Сьогодні завдяки інтернету спецслужби отримали як об’єкт дослідження нові типи інформаційних потоків. Директор ЦРУ Леон Панетта на слуханнях у сенатському комітеті по розвідці назвав обсяги цих масивів: 600 мільйонів фейсбук-рахунків, 190 мільйонів твітер-рахунків, 35 тисяч годин відео в ютьюбі. Він каже: «Реальне завдання полягає в тому, щоб мати можливість, пройшовши через розмаїття мов, проходячи через різні сайти, які там є, дивитися на відповідні веб-сайти, щоб бути в змозі отримати з них якусь інформацію, яка б нам допомогла, що вимагає величезних обсягів аналізу».

Але спецслужби не тільки аналізують гігантські масиви інформації, а й самі створюють ці масиви в широкому світі, допомагають їх зростанню, щоби потім використати їх для власних потреб. Саме такою є історія Facebook, в заснуванні і функціонуванні якого важливу роль зіграло ЦРУ.

Фейсбук та інші соціальні медіа стали сьогодні інформаційним ресурсом, де можна знайти будь-яку інформацію про кожного. Обсяги цієї інформації й охоплення людей просто вражають. Таке «щастя» не могло залишитися осторонь спецслужб. Мабуть, саме тому одна з газет Нової Зеландії вже давно розповіла про фінансування Фейсбука фірмою In-Q-Tel, яка є венчурною фірмою ЦРУ. Ця стаття була надрукована ще 8 серпня 2007 р.

Більш детально історію Facebook розкрив у газеті Guardian Том Ходжкінсон вже в січні 2008 р. Хоча всі думають, що це проект Марка Цукерберга, реальним обличчям є сорокарічний венчурний капіталіст із Сіліконової долини Пітер Тіль. Саме він вклав у проект півмільйона доларів у 2004 році, коли зустрівся з Цукербергом і двома іншими студентами Гарварду, які запустили цей сайт. У Тіля зараз 7% компанії Facebook. Цукерберг є в керівництві компанії, а двоє інших студентів (Х’юз і Московіц) просто в ній працюють.

Пітера Тіля в Силіконовій долині сприймають як фінансового генія. Але нас більш цікавлять його політичні погляди, оскільки саме вони запрограмували розвиток цієї соціальної мережі. Він належить до неоконсерваторів. До речі, в своїй книзі він виступав проти мультикультуралізму як загрози індивідуальним свободам. Сам Тіль захоплюється ще одним філософом-капіталістом – Родом Мартіном, про якого сам каже: «Род є одним із наших провідних мислителів у створенні нових і потрібних ідей для публічної політики. В нього є більш повне розуміння Америки, ніж більшість керівників має в своєму бізнесі». Мартін теж є і футуристом, і інвестором.

Тіль народився в Франкфурті-на-Майні в 1967 році. Сьогодні він входить також у Більдерберзьку групу. Там він є членом керівного комітету разом із Генрі Кіссінджером чи Ричардом Перлом (правда, цей список, чесно кажучи, доволі довгий, окрім них там ще багато людей). На більдерберзькій конференції 2010 року в Іспанії серед тринадцяти тем для обговорення були й такі: «Соціальні мережі: від кампанії Обами до іранської революції» та «Чи зможемо ми прогодувати світ?». Більдерберзькі зустрічі характеризуються й тим, що всі вони ідуть у форматі «не для протоколу». Так що коло питань для обговорення є, і тільки воно дає можливість оцінювати, про що думають більдербержці.

Тіль входить також і в VangardOrg – консервативне онлайнове товариство. Вони хочуть переформувати Америку і світ. А себе описують як рейганітів і тетчерітів. Тіль вважає, що з XVII сторіччя світ іде не в тому напрямі, що цінність можна знайти не в товарах, а в відносинах людей. І як пише Guardian: «Чітко видно, що фейсбук є ще одним убер-капіталістичним експериментом: як робити гроші з дружніх стосунків? Як створювати товариства, не враховуючи національних кордонів, і продавати їм кока-колу?».

Але за фейсбуком стоїть чітка ідеологія, яка й дозволила йому так розростися – щорічно до цієї мережі додається два мільйони людей (за іншими даними – взагалі щотижня), загальна же цифра вже більше 600 мільйонів.

Навчителем Тіля в Стенфордському університеті був Рене Жирар, який розглядає людську поведінку з точки зору міметичного бажання. Люди як стадо копіюють поведінку одне одного. З точки зору і самого Тіля бажаний об’єкт не має сенсу, найголовніше – це рух у стаді.

Том Ходжкінсон із «Гардіан» пише: «За його власним визнанням, Тіль намагається зруйнувати реальний світ, який він також називає "природою", і встановити на його місці віртуальний світ, саме в цьому контексті нам слід розглядати розвиток фейсбуку. Фейсбук є свідомим експериментом в сфері глобальних маніпуляцій, а Тіль є яскравою молодою людиною в неоконсервативному пантеоні».

Членами правління Facebook є три людини: Тіль, Цукерберг, а також Джім Брейер. Саме останній і пов’язаний із венчурними фірмами ЦРУ. І фейсбук надає гігантські можливості для пошуку інформації, що й цікавить спецслужби. Російські спецслужби, навпаки, забили за сполох, коли цей потік інформації став виливатися з російського боку у власних соціальних мережах, вважаючи, що тепер можна відновити ієрархію будь-якої військової частини.

Що стосується збереження приватності, то «Гардіан» знову звинувачує: «Чи дивилися ви, юзери фейсбуку, політику його приватності? Там сказано, що у вас не так багато приватності. Facebook зображає, що він за свободу, але він більше нагадує ідеологічно мотивований віртуальний тоталітарний режим за населенням, яке скоро стане більшим, ніж у Великій Британії. Тіль та інші створили свою власну країну, країну споживачів».

Взагалі, правдою в цих звинуваченнях можна вважати просту річ – це гігантський склад персональної інформації. А от чому люди її туди поклали і будуть класти, це вже інша справа. І саме це є бізнес-проектом.

Newsweek додає ще деякі характеристики до цього портрету: «Тіль, який є відкритим геєм, хоче бігти натовпом, а не збирати натовп для пошуку золота чи розмахування прапорцями. Втративши надію на Сполучені Штати, він пише, що вирішив сконцентрувати "свої зусилля на нових технологіях, що можуть створити новий простір для свободи". Оце і є відображенням того, що бізнес-проект є продовженням політичного проекту, хоча б тому, що легше виділяти кошти на те, що більше подобається».

У Тіля є власна фундація, і він вкладає гроші в різні філантропічні проекти, включаючи проект із продовженню життя людини. Серед того, що сформувало його, він згадує обмеження часів холодної війни, а серед книжок – Солженіцина і Толкіна. Дивно, але й ту й іншу книгу він розглядає як звинувачення проти тоталітаризму. Якщо «Архіпелаг ГУЛАГ» у цьому контексті зрозумілий, то «Володар кілець» Толкіна не зовсім. З приводу технологій він каже: «Технологія стоять в центрі того, що визначить двадцять перше сторіччя. Є аспекти цього, які можна вважати великими, а є й такі, які є страшними. І є реальний вибір, який людство повинно зробити, щоб визначити, які технології розвивати, а з якими слід бути обережними».

Він також цікаво визначає напрямок своєї філантропічної діяльності: «Гадаю, що основне правило філантропії, яке я маю, полягає в тому, що я даю кошти на важливі справи, але туди, де для них немає ринкових механізмів. Є типи речей, від яких може виграти все людство, але виграш досить розмитий, а кошти сконцентровані. Можливо, це досить довгостроково. Тому я концентрую свою філантропію на речах, які знаходяться в 20-, 30-, 40-річному обрії. Такі горизонти є занадто далекими для компаній, працюючих на прибуток, а уряд чи університети не займаються цим, оскільки це може бути неприйнятним чи не підходити під конкретне політичне бачення майбутнього. Такі сфери, вірогідно, систематично недофінансуються. Це може бути чи не єдиною областю філантропії, яка недофінансується».

Він також відповідає на питання, що в політичному житті США здається йому найбільш небезпечним: «Здається, що відбувається рух в дуже антилібертаріанському напрямку політично по кожній проблемі. Можуть бути деякі винятки, але в основному ми рухаємося до країни, яка фіскально є більш ліберальною, а соціально більш консервативною, що дає досить дивну конфігурацію. Можна сперечатися, чому це саме так. Може політика стала дуже реакційною. Це реакція проти прогресу, проти глобалізації, проти технології».

Можливості по використанню фейсбуку ЦРУ розкрито в багатьох повідомленнях. Фейсбук надав щастя спілкування, запропонувавши для цього нові форми. А спецслужби змогли це використати. Газета Wall Street Journal розповіла про ще одну ідею фірми, пов’язану з Тілем. Це Palantir Technologies. Тіль вклав у ці розробки 30 мільйонів доларів.

Програмне забезпечення цієї фірми, яке надає нові варіанти обробки інформації одночасно з багатьох джерел, використовується сьогодні ЦРУ, Пентагоном і ФБР. Застосування його дало можливість відстежити терористичні фінансові мережі, відкрити нові типи атак підривників на дорогах, дізнатися деталі сірійської мережі смертників в Іраку. Було зірвано плани по вибухах по західних цілях у Пакистані, відкрито інфільтрацію шпигунів у союзний уряд.

