Два денні серіали — «Ворожка» та «Сліпа», що йдуть зараз в ефірі «1+1» — російського виробництва і, як пишуть у титрах, засновані на реальних подіях.

Виробляє «Ворожку» («Гадалку» мовою оригіналу) продакшн «ОТК» на замовлення російського телеканалу ТВ-3, що позиціонує себе як містичний. Проект у жанрі реаліті-драми створено за оригінальним форматом, розробленим Оксаною Найчук та Оленою Кузнецовою, який на міжнародному ринку має назву Meeting a Fortune Teller і реалізується британським дистрибутором Film Television Services Ltd, який спеціалізується на продажі російських форматів.

Канал «1+1», запускаючи цю історію в ефір, своєрідно подбав про її українізацію. Замість українських субтитрів маємо вибіркове українське озвучення. Але це стосується лише презентації героїв. Усе інше показують мовою оригіналу без жодних субтитрів.

Наш народ, надто ж жіночки «за...», полюбляють усяку магію. Можу судити про успіх «Екстрасенсів» на СТБ не лише за рейтингами, а й із власного досвіду. Чимало знайомих жіночої статі саме такого, старшого віку, прилипають до екранів, щойно побачать заставку або ж «Битви екстрасенсів», або ж «Слідство ведуть екстрасенси». Періодично, коли доводиться натикатися на ці програми, я їх місцями розумію — якщо нема інших розваг, окрім телевізора, краще дивитися чудеса екстрасенсорики, а не політичні ток-шоу. Принаймні, здоровішим будеш. Та й надію ці екстрасенси в нашому ефірі дають замордованому тривогами глядачеві. Мовляв, якщо припече, то замість міліції чи лікарні можна буде звернутися до телевізійних магів і чарівників. Не факт, що вони допоможуть, але бодай заспокоять як гарні психоаналітики.

Але серіал «Ворожка» не просто дає надію страдникам. Він душить у зародку навіть найменші сумніви в тому, що метиковані жіночки-ворожки на екрані можуть раптом не допомогти. Ні, Дар'я й Таїсія, як ті Чіп із Дейлом, обов'язково знаходять засоби, що не менш обов'язково призводять до щасливого фіналу історії.

Антураж цього серіалу витримано в традиційних для будь-якого гнізда ворожки атрибутах. Тут тобі й свічки в неймовірних кількостях, і скляна куля, де можна побачити майбутнє, і срібний вигадливий посуд для магічних обрядів. Бракує хіба що чорного кота чи ворона. Ну щоб уже для повного комплекту.

Самі ворожки вдягнені й нафарбовані не менш екзотично, ніж предмети, що їх оточують. Вочевидь, такі закони жанру. Головне запитання, коли дивишся ці шедеври, одне: за кого вони нас мають? І ті, хто творить цей серіал за камбоджійськими лекалами, й ті, хто ретранслює цей продукт.

Сюжети двох «крайніх» серій «Ворожки» (їх показують одним блоком) приблизно такі. В першому дівчина звертається до ворожки через проблеми на роботі. Далі героїня починає втрачати пам'ять, і Таїсія-ворожка каже, що на неї якийсь ворог-конкурент навів прокляття за допомогою круглого предмета з діркою посередині. Таїсія під час прийому дівчини змушує ту запалити свічку, потім зав'язати очі й провести свічею над малюнком її руки, щоб виявити бугор Меркурія. Цей дядько, виявляється, відповідає за успішну кар'єру.

Все це робиться з надзвичайно серйозним виглядом. Коли дівчина знаходить під своїм комп'ютером монету з діркою, вона думає, що її підклала колега-суперниця, й перекладає монету в її коробку для канцелярського приладдя. Але, як пояснює ворожка, до якої героїня ходить, як на роботу, це не суперниця закляла її. Виявляється, що дівчини хотів позбутися її начальник, щоб не розлучатися з дружиною. Зрештою він, забравши діряву монету, починає втрачати пам'ять сам, забувши про важливу зустріч. Його звільняють, а героїню призначають на посаду старшого менеджера «по каменным полам». І призначає та сама гадана суперниця, яку поставили на місце звільненого начальника.

У наступній серії до ворожки Дар'ї приходить жінка, яка відчуває незрозумілу тривогу. Ворожка пропонує їй випити молока, потім наказує узяти в руки червону та чорну кулі, перша з яких падає. І це означає, що все в майбутньому буде добре.

Щоб довго не розповідати, скажу: фінал історії щасливий, бо героїні допомогла зберегти кохання до чоловіка... запечена в малиновому сиропі груша. Страва, звісно, смачна, але коли насамкінець ворожка радить усім робити таку грушу задля збереження родинного щастя, починає душити істеричний сміх.

Виявляється, щоб отримати бажану роботу, уникнути травми, зберегти кохання тощо, потрібно звернутися до ворожки. Вона порадить, якої землі з цвинтаря набрати й де її розсипати, щоби привернути щастя.

Це взагалі можна сприймати всерйоз? На сайті каналу ТВ-3 в анонсі «Ворожки» («Гадалки») пишуть, що до майстринь містичного ремесла звертаються тоді, коли всі інші, сказати б, офіційні канали допомоги вичерпано. Але в жодній із серій про це не йдеться. Глядачеві подають ворожок як єдине джерело допомоги людям, що опинилися в скрутній ситуації, наче нікого, крім них, на світі немає — ані лікарів, ані психологів, ані соціальних служб.

На перший погляд, це типовий розважальний продукт, але серйозністю інтонацій та слоганом «засновано на реальних подіях» убивається будь-яке поняття про легкий жанр. Глядач, на якого розраховано цей серіал, упевнюється: все, що відбувається на екрані, свята правда. А отже, варто збирати гроші не на операцію чи розлучення/весілля, а лише на візит до ворожки.

«Ворожка» знищує в глядача найменші паростки самостійності в прийнятті рішень, стимулюючи його повірити в реальність містики і в те, що від нього насправді нічого не залежить. І якщо в Росії такі настрої вітаються, то в Україні, боюся, сприймати всерйоз подібні меседжі з екрана досить складно.