Сьогодні Росія, надихаючись ідеями Китаю та Північної Кореї, очевидно, задумала дати бій інтернету. У ХХІ столітті це варто було б назвати політикою залізного файрволу. Одразу зазначимо, що навіть у нинішній Росії навряд чи вийде просто заборонити інтернет чи створити його національну копію. Це занадто дорого та на тлі й без того негативного міжнародного іміджу занадто агресивно. Федерація радше намагається контролювати діючу мережу, виживати зі своїх теренів зарубіжні компанії та замінювати їх національними аналогами.

Свої репресивні наміри Росія остаточно задекларувала 1 липня, ставши однією з п’яти країн, що не погодилися з резолюцією ООН про право людини на інтернет. Росія, Китай, Саудівська Аравія, Південна Африка та Індія виступили проти пункту про «безумовне засудження будь-яких заходів з обмеження чи блокування доступу до розміщеної в мережі інформації».  І все ж ця резолюція зуміла стати не найвідомішим пов’язаним з інтернетом документом у Росії.

Пакет Ярової

«Пакет Ярової», що повністю набере чинності через два роки, видається втіленням усіх тоталітарних мрій сутінкового генія. Новий закон зобов’язує всіх «організаторів поширення даних в інтернеті» (соціальні мережі, магазини, хмарні сервіси, пошукові системи тощо) півроку зберігати надісланий контент (текст повідомлень, фото, відео, аудіо). У шість разів довше мають зберігатися метадані, тобто адреси відправника та одержувача й технічна інформація про повідомлення. І, звісно, усе це має бути надано спецслужбам за першої ж вимоги й у вигляді, доступному для розшифрування. Запросити ці дані може ледь не хто завгодно: ФСБ, слідчий комітет, поліція, а причиною може бути підозра в будь-кому злочинні. Російський адвокат Андрій Кузьмін підсумував закон Ярової так: «Простіше кажучи, тепер записуватимуть абсолютно всі телефонні розмови й листування, і правоохоронці зможуть отримати до них доступ будь-якої миті».

Окрему причину для паніки мають власники інтернет-магазинів. Адже працівників пошти зобов’яжуть перевіряти всі посилки на предмет вмісту заборонених предметів, до яких входять, наприклад, гроші, наркотики та зброя. Виконувати цю роботу мають спеціальні сканери. Це означає дві речі: величезні витрати на сканери та, як наслідок, подорожчання товарів і деанонімізацію всіх посилок.

Директор Адвокаційного центру Української гельсінської спілки Борис Захаров у коментарі для MediaSapiens зазначив: «Це – один з елементів гібридної війни. Путін часто використовує тему тероризму у власних цілях. З одного боку, задля політичних переслідувань. З другого боку, задля тиску на Захід, аби там сіли за стіл переговорів із Росією, щоб разом дати відсіч терористам, які другою рукою створюються за допомогою Російської Федерації».

Ще один вид «злісних терористів», з якими борються закони Ярової, – це користувачі соціальних мереж. За репост картинки чи тексту, який може бути розцінено як сепаратистський або такий, що розпалює ворожнечу, користувачеві світить тюремне ув’язнення. Виправдання ж тероризму чи заклики до нього в соцмережах прирівнюються до таких у ЗМІ й загрожують сімома роками тюрми. І не забудьте про «десерт» – заборону публікувати в соцмережах заклики до акцій протесту. Це розцінюється як «залучення до організації масових заворушень» і може спричинити 10 років тюрми. Що ж, Росія добре засвоїла уроки Арабської весни та Революції гідності.

Частково ці закони діятимуть і на українців. «Через два роки все відео, тексти або звук, переданий через інтернет, зберігатиметься протягом шести місяців. Не буде жодної різниці, з якої країни походить користувач. Лише сам факт користування російськими ресурсами означатиме повне фіксування активності користувачів мережі», - уважає адвокат Центру стратегічних справ Української гельсінської спілки Дмитро Мазурук. На питання, чи зможе український користувач хоч якось захиститися від цього, Дмитро теж відповідає: «На жаль, український користувач захиститися від дій спецслужб Росії не зможе. Не зважаючи на умовний судовий контроль за отриманням конфіденційної інформації, користувач ніколи не дізнається про ухвалене рішення. І, звісно, не зможе оперативно його оскаржити в Росії».

