«А чьо там у кацапів?»

«А чьо там у кацапів?»

08:50,
19 Травня 2015
4395

«А чьо там у кацапів?»

08:50,
19 Травня 2015
4395
«А чьо там у кацапів?»
«А чьо там у кацапів?»
В українських пропагандистських телепроектах на кшталт «Антизомби» на ICTV загальне полотно російського життя малюється широкими мазками ненависті чи зловтіхи. Причому останнє почуття переважає…

Канал ICTV, як жоден інший, за винятком хіба що «1+1» та «2+2», докладає чималих зусиль до «розвінчання» російських міфів про Україну, періодично показуючи «справжнє обличчя» російської пропаганди.

До вже розкрученої публіцистичної програми «Гражданская оборона» кілька тижнів тому додали ще один проект, покликаний опонувати російському телебаченню, що поширює дезінформацію про українські події. Більш ніж певна, що творці «Антизомби» поставили перед собою надзвичайно шляхетну мету — показувати українському глядачеві способи зомбування глядача російського.

Інтонації «Антизомби» та принцип подачі матеріалу не відрізняються від уже згаданої «Гражданской обороны». Як, утім, і подібних до цих програм «Українські сенсації» та «Секретные материалы» на «Плюсах». Усі вони зроблені російською мовою, вочевидь, розраховані на російськомовного глядача, який, на думку авторів, настільки дебільний, що не може опанувати української.

Це ще можна було би зрозуміти, якби українські канали напевно дивилися на територіях так званих ЛНР та ДНР, де українську погано сприймають. Тоді контрпропагандистський продукт українських телевізійників, які прагнуть будь-що показати свою участь в інформаційній війні з Росією, мав би хоч якийсь сенс. Проте, як кажуть усі, хто побував на окупованих територіях, тамтешня публіка досі активно споживає російський телевізійний продукт. Відтак зусилля бійців українського інформаційного фронту там ніхто не оцінить.

У проекті «Антизомби», як і його брата-близнюка «Гражданская оборона», не йдеться про журналістські розслідування. Головні складові цих програм — нарізка з сюжетів ворожих телестанцій і коментар українських «експертів». Часто-густо ці експерти кочують з одного проекту в інший без жодного ексклюзиву.

Різниця між цими двома лише в тому, що «ГО» зосереджена на демонстрації непривабливих сторін життя в Росії, а проект «Антизомби» — на тому, яке погане в тій-таки Росії телебачення і як воно, кляте, перекручує українську дійсність на догоду російському колективному путіну.

«Антизомби» від 15 травня — це така собі солянка з чотирьох сюжетів. Перший — про авторську програму відомого ерудита Анатолія Вассермана на одному з каналів російського ТБ. Показавши найодіозніші уривки з неї, де колишній одеський ерудит паскудним голосом віщає з екрана постулати російської пропаганди, далі подають колективний «експертний висновок». Виявляється, Вассерман — «просто сумасшедший», а його «коллега — Жириновский» (Олексій Ковжун). Або — «Нормальна людина не може таке дивитися» і тут-таки «Він вбиває в людей те, що треба Кремлю» (Микола Давидюк).

Якщо в нас такі експерти, то, мабуть, і ворожих каналів не треба. Зрозуміло, що Анатолій Вассерман заслуговує на увагу бодай тому, що ілюструє тезу про зомбування Раша-ТВ колишніх українців. Але пояснювати його активну діяльність на пропагандистському фронті РФ раптовим божевіллям не надто професійно.

Наступні сюжети — про «успехи народной медицины», одеську трагедію 2 травня та порушення Мінських домовленостей українськими вояками — являють собою фрагменти телепрограм російських каналів на ці теми, що чергуються з кадрами реального стану справ.

Показавши кадри з російських каналів, як «народна влада» Донецька турбується про здоров'я народних мас (плакати про тріумф «народної медицини», спеціальні засідання «уряду» щодо охорони здоров'я тощо), автори «Антизомби» тут-таки демонструють страждання простих хворих із народу.

Їх, кажуть автори, просто викидають із лікарень, де звільнилося 2/3 персоналу, а самі лікарні обслуговують лише бойовиків. Тим часом, відео, де донецькі хворі, яких не лікують від онкології, діабету та інших важких захворювань, можна тлумачити і як звинувачення «київської хунти», що знущається з мирного населення в такий страшний спосіб, і як інвективи на адресу «народної» влади. Цілком можливо, що записані місцевими чи й московськими телевізійниками слова хворих, які проклинають «хунту», київські колеги просто вирізали під час монтажу. Прецеденти, на жаль, траплялися. Коли знаєш телевізійну кухню, а надто ж високе мистецтво монтажу, розумієш — вирізати чи вставити потрібний синхрон нескладно. Відтак достовірність подібних кадрів, а з нею — й сама робота телевізійників, ставиться під сумнів.

Той, хто в Україні стежить за російським телебаченням хоча б для того, аби знати ворога в обличчя, чудово знає, що і як воно показує. Тож для цих глядачів своєрідна, точніше, наскрізь брехлива інтерпретація росіянами українських реалій не є відкриттям. Тому ж, хто черпає інформацію з каналів виключно українських, програма «Антизомби» може в парадоксальний спосіб видатися розповіддю про телебачення... українське.

Адже методи подачі інформації та її інтерпретації у виконанні телевізійників українських відрізняються від російських хіба що ширшою палітрою авторів та адресатів. Звісно, сюжетів про розіп'ятих хлопчиків у нас не побачиш, але загальне полотно російського життя малюється широкими мазками ненависті чи зловтіхи. Причому останнє почуття переважає.

Якщо РашаТВ зомбує свого глядача з благословіння Кремля, то українські телеканали будують свою інформаційну політику в залежності від інтересів власника. І так буде, доки в нас існуватимуть олігархічні медіаресурси.

Головна ж подібність українського пропагандистського продукту до російського — інтонації ведучих. Намагаючись позбутися колоніальної залежності від медіапростору войовничої сусідки, наші розповідають про те, що в сусіда корова здохла (ліс горить, ракета впала, каналізацію прорвало чи її взагалі немає, діти пиячать, села вимирають — ряд можна продовжити до нескінченності) з такою неприхованою зловтіхою, наче стараються спародіювати Дмитра Кисельова.

Подеколи, почувши ці драматично-істеричні інтонації, притаманні передусім пропагандистам, хочеться перемкнути канал.

Проте ще частіше, знайомлячись із сіткою телеканалу ICTV, де виходить пропагандистський контент, починаєш підозрювати: ці програми виконують роль такої собі індульгенції за показ російських «ментовських» серіалів. Які демонструються щосили, вочевидь, за принципом «поки можна». Цікаво, коли закон про заборону російського кінопродукту на українському телебаченні набуде чинності, чи зникнуть із олігархічних каналів контрпропагандистські програми?

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду