Роман Романюк: «Проблема УНІАН не тільки наша – весь інформпростір живе в Україні за подібними законами»

Роман Романюк: «Проблема УНІАН не тільки наша – весь інформпростір живе в Україні за подібними законами»

00:00,
9 Листопада 2012
4196

Роман Романюк: «Проблема УНІАН не тільки наша – весь інформпростір живе в Україні за подібними законами»

00:00,
9 Листопада 2012
4196
Роман Романюк: «Проблема УНІАН не тільки наша – весь інформпростір живе в Україні за подібними законами»
Роман Романюк: «Проблема УНІАН не тільки наша – весь інформпростір живе в Україні за подібними законами»
Три роки режиму Януковича – це 1000 днів згортання прав журналістів і прав людини в цілому. Їхні «покращення» зводять нанівець спроби формування громадянського суспільства з прозорими й об’єктивними ЗМІ.

Свого часу заступниця голови Адміністрації президента публічно заявляла, що «влада не займається цензурою» та жодним чином не втручається в роботу ЗМІ. Вона також вважала, що тема цензури вигідна лише опозиції та є її «технологічним продуктом», інструментом під час передвиборних гонок в Україні.

Ситуація з УНІАН є наочним прикладом того, як прихованими методами влада позиціонує себе в медіапросторі. 6 листопада в приміщенні Національної спілки журналістів України відбувся круглий стіл щодо ситуації з цензурою в інформаційному агентстві УНІАН.

Ініціатором заходу став громадський рух «Стоп цензурі!» за підтримки Комісії з журналістської етики, Інституту масової інформації, «Репортерів без кордонів» та інших медіаорганізацій.

Ця ситуація ще повністю не вирішена, адже більшість топ-менеджерів інформаційного агентства УНІАН не сказали свого слова. Власну позицію висловив один із редакторів УНІАН Роман Романюк, який також поставив свій підпис у відкритому листі до керівництва (генерального директора УНІАН Вадима Осадчого), де подаються прямі факти впровадження цензури в одному з найавторитетніших інформаційних агентств країни.

Романе, ви вже мали змогу розмовляти з Вадимом Осадчим або Миколою Кондратенком після опублікування вашого колективного листа-відповіді гендиректору УНІАН на «Українській правді»?

Розмовляти з нашими керівниками стало справою проблематичною, бо складається враження, що після нашого виступу ми, як люди, що вийшли з системи їхніх світоглядних координат, наче перестали існувати. Говорити з нами конкретно поки що, здається, ніхто не має бажання.

У вашому відкритому листі зазначається, що під час передвиборних гонок із сайту УНІАН неодноразово знімалась інформація про діяльність ПР і КПУ, яка подавалась у негативному ключі. Чому про це сказано саме зараз, а не раніше?

Впровадження заборон і посилення тиску відбувалося, як і в усій країні, поступово та обережно. Спочатку з посмішками й проханнями, а згодом із ультиматумами та погрозами. Така поступовість дещо стримувала наш запал. Але, як казала Оксана Забужко в своєму романі, є межа нагину людини, за якою вона або повністю зламається, або навпаки випростається. Ми в якийсь момент зрозуміли, що далі так тривати не може. Якщо ми змовчимо ще раз, то вже напевне не зможемо виступити ніколи. Та й слід сказати, що всі добре усвідомлюють: такі заяви – пряма дорога до цькувань і втрати роботи. Але всі так само розуміють, що праця сотень людей, які майже 20 років створювали агентство та здобували повагу, не може нівелюватися волею кількох людей.

На вашу думку, Вадим Осадчий і Микола Кондратенко мають піти у відставку?

Коли прийшло нове керівництво, ми всі усвідомлювали, що правила гри муситимуть якось змінитися: з’являться якісь групові орієнтири, чиїсь нові корпоративні інтереси тощо. І всі обговорювали, що якщо нас ці нові правила не задовольняють, то відділ кадрів приймати заяви на звільнення за власним бажанням не перестав. Але, знову ж, нас не цікавлять якісь корпоративні перерозподіли чи фінансові потоки. Нас цікавить єдине: аби наше фундаментальне право на свободу праці, яке забезпечене нам Конституцією(!), не порушувалося. Ми нічого більше не вимагаємо, окрім дотримання наших елементарних прав. Тому незрозуміло, чому піти маємо ми, люди, чиї права порушуються, а не вони, ті, хто ці права утискає. На мій погляд, після наведених фактів і такого резонансу наші керівники не мають морального права залишатися на своїх посадах.

Спочатку LB і ТВі, тепер УНІАН. Як ви вважаєте, монополізація державою інформаційного простору дійшла вже свого апогею?

Свого апогею боротьба за інформаційні потоки дійде, думається, під 2015-ий рік. Наразі ж ведеться апробація технологій і технік їхнього захоплення. Шкода, що через чиїсь інтереси мусять страждати сотні людей, які хочуть лише чесно та професійно виконувати свою роботу, а не займатися політикою чи гендлярством.


Багато хто розцінив вашу заяву як мужній та жертовний крок непокори будь-яким утискам свободи слова. На ваш погляд, це зможе в подальшому вплинути на інших українських журналістів, які чемно танцюють під дудку влади?

Наша проблема, насправді, не тільки наша. Весь інформпростір живе в Україні за подібними законами. Люди або погоджуються грати за такими правилами, або ж тікають куди-небудь. Просто так багато втрачено позицій, так багато здано вже бастіонів свободи, що ми з приголомшливою швидкістю наближаємось до часу, коли тікати попросту не буде куди. Тож або ми кожен на своєму місці відвоюємо свою останню територію, своє право на свободу, або ж мусимо уже тепер здати всі разом свої журналістські посвідчення та розійтися по селах займатися скотарством. Бо ж як ми маємо змінювати цю країну, переконувати в чомусь людей і  до чогось їх стимулювати, якщо ми своїх елементарних, основоположних прав не можемо відстояти? 

Нагадаємо, спочатку 26 жовтня п’ятеро редакторів заявили про цензуру з боку генерального директора УНІАН Вадима Осадчого. Приводом до цього стало штрафування двох редакторів у розмірі 200 гривень за оприлюднення на сайті новини під заголовком «На Банковій – пікет: Януковичу принесли черевик із ялинкою». Штрафам, за словами співробітників, передував наказ зняти новину з сайту.

А 31 жовтня вже шестеро редакторів УНІАН відправили своєму гендиректору публічного листа, де навели фактаж цензури та утисків прав і свобод журналістів.

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: sumno.org.ua
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду