Експерти дійшли висновку, що третина всіх новин цих каналів присвячена Україні, більше 90% згадок про Україну – негативні, а головними об’єктами уваги російських ЗМІ є українські державні інституції, які російська пропаганда намагається дискредитувати та делегітимізувати.

Дослідження Групою з аналізу гібридних загроз УКМЦ проведене за підтримки Естонського центру Східного Партнерства.

Презентація дослідження «Головні наративи російського ТБ про Україну» відбулася 23 травня в УКМЦ в рамках дискусії «Головні наративи російської пропаганди проти України та Європи на російському ТБ. Їхній вплив на українську аудиторію». Висновки представив один з авторів – аналітик Руслан Кавацюк, який також є радником віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

У розмові також взяли співзасновник StopFake Євген Федченко, голова ГО «Детектор Медіа» Наталія Лигачова та естонський медіаексперт Рауль Ребане. Зі своїм словом наприкінці заходу також виступила президент Естонської Республіки Керсті Кальюлайд, яка перебуває в Україні з візитом. Модерувала дискусію заступниця директора Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ Любов Цибульська.

Пан Кавацюк розповів, що метою дослідження було зрозуміти, що російські пропагандистські канали говорять своїй ключовій аудиторії – росіянам, які меседжі там активно просуваються. «Адже це більш відверті формулювання, неприховані дипломатичною мовою, не такі, як під час поїздки закордон чи як говорять експерти на конференціях», – зазначив він і додав, що ці ж канали активно дивляться на непідконтрольних Україні територіях Донбасу та Криму.

Аналітик Руслан Кавацюк

Аналітик наголосив, що в Росії телебачення є найбільш впливовим типом ЗМІ: його регулярно дивляться близько 60% росіян, у середньому по чотири години на день. І якщо в Україні, як показують соціологічні дослідження, зокрема й проведене в лютому 2018 року КМІСом на замовлення «Детектора медіа», на яке послався в своїй презентації Руслан Кавацюк, телебачення теж є найбільш популярним серед ЗМІ, але рівень довіри до нього значно нижче, то росіяни отриманій з телеефірів інформації довіряють.

Методологія дослідження УКМЦ була такою: для дослідження розшифрували тексти головних випусків новин і ток-шоу на каналах «Россия 1», «Первый канал» та НТВ, а потім шляхом пошуку за ключовими словами експерти виділили звідти висловлювання про Україну. Експерт УКМЦ зазначив, що частка цих трьох телеканалів у Росії становить майже 40% ринку, і всі вони підпорядковуються Кремлю: «Россия 1» знаходиться в прямій власності держави (холдинг ВДТРК), у «Первого канала» держава – мажоритарний акціонер, а НТВ належить холдингу «Газпром-медіа» в структурі власності якого через «Газпром» теж присутня держава.

Ролик УКМЦ

За словами Руслана Кавацюка, 33% проаналізованих повідомлень в ефірі цих телеканалів стосувалися України. Причому в другому півріччі 2017-го року з 10 новин лише одна була позитивна. Руслан Кавацюк також розповів про шість найбільш поширених наративів про Україну, всі з яких були присутніми в ефірах цих каналів впродовж трьох років.

Двома найбільш популярними меседжами є такі: «В Україні відбувається громадянська війна» та «Україна не справжня держава». У першому, за словами пана Кавацюка, у фокусі здебільшого опиняються Збройні сили України. «Іде їх делегітимізація через те, що ЗСУ нібито вчиняють злочини проти мирного населення, проти людяності. Вони, начебто, несуть величезні втрати і є джерелом порушення перемир’я, встановленого за допомогою Росії», – розповів аналітик.

Другий наратив про те, що Україна – це «недодержава», російські телеканали намагаються довести шляхом делегітимізації всіх органів державної влади України.