Тож якщо ви користуєтеся «Яндексом» (навіщо?), «ВКонтакте», «Однокласниками», російськими інтернет-магазинами, то зважте на те, що ФСБ матиме доступ до цієї інформації. Чекаємо на перший фейл від Міноборони.У практиці Богдана Захарова вже траплялася подібна ситуація: «Доходило до смішного. Коли ми обговорювали “важливий для України законопроект”, то виявилося, що помічник одного з депутатів має пошту на Мейл.ру. Ішлося про питання окупованих територій, і відправляти такі документи на Мейл.ру дивно».

MediaSapiens намагався зв’язатися в Іриною Яровою. У нас було два простих запитання: «Чи збиратимуть інформацію українців та чи є пакет однойменних законів кроком у бік «китайського досвіду»? Її помічниця заявила, що з Іриною Анатоліївною наразі немає зв’язку та що вона не зможе надати коментар найближчим часом.

Куди подівся вільний інтернет?

Загалом на сьогодні свободу «рунету», за версією організації FreedomHouse, оцінюють у 62 негативних пункти зі 100. Але ще 2012 року показник становив усього 31 негативний пункт.

Відповідно до звіту про обмеження свободи інтернету в Росії, який підготувала правозахисна група «Агора», 2015 року тиск на користувачів російського інтернету посилився. 2015 року влада вдалася до 15 022 обмежень, 2014-го їх було в шість разів менше - 2951. «Практично половина зареєстрованих епізодів являють собою судові рішення про заборону інформації, опублікованої в мережі, а більша частина випадків адміністративного тиску – вимога видалити або відредагувати окремі матеріали», - сказано у звіті. Кількість випадків кримінального переслідування порівняно з 2014 роком зросла (2014 року було 132 таких випадки, 2015-го - 203), так само як адміністративних переслідувань (2015 року - 5071, 2014-го - 1448), справ із реальним терміном ув’язнення - 18. Борис Захаров уважає, що причиною активізації репресій стала анексія Криму, а після того – війна на сході України: «Путін намагається зберегти режим, а для цього треба закручувати гайки. У нього немає іншого вибору: або відступити в усіх напрямках на міжнародній арені, або “північнокореїзуватися”, тобто перетворити Росію на закрите суспільство». 

Та перші серйозні утиски почалися в Росії дещо раніше, після виборів 2011 року, коли проголосувало 146% виборців. Саме тоді набув чинності закон про блокування сайтів без суду. До забороненого контенту належали дитяче порно, заклики до самогубства, пропаганда наркотиків та екстремізм. Очевидно, під якусь із цих категорій і потрапили опозиційні сайти «Грани.ру», «Каспаров. Ру», «Ежедневный журнал» та блог Олексія Навального. Крім того, набув чинності ще один закон про кримінальну відповідальність за наклеп (образи, завдавання шкоди іміджу та діловій репутації). До того ж одразу було зазначено, що вислів «партия жуликов и воров» також вважатимуть наклепом. Сьогодні Росія продовжила цю тему й планує запровадити штраф за… тролінг. Раніше вас тільки погрожували вирахувати за IP, а тепер зможуть вимагати компенсацію моральної шкоди в розмірі від 15 тис. рублів до нескінченності. І просто цікавий факт: In soviet Russia роботодавець може законно звільнити вас за пост у Facebook.

Цікаво, хоча й очікувано, що до списку заблокованих у Росії сайтів потрапили також деякі українські ЗМІ. «РБК Україна» закликала до війни з Росією, «Українська правда» вчила давати хабарі, а «Forbes Україна» не видалили коментар із віршиком «Хотят ли русские войны».

Звісно, через будь-які заборони можна пробитися. Голова АЦ «Інтернет-право ЮА» Михайло Горкуша пояснює: «У кожній країні є великі провайдери або об’єднання провайдерів, які мають той самий доступ до світового каналу трафіку. Саме вони в переважній більшості надають доступ до інтернету провайдеру, до якого підключено ваш ПК. Або між ними та вашим провайдером може стояти ще низка інших, дрібніших постачальників трафіку. Тому будь-яке блокування ресурсу відбувається на рівні великих національних провайдерів: трафік користувачів, спрямований на певний заборонений сайт, блокують на виході, і вони просто не зможуть завантажити з нього контент. Можливий інший варіант - блокування самого сервера, на якому розміщено заборонений контент. Однак таких випадків менше, бо ресурси, які мають хоча б найменший шанс бути заблокованими, розміщують свої сайти в доволі лояльних закордонних хостинг-провайдерів. Практично будь-яке веб-блокування реально обійти, якщо напряму не заблоковано інформацію на самому сервері, з якого вона поширюється». Ось тільки пропаганду обходу блокувань і тим паче інструкції щодо таких дій у Росії серйозно штрафують.

