Що саме стало причиною рішення топ-менеджменту «1+1» не випустити в ефір новий випуск «Вечірнього кварталу» в суботу, 7 листопада — звісно, достеменно не відомо. Бо в технічні причини невиходу народного улюбленця в ефір, про що заявила прес-служба каналу, не віриться. Як і в те, що прем’єру програми, виявляється, було заплановано на 12 та 19 грудня. Маючи перед очима приклад закриття ток-шоу Савіка Шустера на «Плюсах» буквально після двох випусків.

Самі квартальці в зв’язку з цим поширили заяву про цензурні утиски на каналі «1+1». Як у «Кварталу» складуться подальші відносини з «Плюсами», покаже час, але минулого тижня прихильники телевізора й без скетчів «95-го кварталу» геть не нудьгували.

Наше телебачення підхоплює вибрики окремих представників Феміди чи Верховної Ради з таким запалом, що робить із випусків новин суцільний нестримний карнавал. Випускові редактори, схоже, просто тішаться, підкидаючи хмизу до вогнища якоїсь цілковитої карнавалізації простору, буфонади й фарсу.

Понеділок, 2 листопада, став такою собі прелюдією до цього загального тренду. Саме того дня, на засідання погоджувальної ради, що його в прямому ефірі транслювали канали «Рада», «112», частково 5-й, «Еспресо» й Business, завітали слідчі Генпрокуратури, аби вручити повістки трьом народним депутатам — Вадимові Новинському, Наталії Королевській та Олександру Вілкулу. Начальник слідчого управління Василь Сміх, отримавши слово від спікера, спробував викликати на допит Вадима Новинського. Та неправильно назвавши прізвище нардепа, отримав відкоша від Володимира Гройсмана, який, по суті, вигнав його з зали.

Згодом, у програмі «Свобода слова» на ICTV, Володимир Гройсман спробував пояснити свою поведінку. Він, мовляв, думав, що представники ГПУ та МВС прийшли до Верховної Ради, аби поінформувати депутатів про гучне затримання Геннадія Корбана та судовий процес над ним. Але виявилося, що слідчі вирішили просто попрацювати на публіку, перетворивши шляхетну справу торжества закону на фарс і балаган у прямому ефірі.

Якщо Василь Сміх у такий спосіб намагався показати, що його відомство всерйоз сприйняло слова Президента Порошенка, мовляв, на Корбані ніхто зупинятися не збирається, то він дуже помилився у виборі методів роботи.

Здається, з атмосфери карнавалу, що їй сприяли й судові засідання над Геннадієм Корбаном, із яких, знову-таки, потішалася вся країна завдяки сумлінній роботі журналістів (надто ж це стосується каналів холдингу «1+1 Медіа»), отримуючи естетичну насолоду з вигляду розгублених суддів, вибився хіба що «UA: Перший».

Тут у вівторок черговий випуск «Дебатів PRO» присвятили всебічному аналізу казусу Корбана. Від Генпрокуратури в студії був Владислав Куценко, нове публічно-медійне обличчя ГПУ. Досить симпатичне обличчя, треба сказати.

На запитання, що мучили публіку чотири дня після затримання дніпропетровського патріота, — чому Корбан і чому саме тепер? — «нове обличчя» ГПУ відповіло досить притомно. Тобто, затримували пан Корбана вихідним та ще й із великою кількістю спецпризначенців тому, що був великий ризик витоку інформації про арешт. Відтак готувалися до збройного опору. Чому саме в суботу, 31 жовтня? Бо Геннадій Олегович усе-таки до того часу був кандидатом на посаду міського голови Києва.

Дебатував Владислав Куценко переважно з народним депутатом Тарасом Батенком, який озвучував усі популярні тези сезону — про вибірковість правосуддя у випадку Корбана; про зачистку патріотів; про те, чому не сидять судді, відомі ганебними вироками Юлії Тимошенко та Юрієві Луценку.

Тарас Батенко впевнений: за те, що зробили в Дніпропетровську Корбан та його команда півтора року тому, йому можна пробачити все. При цьому про вибірковість правосуддя вже не згадував. Хоча такі заклики саме це й означають.

Пан Куценко відбивався як міг, і місцями досить успішно. Приміром, коли йшлося про вправних юристів «Привату», які відверто знущалися з суддів у Чернігові, де судили Геннадія Корбана, він наголосив: правоохоронці, повідомляючи відпущеному через 72 години Корбану нову підозру, просто скористалися своїми процесуальними правами. Так само, як його адвокати, оголошуючи нескінченні відводи суддям, — своїми.

Або ж розповів, що запорізькі міліціонери, які розганяли місцевий євромайдан, уже під судом. А суддю Родіона Киреєва оголосили в міжнародний розшук, бо він утік із країни одразу ж після перемоги Революції гідності.

Пан прокурор, щоправда, не зумів утриматися від корпоративної риторики, бовкнувши, буцімто збирання підписів нардепами за відставку Віктора Шокіна — це тиск на прокуратуру. Відпрацював-таки свій темник, вочевидь.

