Київський міжнародний інститут соціології на замовлення ГО «Телекритика» провів соціологічне опитування «Ставлення населення до ЗМІ, пропаганди та медіареформ у період конфлікту». Опитування тривало з 20 травня по 2 червня. Вибірка дослідження — повнолітнє неінституційне населення України, за винятком окупованого Криму. Території «ДНР» та «ЛНР» також охоплені опитуванням, проте через об’єктивну неможливість забезпечити випадковий відбір населених пунктів у межах цих районів інтерв’юери працювали в декількох доступних та порівняно безпечних містах. Таким чином дані з «ДНР/ЛНР» не є строго репрезентативними. Загалом протягом польового етапу було опитано 2022 респондента методом особистого інтерв’ю, без непідконтрольних територій обсяг вибірки складає 1894 респондента. Максимальна похибка вибірки 3,45 %.

MediaSapiens уже публікував першу («Прозорість медіа власності»), другу (про користування українськими та російськими ЗМІ та ставлення до них у всіх регіонах України в ситуації військового протистояння, а також ставлення до цензури та пропаганди) й третю (про підтримку проукраїнських та проросійських меседжів у різних регіонах України) частини дослідження.

Ця частина дослідження — про користування місцевою пресою.

Державна власність на засоби масової інформації є неефективною та не сприяє об’єктивному й неупередженому висвітленню подій. Діяльність державних ЗМІ не регулюється принципом чесної конкуренції на медіаринку, а їхня редакційна політика залежить від інтересів влади та окремих її представників. Наступним кроком після запровадження суспільного теле- та радіомовлення має бути роздержавлення друкованої преси, зокрема тієї, що підпорядковується місцевим органам влади.

Одним із завдань дослідження було з’ясувати, чи відчуває громадськість нестачу інформації про життя свого населеного пункту і яку роль в інформуванні про локальні новини відіграють місцеві друковані видання в тому вигляді, в якому вони зараз існують. Це допоможе оцінити ринок, на який має вийти оновлена преса, та рівень її затребуваності населенням.

Інформаційні потреби українців на локальному рівні в основному задоволені. Третина респондентів (32 %) відповіла, що їм цілком вистачає інформації про новини свого населеного пункту; ще 42 % стверджують, що інформації радше вистачає. Лише 18 % відчувають брак місцевих новин.

Основне джерело місцевих новин — «сарафанне радіо»: 63 % українців дізнаються про події свого населеного пункту від родичів, друзів, знайомих, сусідів, колег. На другому місці — місцеві телеканали, якими користуються 37 % респондентів. На третьому місці з невеликим відривом — місцева преса, яка слугувала джерелом місцевих новин для 32 % за останній місяць. Майже такий самий відсоток використовує інтернет — звідти отримували інформацію 29 % респондентів.

Таким чином, близько третини респондентів за останній місяць дізнавалися про події в своєму населеному пункті з місцевої преси. Проте лише 30 % із них (і 14 % від усіх респондентів) вважають, що відсутність місцевих друкованих видань значно погіршила би їхню обізнаність про локальні новини. Це свідчить, що місцеві газети не відіграють принципово важливої ролі для більшості українців: їх читають, проте це не головне і не єдине джерело інформації.

Для мешканців міста й села способи доступу до місцевої преси відрізняються. Жителі міст купують газети (24 % робили це за останні півроку), отримують поштою безкоштовно (17 %) або на вулиці від розповсюджувачів (16 %). Селяни переважно передплачують місцеву газету (33 % мешканців села за останні півроку здійснювали передплату).

Звичка читати місцеві газети — прерогатива старших поколінь. Для порівняння: серед 18–25-річних респондентів 17 % дізнавалися локальні новини з місцевих газет, тоді як серед людей старше 61 року таких 43 %. Представники старших вікових груп також частіше передплачують місцеву газету, аніж молодь.

36 % тих, хто передплачував місцеву газету, 21 % тих, хто її купував, і 25 % тих, хто отримував її поштою безкоштовно, вважають, що її зникнення значно погіршить їхню обізнаність про події свого населеного пункту. Іншими словами, навіть серед тих, хто сплачує гроші за доступ до цього типу друкованих видань, меншість залежить від них як від основного джерела місцевих новин.

Дані дослідження свідчать, що українці, найімовірніше, підтримають ініціативи щодо роздержавлення друкованих ЗМІ. 35 % опитаних (серед тих, у чиєму населеному пункті є місцева газета) вважають, що для забезпечення об’єктивності та незалежності редакційну політику місцевої газети має визначати громадськість. Ще 32 % переконані, що це мають робити журналісти та редактори. 14 % лишили би цю функцію державі, й лише 4 % — приватному власнику.

Натомість реальна ситуація, на думку опитаних, далека від ідеальної: 31 % вважає, що редакційну політику місцевих газет у їхньому населеному пункті визначає приватний власник, 19 % — журналісти та редакція, 14 % — держава, і лише 4 % переконані, що це робить громадськість.

Тож варто очікувати, що реформу ЗМІ населення сприйме з розумінням.