Увага світової преси все ще прикута до персони Едварда Сноудена – викривача американських спецслужб, який зараз перебуває в Росії.

MediaSapiens уже публікував переклади статей із іноземних видань. Сьогодні пропонуємо вашій увазі ще декілька матеріалів. Цього разу шпигунський скандал німецькими та американськими журналістами розглядається у геополітичному ключі.

Пакт із Кремлем

Клопотання Едварда Сноудена про надання притулку в Москві – це тактичний шаховий хід, оскільки його подальша подорож здавалася неможливою. Для Кремля інформатор міг стати проблемою: незважаючи на попередження Владіміра Путіна, він хоче й надалі оприлюднювати секретні дані.

Гарячкові сцени в московському аеропорту. Сотні знімальних груп миготять у терміналі F. Вони борються за зручніші місця. Сподіваються вловити погляд Едварда Сноудена, котрий видав секрети Сполучених Штатів.

У юрбі вирізняється самотній чоловік. Він тримає перед собою аркуш формату A4. На ньому синім шрифтом напис G-9. Це код для посвячених, які збираються довкола. Серед них – зірка російської адвокатури Генрі Рєзнік, керівник московського відділення Human Rights Watch Таня Локшина та деякі наближені до Кремля знаменитості.

«Мене цікавить ця людина», – каже депутат від путінської партії «Єдиная Россия» В’ячеслав Ніконов. Його запитують, чи може Сноуден лишатися у транзитній зоні аеропорту. «Усе колись кінчається», – каже Ніконов. І додає: «Сноуден – немов гаряча картоплина, якої ніхто не хоче тримати».

Поліцейські дозволяють йому та деяким іншим прослизнути через двері. На них вивіска – «Тільки для персоналу». Охоронці порядку вартують, щоби слідом за ними не пройшов жоден репортер.

За замкненими дверима – Сноуден, нові знімки якого та інтерв’ю не з’являлися впродовж декількох тижнів. Таня Локшина з Human Rights Watch робить декілька фото на мобілку. У нього блідий, худий, однак усміхнений вигляд.

Сноуден повідомляє, що він розвертається: поки що утримується від планів летіти до Куби чи до Венесуели. Замість цього він подає клопотання про притулок у Росії, повідомляють учасники зустрічі. За їхніми словами, «він змушений прийняти пропозицію Росії, бо не в змозі подорожувати далі».

Уряди країн Західної Європи та США перешкодили йому в цьому й тим самим порушили закони. У середньотерміновій перспективі Сноуден просить допомогти йому перелетіти до Південної Америки.

Сноуден лукаво заперечує Путіну

Його намагалися залякати. Посол США виправив його своєю заявою, що американці ставитимуться до нього не як до викривача, а як до порушника закону. «Сподіваюся, що присутні тут у міру своїх можливостей підтримають мене», – ці слова Сноудена наводять учасники зустрічі.

Владімір Путін уже пропонував Сноудену притулок і похвалив викривача Агентства національної безпеки (NSA) як захисника прав людини. Однак російський президент висунув вимогу: Сноуден не повинен більше «завдавати шкоди нашим американським партнерам». Сноуден лукаво заперечив вимогу Путіна: «Жодна дія, яку я вчинив чи маю намір вчинити, не завдає шкоди США. Я хочу, щоб вони були успішними».

Цей шаховий хід поставив Кремль у скрутне становище. З одного боку, Путін спіймав Сноудена на слові. Надати притулок інформаторові, до якого в усьому світі ставляться з симпатією, стало би для нього піар-ходом. А для російських секретних служб зазирнути у скарб Сноудена – велика спокуса, якщо вони цього ще не зробили.

З іншого боку, Кремлю не хотілося б розпочинати нову холодну війну зі Сполученими Штатами заради 30-річного IT-фахівця, який заблукав у дорозі, тікаючи з Вашингтона до Москви. Незважаючи на всі розбіжності, Росія та Америка співпрацюють у багатьох сферах. Бойкот Америки завдав би значної шкоди двом престижним російським проектам, що вже на порозі: цьогорічному вересневому саміту G-20 у Санкт-Петербурзі та зимовій Олімпіаді на початку 2014 року в Сочі.