Отож, розмова в студії, модерована Романом Вибрановським, вийшла досить тверезою й виваженою. Щоправда, добір експертів, серед яких опинився Юрій Мірошниченко, колишній представник самого Януковича в парламенті, викликав певні сумніви. Ну не варто кликати в ефір людину, яка до кінця свого життя асоціюватиметься з бандою регіоналів. Але на «UA: Першому», вочевидь, як і в «Свободі слова» на ICTV, вважають такі запрошення данню збалансованості.

Проте українські політики — люди, що невтомно продукують фарс і балаган, не можуть обійтися в ефірі як без дешевого популізму, так і без елементів шантажу.

Приміром, коли в середу, 4 листопада, «Самопоміч» заявила про можливий вихід із коаліції, цю тему обговорювали в програмі «Час. Підсумки дня» на 5-му каналі. Цікаво, що представників цієї фракції в студії не було. Тож учасники від «Батьківщини», «Народного фронту», Блоку Петра Порошенка (Радикальна партія Ляшка теж не була представлена, але вона вже вийшла з коаліції) та «Опозиційного блоку» обговорювали можливі наслідки розвалу проєвропейської коаліції геть безперешкодно.

Сергій Соболєв закликав звільнити гамузом весь Кабмін і набрати в міністри технократів. При цьому жодного притомного кандидата на пост прем’єра не назвав, хоча Яна Конотоп дуже старалася в нього вивідати хоч якусь конкретику.

Але під завісу виявилося: коаліція потрібна навіть опозиції, бо без неї розвалиться не лише парламент, але й країна. Нардеп від «Опоблоку» Євген Балицький, який озвучив цю тезу, підозріло змінив уже звичну за останні тижні риторику «опів» про необхідність розпуску ВРУ та призначення нових виборів. Виявляється, вони вже країні не потрібні.

Цікавий розворот.

Але попускатися, як показали події 5-6 листопада, було зарано. У четвер, 5 листопада, перед телекамерами давали спільний брифінг речниця СБУ Олена Гітлянська та вже згаданий прокурор Владислав Куценко. Вони повідали місту й світові неймовірну оперативну інформацію про спецоперацію СБУ, яка силами своєї контррозвідки затримала цілого екс-міністра юстиції в уряді Азарова Олену Лукаш.

Після брифінгу, який канал «112» транслював наживо, в студії коментував новину політичний експерт Валерій Димов. Він цілком слушно зауважив: затримання Лукаш — це збалансування справи Корбана. Адже вона людина, близька до Януковича. Проте, за всієї поваги до силовиків, пані Лукаш не є тією фігурою, чиєї крові прагне суспільство. На тлі того, як спокійно покинув країну Сергій Клюєв, тішитися з затримання пані Лукаш, котру, як виявилося згодом із її телефонного інтерв’ю тому ж каналові, витягли начебто з-за плити, де вона готувала обід для двох маленьких дітей, не випадає.

Відтак пан Димов назвав це затримання, з одного боку, карнавалом масок та імітацією діяльності ГПУ, яка намагається в такий спосіб продемонструвати, що в нас немає вибіркового правосуддя. З іншого, підкреслив експерт, усе-таки це затримання показує, що громадянське суспільство досить успішно чинить тиск на владу, і рано чи пізно, але він дасть свої плоди. Відтак усі резонансні справи буде доведено до кінця.

Імітація та карнавал (слово сказано!), втім, тривали. На тому ж каналі пані Лукаш у телефонному інтерв’ю заявила, що півтора року справно ходила на всі допити, куди її викликали. А також — що всі ці півтора року спокійно жила вдома, в Києві, й про жодну спецоперацію бравих контррозвідників щодо її затримання їй невідомо. Адже пішла вона з правоохоронцями цілком добровільно.

Спростовувати цю інформацію в прямому ефірі знову доручили медійному прокуророві Владиславу Куценку. Цього разу — в програмі «Черное зеркало» з Євгенієм Кисельовим на телеканалі «Інтер». Увечері 6 листопада він був змушений доводити: все, що говорила Олена Лукаш в інтерв’ю, неправда. Тобто її давно оголосили в розшук, на допити екс-міністр не ходила, а місця її перебування ніхто не знав. Відтак довелося доручати СБУ його встановити. Встановили — затримали.

Уже сама необхідність для ГПУ після кожного гучного затримання давати додаткові пояснення в телевізійному просторі свідчить: у цьому Данському королівстві щось дуже негаразд. Бо не можна серйозно розраховувати на підтримку суспільства, коли воно ловить прокурорських або на підтасовках, або на надмірному застосуванні сили, або ж узагалі на брехні, яка дуже легко спростовується (приклад — заява головного військового прокурора Анатолія Матіоса про використання тепловізора під час нібито замаху на генерального прокурора, зроблена у вівторок, 3 листопада).