Третім поширеним є меседж про те, як Росія допомагає Донбасу. «Це 15% усіх згадок про Україну й одне зі свідчень того, як російська влада намагається обґрунтувати для свого населення, з одного боку, чому Крим взяли у «русский мир», а Донбас – не взяли. З іншого боку, знижується рівень напруженості на самому Донбасі, тому що місцеве населення, яке там живе, також хоче розуміти відповідь на це запитання», – зазначив Руслан Кавацюк.

У четвертий поширений наратив, на думку експертів УКМЦ, входять усі історії про те, що в Україні, начебто, панує масова русофобія й переслідується російськомовне населення. П’ятий стосується того, що владу в Україні, мовляв, захопила «радикальна і фашистська меншість», від якої населення треба захистити.

Шостим популярним меседжем є те, що Україна – це начебто маріонетка Заходу (цьому присвячено 6% повідомлень). За словами пана Кавацюка, саме в цей наратив добре «лягають» так звані «новини» російського ТБ про досягнення України. «Якщо Україна, наприклад, досягнула безвізу – це сталося тому, що Захід займається заграванням з Україною. Якщо Україні щось не дали – це означає, що Захід карає свою маріонеткову Україну», – наголосив Руслан Кавацюк.

За словами аналітика, для таких сюжетів канали часом беруть коментарі у фейкових закордонних експертів. Таким чином російська пропаганда намагається переконати аудиторію, що вибір шляху на Захід не є успішним на противагу до «русского мира», наголосив він.

«Головними об’єктами всіх наративів є наші держоргани – тобто ті, хто заважають РФ здійснювати свою політику в Україні. Для повідомлень на цих каналах характерний знущально-висміювальний тон. Це не є розповідь про когось рівного. В ефірах цих каналів відбувається дегуманізація України й українців», – уважає пан Кавацюк.

Естонський медіаексперт Рауль Ребане

Експерт УКМЦ також розповів, що повідомлення про події закордоном на російських каналах можуть займати 90-100% ефіру випуску новин, що є абсолютно незвичним для України. За словами пана Кавацюка, таким чином відбувається відволікання уваги росіян від подій всередині країни й складається враження, що в РФ усе гаразд.

Аналітик також додав, що в дослідників склалося враження, що в Росії існує єдиний центр, який дає розпорядження телеканалам – і державним, і приватним, що саме показувати. Про це свідчить той факт, що часом в ефірах з’являються однакові сюжети про дрібні події в глибинці Росії, яким незалежно один від одного канали навряд би вирішили приділити увагу.

Руслан Кавацюк наголосив, що контент цих каналів несе загрозу й для української аудиторії, адже, згідно з дослідженями, в тому числі й останнього опитування КМІСу на замовлення «Детектора медіа», половина українців висловилися проти заборони російського ТБ і соціальних мереж.

Група з аналізу гібридних загроз УКМЦ виробила три основні рекомендації:

1. Визначити, що є пропагандою, дезінформацією та застосуванням ворожої лексики в рамках гібридної війни РФ проти України, й відкоригувати українське законодавство відповідно до цих понять.

2. Визначати російські державні ЗМІ не як медіа, а як інструменти пропаганди, спрямовані на розпалювання ворожнечі. Тож ці організації не повинні мати ті ж права та переваги, як незалежні ЗМІ, зокрема й у правовому полі, допоки РФ є окупантом частини території України. (Зазначимо, що подібну рекомендацію надав у березні й Євразійський центр Атлантичної ради (AtlanticCouncil).

3. Ідентифікувати осіб, які займаються створенням та поширенням пропаганди й створити санкційний список, керуючись яким Україна повинна вжити заходів до активів цих людей і їх юридичного переслідування як в Україні, так і закордоном.

Група з аналізу гібридних загроз УКМЦ презентувала також дослідження щодо основних наративів російської пропаганди про країни Європи «Імідж ЄС та країн Східного партнерства на російському телебаченні» («Image of the EU and Eastern Partnership countries on Russian TV»). Презентації цього дослідження вже відбулися в Лондоні, Брюсселі, Парижі, Стокгольмі й Таллінні.