Тож фактично будь-яку думку чи дію Москви законно захищено від альтернатив (вас заблокують) і критики (вас посадять). Контроль над внутрішнім інтернетом запроваджено. Залишилося щось зробити із закордонними ресурсами, в ідеалі – витіснити їх та замінити вітчизняними аналогами.

Імпортозаміщення

Російський GPS

Одним із перших дзвіночків цього процесу став ГЛОНАСС. У 70-х роках американська армія запустила в космос цілу мережу супутників глобального позиціонування, аби відстежувати цілі для ракет по всій земній кулі. Із часом програму демілітаризували, і нині вона відома під назвою GPS. Довгий час цю ж систему використовували й російські карти, поки 2008 року президент Медведєв не оголосив про запуск альтернативної системи – вищезгаданого ГЛОНАССу. На новостворений ресурс одразу перейшла російська армія та в обов’язковому порядку вся промисловість, таксі й служби транспортної навігації. Чому Росія створила власний GPS? Тому що Кремль досі бачить в Америці ворога й не хоче спрямовувати зброю, покладаючись на приціл у руках жертви. А ще тому, що РФ має доступ до нутрощів ГЛОНАССУ, а отже, потенційно зможе відстежувати будь-якого користувача.

Wikipedia

Що ж до власне інтернет-ресурсів, то «Тригодинною ядерною війною» стало блокування «Вікіпедії» минулого року. Через захист протоколом https довелося забороняти не лише проблемну сторінку з рецептом наркотиків, а й весь сайт, що стало перевіркою юридичної та інженерної підготовки Роскомнагляду. Звісно, такі практики вже були, але їхньою ціллю ніколи не ставало щось такого розміру й значущості, як «Вікіпедія». Ресурс не працював три години, аж поки не видалив заборонену інформацію.

Нагадаємо, що тоді керівництво ресурсу Wikipedia відмовилося підкоритися російському законодавству й не стало видаляти зі сторінки російськомовної версії інтернет-ресурсу статтю «Чарас», присвячену наркотику з конопель, аргументувавши це тим, що основу статті становлять матеріали ООН та академічні джерела.

Відеосервіси

Дісталося й відео сервісам, наприклад Yahoo, на якому знайшли фільм організації ISIS. Після відмови видаляти відео, сайт заблокували на день, а причиною, з якої Yahoo не йде на поступки Росії, назвали «підтримку американською владою вищезгаданої терористичної організації». Сторонні ресурси компанії, зокрема пошта й фотосервіс, також виявилися заблокованими, аж до видалення небажаного відео. Масштаби лицемірства вражають: на Rutube ви можете вільно знайти не тільки заклики до будь-якого терору на ваш вибір, а й порно, повноцінні фільми й усі серії майже будь-якого серіалу. У той же час Youtube перебував під загрозою блокування за розміщення кількох серій «Фізрука», які оновлювали частіше, як видаляли.

Російський Google

Те, що задовольнили позов «Яндекс» проти Google, є ще одним прикладом небаченого протекціонізму. У лютому 2015 року російська компанія «Яндекс» подала у ФАС заяву з вимогою перевірити порушення компанією Google антимонопольного законодавства. Представники «Яндексу» вважають, що Google диктує свої умови виробникам мобільних пристроїв на базі операційної системи Android. Герман Клименко, радник Путіна з питань інтернету, недавно зробив заяву, яка багато пояснює в рішенні суду: «Yandex та інші почнуть заробляти більше, якщо отримають більшу частину пирога. Google же їсть наші пироги».

