Відомий грузинський журналіст Ілля Берошвілі стверджує, що люди об’єдналися довкола Євромайдану. Коли у Києві посилювалося протистояння, користувачі соціальних мереж у Грузії підтримували Євромайдан. З ним солідаризувалися навіть ті, хто раніше ніколи не був переконаним прихильником прозахідної орієнтації. 

Навіть драматичного 2008 року, коли у Тбілісі ледве не увійшли російські танки, я не відчував такої народної єдності як сьогодні на підтримку Євромайдану, зазначив промовець,

У Тбілісі, починаючи з листопада минулого року, відбувалися постійні масові акції солідарності за участю жителів грузинської столиці та громадян України, нагадує «Кавказский узел». А в Києві за ідеї Євромайдану віддавали своє життя й грузини.

«Жодна країна світу не може байдуже ставитися до того, що відбувається в Україні, – заявив знаний вірменський журналіст Завен Варданян. – Кожній країні є чого у неї повчитися. Уроки Євромайдану корисно обговорити не тільки політикам, політологам та  журналістам, а й звичайним громадянам. Це сучасний політичний університет».  

Інтерес до подій в Україні стабільно високий. Україна та Вірменія – пострадянські країни й, незважаючи на різні вагові категорії та різну роль на міжнародній політичній арені, мають чимало спільного, відзначив він. Особливо, коли врахувати, що Євромайдан в Украіні  – символ євроінтеграції, а у Вірменії, попри рішення влади розпочати процес приєднання до Митного союзу, є чимало прихильників інтеграції в Європу.  

Я вважаю, що та частина вірменського населення, яка прагне цього, виходить з цілком обґрунтованих реалій, наголосив  журналіст. Адже приєднання до Митного  союзу поки що не завершене і не обіцяє серйозного поліпшення життя населенню Вірменії. Досвід українських колег може допомогти і Вірменії визначити програму зближення з Європою. .

Журналіст відзначив, що Євромайдан вплинув на суспільне життя Вірменії. Зокрема, відбуваються дискусії, як нашим політикам слід співпрацювати з новою владою в Україні, як ці події відіб’ються на вірменсько-українських відносинах та на доволі численній вірменській діаспорі в Україні.

«Кавказский узел» привертає увагу до того, що першим на Євромайдані загинув 20-річний громадянин України вірменського походження Сергій Нігоян.

«Для мене Євромайдан – це реакція на неоімперський курс Москви», – заявив під час слухань азербайджанський політолог, член опозиційної Національної ради демократичних сил (НРДС) Зафар Гулієв. 

В Азербайджані, за його словами, не тільки опозиційні, демократичні сили, а й структури влади з підвищеним інтересом стежили  за подіями у Києві. На усіх новинних сайтах і в соціальних мережах ця тема домінувала, абсолютна більшість населення – на боці Євромайдану.

Увагу до подій у Києві з боку владних структур політолог пояснив тим,  що в останні роки посилився тиск Москви на країни ГУАМ (Грузію, Україну, Азербайджан, Молдову). Можна припустити, сказав він, що президент Ільхам Алієв давав якісь туманні обіцянки Росії. Адже керівництво Азербайджану чітко дотримувалося кон’юнктурно збалансованого курсу – не псувати стосунків з Москвою і Заходом одночасно.

Якби Євромайдан зазнав поразки, вважає Гулієв, то це відразу призвело б до того, що теперішній кон’юнктурно вмотивований курс  Азербайджану суттєво втратив би потенціал спротиву тискові Москви.  Перемога ж Євромайдану, в яку я вірив, надихне й азербайджанське  суспільство – опозицію та владу. Незважаючи на усі кон’юнктурні коливання, Алієв проводить курс дистанціювання від Москви, обачливого, крок за кроком наближення до Заходу, інтеграції у  західні структури.

Політолог відзначив, що проросійське лобі в Азербайджані не має сильного представництва у політичній сфері і в самому суспільстві.  Сьогоднішня позиція азербайджанського суспільства – це орієнтація на Туреччину і на західний світ. «Доля пострадянського простору фактично вирішувалася у Києві», – резюмував він.

Громадські слухання «Євромайдан та його вплив на країни Південного Кавказу» відбулися за підтримки Національного фонду за  демократію (National Endowment for Democracy) й були організовані Альянсом жінок за громадянське суспільство (Азербайджан), Кавказьким центром миротворчих ініціатив (Вірменія) та  Кавказьким центром громадянських  слухань (Грузія).