6 листопада національний телевізійний карнавал продовжила бійка між народними депутатами Олександрою Кужель та Андрієм Тетеруком.

Починаючи з ранкових випусків новин, їхні імена не сходили з вуст ведучих та журналістів до пізнього вечора.

І це треба вміти — перетворити брутальний і брудний інцидент на треш, яким забили абсолютно всі телеканали.

Трансляція пленарного засідання Верховної Ради теж почалася з трешу. Виявилося, що в парламенті існує неофіційна міжфракційна група під назвою «Жіноцтво Верховної Ради». Принаймні, саме так сказав спікер Володимир Гройсман, надаючи жінкам-депутатам слово для заяви. Зачитувала її в прямому ефірі Ольга Червакова, безкомпромісний борець із Нацкоммором та іншими рудиментами совка в українській політиці.

«Жіноцтво парламенту» вимагало від Андрія Тетерука скласти депутатський мандат за те, що той ударив пляшкою Олександру Кужель. Скляною, уточнила згодом Юлія Тимошенко. А також висунуло вимогу до органів внутрішніх справ провести всебічне розслідування інциденту, закликавши на додачу колег (вочевидь, чоловіків) не допускати в майбутньому нічого подібного.

Ірина Геращенко під час озвучування заяви, коли зайшлося про неприпустимість агресії до колег, внесла уточнення: розслідувати треба агресію з обох боків. Тобто як із боку депутата Тетерука, так і з боку пані Кужель. І лише це уточнення хоч трохи врятувало репутацію «жіноцтва парламенту». Бо, здається, жінки-депутати, згуртувавшись навколо побиття Олександри Кужель Андрієм Тетеруком, забули про те, що формально жінка-депутат має такі самі права, як і депутат-чоловік, а відтак не має бити його сумкою, як про це розповідали свідки інциденту та сам «агресор».

Ольга Червакова, зачитуючи заяву, палала праведним гнівом, назвавши себе та колег у Раді «елітою», з якої народ має брати приклад. Боюся, тут вона трохи погарячкувала — народ, здається, своїх обранців давно жодною елітою не вважає, а бійки між ними сприймає як елемент «цирку під куполом».

Важливо інше. За бучею, яку здійняли стараннями Юлії Тимошенко члени фракції «Батьківщина», всі забули про четверговий провал голосування за так званий безвізовий пакет законів. Хоча фракція «Батьківщини» й дала голоси за антидискримінаційні поправки до Трудового кодексу, акцент Юлії Володимирівни на віковій і статевій різниці між його учасниками (мовляв, Андрій Тетерук удвічі молодший за 62-річну Олександру Кужель, тож він може собі уявити, що вдарив маму) в її коментарях щодо інциденту показав: українська «еліта» просто не розуміє, за що вона голосує. Бо у випадку з пані Кужель та екс-комбатом Тетеруком скандал виник через геть совковий, але невмирущий патерналізм укупі з сексизмом. Як «еліти», так і більшості суспільства. Останнє, споглядаючи цей цирк, могло лише знизати плечима й, подумавши «обоє рябоє», перемкнутися на черговий серіал.

Адже в телевізорі йому ніхто так і не пояснив, що бити не можна нікому й нікого. Незалежно від віку, статі, місця перебування чи сексуальних уподобань. Ну не можна — і крапка! А все інше — деталі, в яких мусять розбиратися слідчі.

До речі, наші новинарі в сюжетах про інцидент подали його так, що співчуття публіки опинилося на боці Андрія Тетерука. Можливо, в цьому не було жодного умислу. Адже відео з камер спостереження, яке демонстрували телеканали, не містило кадрів самого інциденту. Натомість на ньому добре видно, як Андрія Тетерука в приміщенні приймальні голови Верховної Ради оточують нардепи від «Батьківщини» (Сергій Власенко, приміром) і починають із ним «штовхатися» (це в нас такий евфемізм для бійок). Відтак народний депутат від не менш «Народного фронту» в очах глядача автоматично став не призвідцем, а жертвою інциденту.

Сприяв закріпленню цього враження й нескінченно тиражований усіма теленовинарями синхрон Андрія Тетерука з кулуарів Верховної Ради, де він, посилаючись на відео, яке йому показали слідчі під час допиту 6 листопада, божився, що не бив Олександру Кужель, а навпаки, відступав від неї, коли та замахувалася на нього сумкою. Ну а на пляшку з водою вона просто напоролася.

З описаного вище карнавалу, який буквально буяв минулого тижня на всіх телеканалах, можна сміятися, але ліпше плакати. Бо він, як завжди, продемонстрував перевагу форми над суттю. Простіше кажучи — коли телевізійники (точніше, власники телеканалів) не мають бажання видавати в ефір справді незаангажовану, всебічну інформацію, коли її заміщують скандалами без жодного бажання докопатися до суті процесів або ж дикою джинсою на користь власника, український телеглядач ніколи не зможе зрозуміти, що все-таки відбувається з країною й чого чекати.