Ролик УКМЦ

«У мене був особистий досвід презентації цього дослідження і я чув, як це коментували у західних країнах. Реакція була шокуючою, особливо у скандинавських країнах: 85% абсолютно негативного сприйняття. До нас звернулися п’ять послів із проханням надати інформацію», – наголосив Рауль Ребане, медіаексперт з Естонії.

Він відзначив, що це наукове дослідження було проведене на основі 31 тисячі матеріалів за шістьма наративами.

За словами пана Ребане, Естонія ще в 2007 році зрозуміла, що таке російська пропаганда та фейкові новини. Йдеться про події довкола монумента з комуністичною символікою в Таллінні, присвяченого солдатам армії СРСР, які загинули під час Другої світової війни, який того року влада вирішила перенести з центру міста згідно з законом про військові поховання. Це збурило масові заворушення російськомовного населення в країні. Найбільш негативною та найкраще організованою була реакція на події в Естонії з боку Росії: група молодиків тримала декілька днів в облозі посольство країни в Москві і перешкоджали роботі посла. Також державні комп'ютерні мережі та сайти уряду Естонії зазнали хакерських атак.

«Ми зрозуміли, що якщо десь бачиш російську телекамеру, то слідувати треба за нею, а не за подіями. Але раніше ми не могли пояснити західним країнам, що відбувається. Вони насправді не вірили в це. У 2007 році на семінарі НАТО про психологічні операції й інформаційну війну з 25 доповідей на цю тему лише одна була про Росію. Захід не вважав це проблемою, це не досліджувалося, не було людей, хто знав мову і моніторив телеканали. Вони думали, що це медіа, хай і дещо інакші. Але насправді це не журналістика. Це вигадування історій на основі вищезазначених наративів», – зазначив він.

Співзасновник багатомовного ресурсу StopFake, який займається розвінчування фейків російської пропаганди, Євген Федченко розповів, що їх організація також простежила всі ці наративи. З початку свого існування – з 2 березня 2014 року – StopFakе спростувала понад 2 тисячі фейкових новин у російських медіа й проаналізувала, хто саме їх створює.

«Якщо коротко говорити, які російські медіа-організації беруть участь у виробництві фейків, – то це всі або майже всі, – стверджує пан Федченко. – Це не залежить від того, яку форму власності вони мають. У російських реаліях це не має ніякої різниці, тому що, де-факто, інформаційний потік, новинний цикл регулюється централізовано. Це екосистема, де кожна організація знає своє місце. Він інсайдерів, які були її частиною, але пішли, ми знаємо, як це працює. Вони розповідали, що є централізований ньюзрум у “РИА Новости” в Москві, звідки йде розсилка в усі редакції. Є щотижневі наради в адміністрації президента Росії, де головредам кажуть про основні меседжі. Навіть такі ЗМІ як “Новая газета” та “Дождь” з різних причин і в меншій мірі, але часом долучають до виробництва фейків».

Він відзначив, що за чотири роки інформаційної війни ця «екосистема» не зазнала суттєвих змін, у ній є активними ті ж самі актори. Найбільш активними, за словами Євгена Федченка, є російський державний телеканал «Звезда», а також сайти «РИА Новости» та «Украина.ру» (підрозділи державного медіахолдингу «Россия сегодня»). За словами експерта, останні два сайти мають на меті створювати враження українських медіа, на які посилатимуться російські. Для досягнення цілей російської пропаганди працюють і деякі ЗМІ, які знаходяться в Україні. Це, наприклад, «Новостное агентство Харьков», яке, за словами співзасновника StopFake, є частиною «фабрики тролів» у Санкт-Петербурзі НАДО, інтернет-видання «Обозреватель» та «РИА Новости Украина». «Йдеться не про поодинокі випадки, а про виробництво фейків на щоденній основі», – наголосив пан Федченко.

