«Політичних спекуляцій навколо справи Георгія Гонгадзе, а також справи Олексія Пукача надзвичайно багато – в першу чергу з боку тих політиків, які хочуть використати цю справу для самопіару, або ж для того, щоб створити негатив навколо чинної влади, що надасть їм більше шансів на чергових виборах», - зазначила вона.  

Пані Теличенко нагадала, що 29 січня 2013 року колишнього начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача було засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною займати державні посади за вбивство Георгія Гонгадзе восени 2000 року. «У цьому вироку, на мою думку, було абсолютно правильно встановлено усі обставини загибелі Георгія Гонгадзе, правильно призначене покарання Пукачу, було точно викладено усі свідчення Пукача, - зауважила вона. - На жаль, не вся важкість злочину висвітлена у вироку – не фігурує пункт про замовний характер вбивства. Однак все одно, це не дає підстав державі не шукати замовників убивства. Справа щодо замовників і сьогодні перебуває у провадженні слідчих Генеральної прокуратури».

Як пояснила Валентина Теличенко, Олексій Пукач уже шість років перебуває під вартою, але вирок досі не набрав законної сили - через постійне затягування апеляційного розгляду справи. Згідно з останньою інформацією, розгляд скарги на вирок Пукачу перенесений на 17 вересня.   «Затягування зокрема, пов’язане і з клопотаннями представників потерпілого журналіста Олексія Подольського, ці клопотання насправді є дуже далекими до справи, але затягують час, - каже Теличенко. -  Така діяльність знайшла відгук у Пукача, оскільки 16-го вересня 2015 року минає 15 років від убивства, а вирок все ще не набрав законної сили, тому у Пукача є право просити про звільнення його від кримінальної відповідальності.  І я кажу це не просто так, адже є рішення Верховного Суду в іншій справі, де суд пояснив, що той проміжок часу, коли особа перебувала у розшуку, слід врахувати до терміну позовної  давності, тобто що термін не переривався. Очевидно, він  розраховує або повністю уникнути кримінальної відповідальності, або принаймні довше затриматись у Києві, у комфортному ізоляторі, яке контролюється СБУ, а не відбувати покарання».

Крім того, як каже пані Теличенко, перебування більше 6 років під вартою без вироку є порушенням європейських стандартів, і очевидно це відомо захисту Олексія Пукача. Якщо Апеляційний суд вирішить відправити справу на повторний розгляд  або призначить додаткове розслідування, то одночасно суд повинен звільнити Пукача з-під варти на цей проміжок часу. «Отже, підхід  Пукача – тягнути апеляційний розгляд , бо тоді в нього більше шансів вийти із-за грат.  Цим обумовлене таке затягування в апеляційному суді. Для мене особисто важливо мати достатньо витримки і дочекатись моменту, коли суд розгляне апеляцію:  я не маю сумнівів у відсутності підстав скасовувати або змінювати вирок», - наголошує пані Теличенко. 

Як вона зазначила, важливо встановити не тільки виконавців, але й замовників вбивства, а з часом це зробити все важче:  «Людська пам’ять має певні властивості , люди схильні створювати відтінки події, яких не було . Крім того, за 15 років зникла чимала кількість матеріальних носіїв інформації. Певні документи не підлягали зберіганню понад 5 чи понад 10 років, а тим більше 15. Зібрати доказову базу щодо замовників значно складніше, ніж це було 5, 10 років тому».

Пані Теличенко наголосила, що найбільш продуктивним за весь час розслідування був 2005 рік.  За всі роки розслідувань були окремі слідчі, які справді намагались встановити винних у цій справі – деякі із них сьогодні працюють у Генеральній прокуратурі.  Зокрема, це Юрій Столярчук,   заступник Генерального прокурора України, Юрій Грищенко, начальник Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України (який оголошував в розшук Пукача), Андрій Ткачук, заступник начальника управління з розслідування особливо важливих справ  – завдяки останньому було встановлено місце перебування Пукача і його взяли під варту. «Ці люди глибоко вивчали справу, і саме з ними я пов’язую надії, що замовників вбивства таки буде встановлено», - зазначила пані Теличенко.

Також Валентина Теличенко, відповідаючи на запитання «Телекритики» щодо ролі Кравченко у справі Гонгадзе, зазначила, що вона  «особисто має багато сумнівів,  що це було самогубство, я думаю, це було вбивство. Це вбивство було тільки частиною дій, пов’язаних із необхідністю приховати сліди замовників вбивства. Я не сумніваюсь, що Юрій Кравченко давав вказівку збирати інформацію щодо Гонгадзе. Думаю, що збирали інформацію  і про багатьох інших журналістів – це випливає зі свідчень працівників міліції, з того, що самі журналісти помічали. Чи давав вказівку Кравченко вбивати Гонгадзе – має відповісти правоохоронний орган , я не маю достатньо доказів на цей момент».

Нагадаємо, що сьогодні журналісти та медіаорганізації проведуть акції солідарності та вшанують пам'ять всіх загиблих журналістів за часи Незалежності. Зокрема, о 18.30 відбудеться хода до Майдану Незалежності, а також  промова та зачитування списку загиблих журналістів, о 20.00 - хвилина мовчання. 

Сьогодні стало відомо про рішення створити робочу групу, яка контролюватиме розслідування злочинів проти журналістів, до якої увійдуть представники медійних громадських організацій, Адміністрації Президента України і силових структур. Про це домовилися представники медійних організацій з силовиками  на зустрічі, що відбулася в Адміністрації Президента.