Російський Amazon

Не подобаються Росії також закордонні торгові майданчики, котрі, очевидно, конкурують із вітчизняними аналогами. Китайський Alibaba заблокували за те, що один з учасників системи хотів продати Jwh – речовину, яку використовують для виготовлення наркотиків. Сервіс для спільної розробки програмного забезпечення Github постраждав через сторінку користувача, на якій було розміщено матеріали про суїцид. Amazon (а з ним частково й NetFlix, Airbnb, Twitter, Dropbox) закрили через рекламу онлайн-покеру. Сервіс використовували 21,4 млн росіян. Жертвами «реклами азартних ігор» стали також платіжні системи Qiwi і Skrill. У такій ситуації хочеться просто дати безкоштовну пораду: не вигадувати кожного разу причини, а заблокувати всі англомовні системи в принципі, адже використання латинки – це прояв підсвідомого сепаратизму. 

Дмитро Мазурук вважає, що Росії не варто забувати про думку самих споживачів та свої міжнародні зобов’язання: «Звісно, будь-яка держава може захищати свого національного виробника. Обмеження доступу на внутрішні ринки використовує багато країн. Але в будь-якому разі це повинно робитись в інтересах споживачів. Тому оцінювати користь від таких дій мають лише російські громадяни. Разом із тим Росія уклала багато економічних угод, які створюють рівні умови доступу до ринку для виробників із різних країн».

Скажімо анонімності: «Руки за голову!»

Однак найбільше в Росії бояться анонімності своїх громадян. Ви можете дістати до шести років тюрми за «випуск, купівлю й збут» будь-якої криптовалюти, на кшталт біткоїна. Бо через використання спеціальної технології (блокчейну) неможливо визначити ні покупців, ні продавців, ні предмет купівлі. У Росії бояться, що така анонімність допоможе терористам купувати зброю або інші товари на чорному ринку. Про це вели мову в березні. У травні видання «Коммерсант» оголосило, що Федерація обдумує можливість запровадження власної криптовалюти, з тією відмінністю, що слово «крипто» в ній виконуватиме лише номінальну функцію: анонімність учасників системи буде зведено до мінімуму.

Також Держдума хоче без суду блокувати анонімізатори, на кшталт системи Tor. Чим Tor налякав російську владу, пояснює Володимир Горкуша: «Tor працює за допомоги користувачів, які увійшли в саму систему. Основний принцип роботи системи Tor - пересилання вашого трафіку через кількох ПК-учасників системи таким чином, аби ваш провайдер не дізнався, що саме ви пересилаєте, яку інформацію отримуєте».Цікаво, що російська аудиторія ресурсу після законів 2012 року збільшилася в десять разів і наразі становить другу за кількістю у світі.

Народ, що потребує цензури

І все ж, хоч як парадоксально, але більшість росіян підтримує такі дії влади. Всеросійський центр вивчення громадської думки минулого року рапортував, що 49% росіян підтримує цензуру в інтернеті. 58% згодні на його повне вимкнення в разі надзвичайної ситуації в країні. 73% вважають, що не варто публікувати негативну інформацію про держслужбовців. 81% негативно ставиться до закликів зміни влади або хоча б до антивладних мітингів. І 42% вважають, що інтернет використовують інші держави, аби завдати Росії шкоду. Зазначимо, що 2012 року, за даними із центру «Левада», цензуру підтримувало 63% росіян.

Борис Захаров уважає: «У Росії сьогодні будують субтоталітарний режим. Раніше Путін фактично спростовував ідею Карла Поппера, що тоталітарний режим може існувати лише в закритому суспільстві. Завдяки новим технологіям режим промивав мозок суспільству навіть тоді, коли воно лишалося відкритим. Але тепер, щоб зберігати статус-кво, доводиться брати під контроль усі комунікації. Росія стала на шлях Північної Кореї».

Перед виборами в Держдуму влада повністю убезпечила себе від народу й гарантувала монополію пропагандистської лінії. Будь-яка інформація, не передана вживу, буде відома ФСБ, як і особа мовника. У Росії не залишиться таємниць, і влада завжди зможе використати цю інформацію проти своїх громадян. Якщо ти із цим не згоден і закликаєш на своїй сторінці до спротиву (себто ворожнечі), то тебе чекає ув’язнення. Якщо ти маєш власну думку про політику (а це екстремізм!), то тебе чекає ув’язнення. Якщо ти написав пост із закликом пікетувати цю несправедливість (а це масові заворушення), тебе чекає ув’язнення. Та й з 2012 року Росія може просто заблокувати будь-який сайт, який нервує мешканців кабінетів із вікнами, що виходять на Храм Василя Блаженного.