США погрожують Росії

Те, що російські побоювання не позбавлені підстав, стало очевидним у п’ятницю ввечері. Якщо Росія вдовольнить клопотання Сноудена про надання йому притулку, у США виникнуть «застереження» щодо того, як розвиватимуться відносини між двома країнами, погрожувала речник Держдепартаменту. Це ще дає змогу «виправити становище» і на вимогу передати Сноудена Сполученим Штатам.

Підключився навіть Білий дім. Москва не повинна надавати Сноудену «пропагандистську платформу», сказав прес-секретар Білого дому Джей Карні (Jay Carney). Прийняти інформатора було б «несумісним із російськими запевненнями про небажання завдати через Сноудена будь-якої подальшої шкоди інтересам США».

На Сноудена це не справляє враження. «Я дію правильно», – твердить він. У його заявах не відчувається, що надалі він принишкне. Якщо Сноуден, як каже депутат Ніконов, «гаряча картоплина», то відтепер Кремль – жонглер, котрий повинен бути обережним, щоб не обпекти собі пальці.

Росія може запропонувати Сноудену захист від переслідування владою США. Однак його репутації пакт із Кремлем, який утримує величезний шпигунський апарат і придушує опозицію, може зашкодити.

На питання Ніконова, чи подобається йому в Москві, Сноуден із усмішкою відповів, що почувається тут «безпечно».

Автор: Бенджамін Біддер

Джерело: Spiegel-Online

У «Шереметьєво» чи на дачі розвідувального відомства?

Влітку 1985 року полковника КДБ Олега Гордієвського викликали з радянського посольства в Лондоні, де він працював резидентом-шпигуном, до Москви. Як привід керівництво заявило, що йому збираються вручити нагороду. Насправді ж КДБ підозрювало в ньому подвійного агента, яким він і був, і готувалося допитати його.

Коли Гордієвський прибув до Москви, його колеги, ще приховуючи свої підозри, привезли його на комфортабельну дачу в передмісті російської столиці. Дуже схожу на ту, де, як вважають Гордієвський та інші колишні шпигуни, інформатор АНБ Едвард Сноуден перебував останні декілька тижнів.

З 23 червня його закинули десь у Росії, далеко поза досяжністю уряду США, який хоче судити його за викриття секретів американських розвідувальних відомств. Згідно з офіційною версією російського уряду, відтоді Сноуден усамітнено перебував у транзитній зоні московському аеропорту «Шереметьєво», очікуючи, що якась третя країна надасть йому притулок.

Однак небагато хто з фахівців і посадових осіб у Москві, як і раніше, вважає, що насправді так не було. Загальноприйнята думка, негласно визнана більшістю західних і російських джерел, зводиться до того, що Сноудена невдовзі, якщо не відразу після його прибуття, перевели в надійно захищене місце, що ним оперує одна зі служб російського уряду.

Це пов’язано з тим, що Сноуден викрав у колишніх роботодавців секретні дані американських розвідувальних відомств. Ці дані, до яких він, імовірно, й досі має доступ, роблять його цінною мішенню для російських шпигунів. «Безперечно, особа, якій у плоті й крові відома внутрішня кухня, – дуже корисний улов. Він носій важливої інформації», – це слова Міхаїла Любимова, ветерана КДБ з 20-річним стажем, який у 1970-х рр. очолював шпигунську діяльність відомства у Великобританії та Скандинавії.

Як від досвідченого хакера та експерта з комп’ютерів від Сноудена можна очікувати, що він захистив усі свої секрети, зашифрувавши їх чи розмістивши у хмарному сховищі даних. За словами головного редактора Hacker Magazine Микити Кислицина, нині доступні системи шифрування, що можуть збити з пантелику фахівців, які працюють на уряд Росії. «Нам невідомі достеменно точно можливості наших спецслужб, – каже він. – Однак сьогодні на ринку є програми шифрування, які експерти вважають надійними. Щоби зламати їхні алгоритми, потрібні роки, навіть із використанням суперкомп’ютерів, наявних у розпорядженні держави».