Фірму очолює Алекс Карп (у нашому вимірі Олександр Карпенко). Фірма спеціалізується на одночасному скануванні багатьох баз даних і пошуку зв’язків між об’єктами. На сайті фірми є також цікава інформація про проект із пошуку викрадачів американського журналіста Пьорля.

Коли уряд звернувся до низки таких фірм по обробці інформації з питання можливих напрямків боротьби з WikiLeaks, то в Palantir'і запропонували, серед іншого, й таке:

- підсилюйте ворожнечу між ворогуючими групами. Дезінформація. Створюйте меседжі, щоб дискредитувати. Надавайте фальшиві документи, щоби потім говорити про помилки;

- створюйте увагу до безпеки інфраструктури. Створюйте викривальні історії. Коли повірять в небезпечність, вони програли;

- кібератаки на інфраструктуру, щоб отримати джерела документів. Це вб’є проект;

- медіакампанія про радикальну та нерозсудну суть «Вікілікс». Постійний тиск нічого не значить для фанатиків, але створює сумніви серед поміркованих;

- пошук витоків. Використання соціальних медіа для ідентифікації ризикованої поведінки.

Як бачимо, все це серйозні процедури, кошти на які фірми братимуть від держави, а своєю лояльністю забезпечать собі майбутні урядові замовлення.

Соцальні мережі стали не лише об’єктом інтересу спецслужб, вони стали героями фільму Девіда Фінчера. Так що мільярдер Марк Цукерберг, а він є наймолодшим мільярдером за роком народження (1984), продовжує свою успішну кар’єру і в віртуальному світі.

Google разом із венчурним фондом ЦРУ In-Q-Tel дали гроші на початок розвитку великій кількості фірм. Google допомагає створювати пошукові системи, забезпечує програмним забезпеченням американські спецслужби. Один із таких прикладів – Intellipedia, створена за аналогією з Wikipedia. Це закрита від сторонніх мережа, що дозволяє ділитися інформацією. Один з її розробників від ЦРУ каже: «Кожен аналітик, якщо немає кращого терміну, має коробку від взуття зі своїми знаннями. Вони утримують їх разом чи в документах Word, але ми стимулюємо їх покласти ці платформи, щоб кожен міг від цього виграти».

Загалом у цій системі, де є три рівня секретності, 37 тисяч користувачів, там є 35 тисяч статей обсягом 200 тисяч сторінок. Взагалі Google отримує багато звинувачень у тому, що не просто дає програмне забезпечення для спецслужб.

У спецслужб, як у росіян від проекту «Одноклассники.ру» чи в американців від компанії Facebook, є багато проблем, тому вони намагаються обмежити користування цими мережами тих, кому не слід цього робити. Але все одно бажання людей поки що сильніші, тому скандали не вщухають.

Відхрещується від ФСБ і засновник «Одноклассников.ру» Попков. Але на сьогодні він уже немає відношення до сайту, який купила ICQ, яка вже стала російською. В зв’язку з цим виник новий набір проблем. З одного боку, ФСБ буде контролювати і Skype, і Google Talk, і ICQ. І це турбує самих росіян. З іншого боку, американські правоохоронні органи турбуються з приводу того, що сервери ICQ буде переведено в Росію, а це не дасть можливості відстежувати листування східноєвропейських злочинних угруповань. Один із слідчих сказав, що «кожен поганий хлопець користується ICQ». Поки що сервери ICQ розташовані в Ізраїлі, оскільки вони були розроблені ізраїльською компанією Mirabilis, а потім придбані AOL.

А загалом Антон Носік, легендарна фігура російського інтернету, дивним чином намагається заспокоїти інтернет-спільноту Росії такими словами: «ФСБ контролює весь трафік, що входить і виходить, користувачів російського інтернету, не має значення, Livejournal це чи пошта, ICQ. Навіть без усякого зв’язку все, що ви пишете на Livejournal, проходить через канал російського оператора – копія залишається в спецслужб. Щоб це не проходило крізь російські спецслужби, ви повинні сісти в літак і поїхати в країну, де російські спецслужби не знімають дані з кожного кабеля кожного оператора».

Оскільки основною в сучасному світі стала інформаційна перемога, то відповідно інформаційні битви захопили всі рівні суспільства. Спецслужби є чи не єдиним інструментарієм держави на цьому напрямку. Тому їхня присутність в інформаційному просторі тільки зростатиме.

Все це вияви індивідуальної інформаційної безпеки у зіткненні й конфлікті з інформаційною безпекою держави. Права людини існують, але скоріше у ювілейних промовах, оскільки держава про них відразу забуває, коли щось по-справжньому її цікавить. Як бачимо, все відслідковується досить спокійно, немає ніяких обмежень. Раніше відслідковувався кожен фізичний крок, тепер – інформаційний, що набагато простіше.