проведених 2010 року. Часом було важко визначити, чи є матеріал аналітичним, чи публіцистичним, тож ми вирішили, що якщо понад 50% тексту відображають авторський погляд на тему, він вважатиметься колонкою, якщо ж понад 50% - це бекграунд, коментарі та різні точки зору, це аналітика.

У семи щоденних газетах частка аналітики становить 6,5% - ризикну стверджувати, що десять років тому він був більшим.

Причини зрозумілі. По-перше, аналітика коштує дорого: треба шукати експертів, платити їм гонорари, або ж тримати фахівців у штаті. По-друге, саме аналітику найлегше скоротити, коли виникає необхідність зменшити кількість сторінок або збільшити рекламну площу. По-третє, ці матеріали не надто рейтингові – не так багато читачів любить аналітику.

Одначе аналітика продається – погляньте на The Economist, The Week та Financial Times, які на ній спеціалізуються. Усі вони приносять прибуток і процвітають. Тож, як на мене, газети мають виграти в довгостроковій перспективі, якщо повернуть аналітику на свої шпальти.

Переклад – «Медіаграмотність»