На початку травня наукової співробітниці Бредфордського університету Пем Рамсден опублікувала дослідження, в якому дійшла висновку, що перегляд фотографій та відео здатен викликати посттравматичний синдром.

Вона опитала 189 людей про їхню реакцію на кілька подій. Науковець з'ясувала, що понад одна п'ята опитаних показали високий результат за клінічними критеріями ПТСР після перегляду зображень із соцмереж, хоча самі вони не пережили травматичних подій, про які йшла мова.

У дослідженні не було поставлено діагнозу жодному з опитаних, однак Рамсден вважає його результат цілком зрозумілим. «Якби конкретна особа з високим результатом за нашою шкалою звернулася до лікаря, то можна було б легко поставити діагноз ПТСР, бо симптоми однакові», - сказала дослідниця BBC Trending.

ПТСР вражає переважно тих людей, які зазнали великого стресу. Щоби правильно поставити цей діагноз, симптоми, до яких входять кошмарні сновидіння, зміни настрою, втрата нормального сну тощо, - мають тривати більше місяця після травматичної події.

Та чи може хтось, хто лише дивиться щось на екрані, потерпати від тих самих симптомів, що й людина, яка є, наприклад, учасником травматичних подій у відео?

Вальтер Бусуттіл з благодійної організації Combat Stress, який опікується психічним здоров'ям ветеранів, каже, що ПТСР від пережитого іншими - давно відоме явище, пише BBC.

«Різні люди мають різні рівні вразливості, а соціальні мережі можуть справді глибоко діяти на дуже вразливих, - говорить він. - Я завжди пояснюю своїм пацієнтам, що це не змагання. Ми намагаємося не порівнювати, хто більшою чи меншою мірою потерпає від розладу».

Вальтер наголошує, що це дослідження не стверджує, що люди захворіли на ПТСР. Однак воно звертає увагу на те, що ми можемо спостерігати в них симптоми, які можна виміряти і які подібні на симптоми ПТСР.

Розроблений Американським психіатричним товариством Головний посібник для діагностити ПТСР охоплює класифікацію вторинного ПТСР для представників таких сфер, як правоохоронна діяльність чи журналістика, де природа професійного поля  передбачає доступ до шокуючих відео в мережі. Великі новинні установи на зразок BBC регулярно попереджають журналістів про наслідки повторного перегляду відео з насильством чи іншими шокуючими кадрами, а також поміщають такі попередження на своїх сторінках в інтернеті.

Рамсден є автором кількох наукових досліджень у цій сфері і визнає, що частина її висновків стали контроверсійними. Втім, дослідниця наполягає на тому, що відсоток людей, які пережили стрес після перегляду шокуючих кадрів чи зображень у соцмережах, залишається стабільним. Вона вказує на те, що соціальні мережі працюють за іншими принципами.

«На телебаченні чи навіть на радіо вас попереджають: «Це здатне шокувати». Подібних попереджень у соцмережах немає. Зараз усе поміщають на YouTube, де мільйони переглядів набирають автокатастрофи та інші криваві речі», пояснює дослідниця.

Пем Рамсден зауважує, що вона проти встановлення цензури на такі речі, однак бажає, аби люди усвідомлювали, що ці зображення можуть викликати розлади і збільшити рівень їхнього стресу.

«Це так само, що й постійно харчуватися фаст-фудом, це зашкодить вашому здоров'ю. Коли весь час дивитися картини насильства, це серйозно вплине на ваше психічне здоров'я».

BBC наголошує на додатковому факторі ризику, що здатен симптоми ПТСР, - повторному перегляді. Іншими словами, якщо хтось випадково натрапить на насильницький контент, то це не призведе до серйозних довготермінових наслідків. Крім того, додає Вальтер Бусуттіл, існують дієві методи лікування ПТСР. Важливо, кажуть експерти, щоб після появи симптомів ПТСР звернутися по допомогу до лікаря.