Аби отримати доступ до даних Сноудена, він повинен надати російським спецслужбам ключі для шифрування і паролі до свого хмарного сховища даних. Ймовірно, він не зробить цього добровільно. Прихильники створили йому імідж альтруїстичного донощика. І якщо б він передав секрети російському уряду, це, певно, підірвало би принципи прозорості, які він вихваляє.

Гордієвський вважає, що Сноудена оброблятимуть приблизно так само, як свого часу обробляли його. «Вони нашпигують його чимось, щоб у нього розв’язався язик. З власного досвіду знаю, що для цього використовується чимало різних видів наркотиків», – розповів Гордієвський телефоном із Великої Британії, де він живе у вигнанні протягом майже трьох десятиліть. Коли його 1985 року викликали до Москви, товариші-кедебісти накачали його наркотиком, від якого в нього «відключився світлофор» і він заговорив «без зупину». Хоча препарат стер із пам’яті більшу частку того, що з ним сталося, деякі спомини лишилися. Прокинувшись наступного ранку, він почувався кепсько й жахнувся. «Я зрозумів, що повністю скомпрометував себе», – розповідає Гордієвський.

КДБ використовувало у той час для таких препарат SP-117. Він не має ані запаху, ані смаку, ані кольору, розповідає Александр Кузьмінов – колишній російський шпигун, описуючи його ефективність у книзі «Біологічне шпигунство» (Biological Espionage). Кузьмінов, який нині живе у Новій Зеландії, у 1980-х і початку 1990-х рр. працював у Службі зовнішньої розвідки (СВР), від якої в зарубіжних країнах діяли таємні агенти або «нелегали». Він пише, що періодично використовувалися різні наркотики, щоб перевірити лояльність чи можливі прояви «відхилень» оперативників. Тільки-но наркотик переставав діяти, агент не в змозі був згадати, що він казав. Якщо результати випробувань визнавалися задовільними, його знову відправляли на місце роботи за кордон, ніби нічого й не відбувалося.

Визначити, котра з секретних служб Росії займається справою Сноудена, неможливо. Однак Гордієвський вважає, що це СВР або одне з відгалужень Федерального агентства урядового зв’язку та інформації при президенті РФ, відоме як ФАПСІ. Перед тим, як 2003 року його функції передали двом іншим установам, воно було в Росії аналогом американського Агентства національної безпеки (NSA), в якому Сноуден працював підрядником до втечі у травні з кешем файлів до Гонконгу.

Більшість секретів, викритих Сноуденом, пов’язані з масштабними програмами стеження АНБ, збором ним даних про десятки мільйонів телефонних дзвінків та інтернет-трафіку в усьому світі. Нині функції ФАПСІ поділено між двома основними російськими відомствами з безпеки – Федеральною службою безпеки (ФСБ) та Федеральною службою охорони (ФСО). Ці установи мають власні осередки для збору даних у різних державах , переважно у країнах колишнього Радянського Союзу, і вони зацікавлені в тому, щоб дізнатися якомога більше про діяльність американських колег.

«Сноуден може володіти інформацією про внутрішні параметри систем, про цілі та їхні пріоритети», – каже Владімір Рубанов, який у 1991–92 рр. очолював аналітичне управління КДБ СРСР, після цього протягом трьох років працював заступником секретаря Ради Безпеки РФ. «Так, усе це дуже цікаво, – каже він. – Лише дурень, маючи можливість отримати інформацію, не скористається цим».

