Про це свідчить міжнародне дослідження Європейської обсерваторії журналістики (EJO). Воно було проведене у восьми країнах:  Чехії, Німеччині, Італії, Латвії, Польщі, Португалії, Великобританії та Україні.

Мета дослідження - виявити, як три газети у кожній країні (що представляли у широкому сенсі лівий, правий та таблоїдний сегмент) висвітлювали три ключові події міграційної кризи у вересні. А саме: появу фотографій тіла трирічного хлопчика Айлана Курді (2 вересня); день, коли Німеччина оголосила про прикордонний контроль (13 вересня); саміт ЄС, що мав на меті узгодження єдиного підходу до кризи (23 вересня). Окрім дати самої події, було проаналізовано два дні до і два – після неї.

Дослідники ранжували висвітлення історій за темами (гуманітарні, внутрішньодержавні, європейські питання), а також за тональністю висвітлення. Приміром, гуманітарні історії позначалися як позитивні, якщо вони були співчутливі, сконцентровані на людських історіях; як негативні – коли  біженців зображували як «нелегальних мігрантів», через призму тероризму, жорстокості, бандитизму тощо; як об’єктивні – коли факти висвітлювалися нейтрально.

 Як виявилось, щоденні газети у Західній Європі (Німеччині, Італії, Португалії та Великобританії) присвячували значно більше уваги кризі і висвітлювали її більш детально. Всі країни цієї групи публікували зображення Айлана Курді (окрім німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung).

В Німеччині, Італії та Португалії позитивні гуманітарні історії про біженців зросли у кількості утричі відразу після появи фотографій хлопчика. Щоправда, до 11-12 вересня кількість позитивних гуманітарних історій знизилася майже до того самого рівня, що був до появи знімків. Це, за припущеннями аналітиків, свідчить про те, що хвиля співчутливого висвітлення після появи зображень не означала довготермінової зміни у переконаннях медіа, а була короткотерміновою емоційною реакцією на історію Айлана Курді.

Досліджувані газети Східної Європи та країн Балтії присвячували кризі значно менше уваги. Тут статті фокусувалися переважно на внутрішньодержавній чи європейській політиці, а не гуманітарних проблемах. Вони також тяжіли до більш негативної позиції, особливо стосовно ЄС. Лише три із 12 газет у цій групі опублікували фото Курді. Деякі видання критикували Німеччину та ЄС за «надмірну емоційність» щодо кризи.

Жодна з латвійських газет, що досліджувалися, не опублікувала ні фотографій тіла хлопчика, ні навіть не згадувала історії, окрім одного коментаря, що діти часто використовуються як потужний засіб пропаганди.

 Українські газети («День», «Сегодня» та «Факты») присвятили темі міграційної кризи значно менше уваги, ніж видання в країнах ЄС. У межах вибірки цього дослідження лише газета «Факты» опублікувала фотографію Айлана Курді. Загалом, висвітлення кризи в аналізованих українських виданнях було переважно неемоційним та нейтральним. Попри те, що велику частину матеріалів можна маркувати як об’єктивні, дуже мало з них аналізували ситуацію глибоко та детально. Гуманітарні матеріали переважно фокусувалися на подорожах мігрантів та діях влади й поліції щодо них, а умови життя, емоції мігрантів були представлені значно менше.

Відразу після публікації фотографії Курді позитивних статей щодо мігрантів та державної політики щодо них у західноєвропейських країнах стало більше. Однак, як із позитивними гуманітарними історіями, зростання кількості таких матеріалів було скороминучим. Це особливо помітно на прикладі Великобританії та Португалії.

Повні результати дослідження тут.