Співзасновник StopFake Євген Федченко

За його словами, часом фейки підхоплюють й інші українські ЗМІ – хтось заради кліків, а хтось їх ідеологічно підтримує. «Ми також моніторили медіа так званих “ДНР” та “ЛНР”. Їхня роль у “екосистемі” виробництва фейків також простежується: часом через них поширюються меседжі, на які потому посилаються російські ЗМІ», – розповів співзасновник StopFake.

Він погодився, що російські інформаційні ресурси не можна вважати ЗМІ й вони не повинні мати відповідних прав і привілеїв.

Пан Федченко наголосив, що з роками фейків не стає менше. Їхня кількість, навпаки, зростає – коли є відповідні інформаційні приводи.

StopFake виділив 18 основних наративів російської пропаганди. Окрім уже названих аналітиком УКМЦ, Євген Федченко також назвав меседжі про територіальні претензії від сусідів України й повідомлення про авіакатастрофу літака MH17.

Голова ГО «Детектор медіа», медіаекспертка Наталія Лигачова погодилася, що деякі українські ЗМІ також поширюють тези російської пропаганди. Проте, за її словами, за роки інформаційної війни змінилися основні канали, якими це відбувається. Якщо раніше досить активними були й деякі центральні телеканали, то тепер відвертої прокремлівської дезінформації та пропагандистських меседжів там, за даними моніторингу «Детектора медіа», менше.

Голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова

Натомість виникло дещо нове – зросла кількість і роль українських інформаційних телеканалів у поширенні тез, що співпадають з тезами російської пропагандистської машини. Пані Лигачова зазначила, що згідно з опитуваннями, люди не дуже активно їх дивляться, але водночас дослідження «Детектором медіа» інформаційного споживання мешканців Донбасу засвідчило, що глядачі добре знають їхні персоналії – наприклад, Вадима Рабиновича чи Дмитра Гордона.

«Велику роль у поширенні проросійських наративів відіграють інтернет-видання, – каже пані Лигачова. – Ми також розслідували роботу “Новостного агентства Харьков” і довели, що цей ресурс керується з Росії. Згідно з нашими останніми моніторингами, тези прямої російської пропаганди поширюють також такі ЗМІ, як “Страна.ua”, “Вести”, NewsOne та “Інтер”. Ми розуміємо, що деякі українські ЗМІ напряму не є українськими і вони фінансуються, у тому числі, і з Росії. На жаль, не досить ефективно працює СБУ, щоб доводити ці грошові потоки».

На думку голови ГО «Детектор медіа», серйозною проблемою є те, що з різних політичних мотивів зараз поширення російських пропагандистських тез часто співвідноситься з критикою української влади. «Дуже важко розрізнити ту критику, яка має відбуватися, адже демократичні ЗМІ повинні критикувати органи влади, від проросійських повідомлень, які часто або спочатку продукуються у Росії, або підхоплюються Росією з українських ЗМІ у власних інтересах», – наголосила Наталія Лигачова.

На думку експертки, в Україні дуже бракує конструктивної журналістики, де критика поєднувалася б із пропозиціями, як подолати проблеми й спонукати владу до їх вирішення, а громади – до контролю над цим процесом і самостійного вирішення проблем з допомогою громадських організацій.

«Які б класні дослідження ми не проводили, скільки б усі наші організації не розвінчували фейків, ми не переможемо багатомільярдну індустрію з їх створення й поширення в Росії. Фейк поширюється миттєво, а спростовувати їх довго й канали для цього обмежені. Проте безперечно потрібно робити це не лише в інтернеті, а й на ТБ – поширювати медіаграмотність та критичне мислення. Телеканалам варто створювати такі програми», – вважає пані Лигачова.

Також, на її думку, треба не боротися проти російської пропаганди власною контрпропагандою, а створювати власний якісний контент, який буде посилювати довіру громадян саме до інформації українських ЗМІ. Саме контент, разом із зусиллями з поширення медіаграмотності, зможуть стати хорошою протиотрутою до російської пропаганди.

Фото – УКМЦ (www.uacrisis.org)