Однак в інтерв’ю TIME Рубанов, який лишився ближчим до служб безпеки, на відміну від інших колишніх агентів, спробував применшити важливість Сноудена. «Я не думаю, що йому відоме щось таке, що насправді здивувало б нас», – каже Рубанов, який нині працює у зв’язаному з державою Раді із зовнішньої та оборонної політики. «Американці не повинні так турбуватися», – каже він. Навіть, якби Росія захотіла отримати від Сноудена ключі для шифрування, за його словами, не було б жодної необхідності вживати наркотики. «Думаю, що він віддав би їх сам. Це лише питання ціни».

Відповідаючи на запитання про можливість переговорів зі Сноуденом у такій справі, Рубанов сказав, що кожна служба має численні садиби або дачі довкола Москви, якими можна для цього скористатися. Наприклад, штаб-квартира СВР розташована у передмісті Ясенєво, за декілька хвилин їзди від аеропорту «Шереметьєво». У ній за високим муром, що тягнеться по периметру, є басейн, баскетбольне поле і ресторан. «Навіть з гуманітарних міркувань, чому б не привезти його у якесь комфортабельне місце і не вдовольнити усі його необхідні технічні потреби? – запитує Рубанов. – Закордонному гостю усе це повинно бути доступним».

Однак колишній офіцер СВР, який має звання генерал-майора, стверджує, що Сноуден не користується зручностями жодного відомства. «Нині ця історія не має нічого спільного зі службами безпеки, – каже він і просить не називати його прізвища. – Це суто політична справа».

З політичного погляду Сноуден, схоже, є тягарем для президента Владіміра Путіна, який декілька разів заявляв, що він хотів би, щоб той якомога швидше вилетів з Росії і не завдавав шкоди й без того напруженим відносинам Москви з Вашингтоном. Нині схоже, що найбільш імовірний пункт його призначення – Латинська Америка, де Венесуела, Болівія та Нікарагуа погодилися надати йому притулок. Однак дістатися туди швидко він не в змозі. Американський паспорт Сноудена було анульовано в червні, а щоб отримати нові проїзні документи, потрібно декілька тижнів.

Цей процес, каже Гордієвський, може затягнутися, якщо Росія вважає, що їй потрібно більше часу, щоб опрацювати американця. «Вони не відпустять його, не вивернувши навиворіт, – каже він. – Але я думаю, що вони вже отримали від нього усе, що їм потрібно. У них було для цього чимало часу, і саме тому вони ладні відпустили його з такою легкістю».

Схоже, набагато легше, ніж Гордієвському вдалося втекти 1985 року. Хоча логіка КДБ й досі лишається загадкою, відомство чомусь вирішило не арештовувати Гордієвського відразу після того, як він видав себе як подвійний агент, котрий передав секрети британській розвідці. Замість цього КДБ установило за ним нагляд, якого через декілька днів він зумів уникнути під час прогулянки. Британські прихильники контрабандою переправили його через фінський кордон у багажнику автомобіля дипломата.

Де б не перебував нині Сноуден, ймовірно, він сподівається, що залишить Росію, принаймні, настільки безпечно, як свого часу Гордієвський.

Автор: Саймон Шустер

Джерело: Time

ХРОНІКА ПОДІЙ

5 і 6 червня. Британська Guardian та американська Washington Post вперше повідомляють про шпигунські акції Агентства національної безпеки (NSA). Секретна служба у широких масштабах підключається до акаунтів інтернет-компаній, щоб отримати доступ до відео, фотографій, електронних листів і контактних даних. Крім того, прослуховуються мільйони дзвінків телефонних компаній. Секретна програма Prism діє з 2007 року.

7 червня. Президент США Барак Обама вперше висловлює своє ставлення до масової критики. «Ніхто не підслуховує ваших дзвінків, – каже він. – Фіксується тільки їхня тривалість і номери телефонів. Prism – важливе знаряддя у боротьбі з тероризмом».

9 червня. Guardian представляє того, хто стоїть за викриттям діяльності NSA. Це 29-річний технік Едвард Сноуден, який в останні роки був співробітником зовнішньої компанії американської розвідки. «Я не хочу жити у суспільстві, де чиняться такі речі», – так коментує він таємне шпигування за інтернет-послугами. Близько трьох тижнів тому Сноден втік із секретними документами з Гавайських островів до Гонконгу і сподівається отримати притулок. Його підтримує WikiLeaks.  

17 червня. Сноуден відповідає на запитання інтернет-користувачів на сайті Guardian. Він повідомляє нові подробиці стеження за користувачами інтернету.

19 червня. Під час візиту до Берліна Барак Обама захищає шпигунські акції, стверджуючи, що вони необхідні для захисту американського народу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, однак, застерігає, що потрібно зберігати «баланс і співмірність».

21 червня. З посиланням на суди американські медіа пишуть, що США висунули проти Сноудена звинувачення у шпигунстві та крадіжках. Водночас Guardian повідомляє, що британська секретна служба – штаб-квартира урядових комунікацій (GCHQ) також здійснює стеження за глобальним інтернет-трафіком.

23 червня. Прибувши з Гонконгу, Сноуден приземляється в московському міжнародному аеропорту «Шереметьєво», хоча США скасували його паспорт. Міністр закордонних справ Еквадору повідомляє, що від нього надійшло клопотання про надання притулку. Поширюються спекуляції, що він може прилетіти на Кубу чи до Венесуели. Президент Росії Владімір Путін підтверджує через два дні, що Сноуден перебуває у транзитній зоні аеропорту. Загрози, що його видадуть, не існує, якщо навіть цього вимагатиме уряд США.

29 червня. Der Spiegel повідомляє, що американська розвідка стежила за Європейським Союзом. У дипломатичній місії ЄС у Вашингтоні і в Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку були встановлені «жучки» і здійснювалося проникнення у комп’ютерну мережу.

30 червня. Згідно з інформацією Der Spiegel, одна з головних цілей АНБ – Німеччина. Американська розвідка щомісяця відстежує близько півмільярда телефонних дзвінків, електронних листів і текстових повідомлень. Федеральний уряд різко критикує Сполучені Штати. «Підслуховувати друзів неприпустимо… Ми живемо не в часи холодної війни», – каже речник уряду Штеффен Зайберт (Steffen Seibert) .

2 липня. Уникаючи американської влади, Сноуден просить притулку у 21 країни, зокрема, у Німеччини. Однак федеральний уряд відмовляється прийняти його.

3 липня. Під час повернення президента Болівії Ево Моралеса з Москви виникає дипломатичний скандал. За болівійськими джерелами, декілька країн ЄС відмовляються дозволити йому скористатися своїм повітряним простором. Президентський літак змушений приземлитися в аеропорту Відня і злітає лише через 12 годин. Чутки про те, що Моралес переховував на борту Сноудена, не підтверджуються.

4 липня. Меркель та Обама ведуть телефонну розмову про скандал з NSA. Обама запевняє, що серйозно поставиться до побоювань європейських партнерів, повідомляє Білий дім. Крім того, міністр внутрішніх справ ФРН Ганс-Петер Фрідріх (Hans-Peter Friedrich) повідомляє, що він разом із делегацією летить на переговори до США.

6 липня. Венесуела, Нікарагуа й Болівія пропонують притулок Сноудену «з гуманітарних міркувань».

9 липня. Інформатор приймає одну з пропозицій і подає офіційне прохання про надання притулку владі Венесуели. Президент Ніколас Мадуро заявляє: «Ми вже говорили, цьому молодому чоловіку: “Вас переслідує імперіалізм, тож прибувайте сюди"».

12 липня. Сноуден змушений, як і раніше, лишатися у транзитній зоні московського аеропорту. Утікач-екс-співробітник розвідки зустрічається з місцевими представниками міжнародних організацій з прав людини. Він заявляє, що хоче просити про надання йому тимчасового притулку в Росії [Однак, за даними Федеральної міграційної служби Росії станом на понеділок, 15 липня, звернень від нього поки що не надходило. – MS].

Джерело: Spiegel-Online

Підготував і переклав Аркадій Сидорук