Російська пропаганда, яка спрямована на іноземні аудиторії, має складний та розгалужений механізм –  на його утримання щорічно витрачають мільярди доларів.  Як Україна може протистояти пропагандистській машині  та інформувати закордонну аудиторію - в першу чергу європейську - ці питання обговорювали 10 березня під час круглого столу «Як виграти інформаційну війну», який організував Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД).

Голова МЦПД  Василь Філіпчук наголосив, що до інформаційної війни Росії залучені  як ЗМІ, так і лобістські фірми, дипломатичні канали і спецслужби. Видання «Апостроф» у статті про систему російської пропаганди наводить такі дані: тільки на піар та лобіювання  власних інтересів у Вашингтоні Росія щорічно витрачає близько 30 млн. доларів. При цьому основну частину роботи виконують  місцеві юридичні фірми і піар-компанії. «Ми не можемо порівнювати наші фінансові ресурси з тими, які вкладає Російська Федерація, тому маємо давати асиметричні відповіді», - зазначив пан Філіпчук.

Чому російська пропаганда успішна

На які аудиторії найбільше впливають російські меседжі, розповів Девід Кларк, голова аналітичного центру Russia Foundation. Так, можна вважати, що «прихильниками» пропаганди РФ є три групи.  По-перше, це консервативні праві кола, які тривалий час захоплювались Володимиром Путіним через його націоналізм і агресивну підтримку російського суверенітету та хотіли повторити його стиль управління у своїх країнах. Друга група – це «антиімперське» ліве крило -  його представники  сприймають Захід як винного в усіх проблемах світу, відповідно Путін виступає як противага Європі та США. Третя група – «реалісти зовнішньої політики», які сприймають об’єднану Європу як нереалістичний сценарій та бажають  повернення дипломатії супердержав, навіть якщо така політика здійснюватиметься  за рахунок інших  країн.

 Є ще  й психологічні причини впливовості російської пропаганди, які пов’язані зі страхами європейців. «Зараз Захід переживає  глибоку втрату віри у себе, - пояснює Девід Кларк. – За останні кілька років були такі події як масштабна фінансова криза, дорога військова кампанія в Афганістані. Має місце усвідомлення того, що наше втручання у справи інших країн лише погіршило ситуацію. Є певний емоційний імпульс - просто абстрагуватися від впливу на зовнішньополітичні проблеми. Російська пропаганда дуже ефективно грає на цих страхах європейців».  

Що мають робити українські політики  

Експерти радять українським політикам припинити робити ті помилки,  які може експлуатувати російська пропагандистська машина. «В першу чергу, не давати Росії можливості представляти цей конфлікт як протистояння двох видів націоналізму», - каже Девід Кларк. Тобто своїми діями українські політики мають дати зрозуміти Заходу: йде мова про протистояння європейських демократичних цінностей та тоталітарних євразійських, а не двох різновидів націоналізму.  Однак деякі кроки української влади давали привід говорити про український націоналізм – зокрема, зміни до закону про мови, який відразу ухвалила нова влада рік тому, що дало можливість говорити про утиски російської мови.  

Традиційною  проблемою української влади є невміння доносити інформацію про свої дії та пояснювати їх. В першу чергу українським громадянам, не кажучи вже про іноземні аудиторії. «Перше, що кажуть колеги із Заходу – чому у вас немає реформ? Як ми можемо надавати вам підтримку, якщо реформ не відбувається?», - зазначив Євген Бистрицький,  виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження».Він наголосив, що деякі кроки влади насправді є успішними, але про них ніхто не знає, бо відомства нездатні донести інформацію про свою діяльність. 

Щоб виправити ситуацію з інформуванням іноземної громадськості, необхідно зробити два важливих кроків, зазначив Дмитро Кулеба, посол з особливих доручень МЗС України.  По-перше, інвестувати у людей – тобто створювати професійні комунікаційні команди, для цього треба проводити навчальні семінари. По-друге, створювати контент. «Королем комунікації є контент, - наголосив пан Кулеба.  - Потрібно створювати не такий контент, як ми хочемо,  а такий, який продається і буде сприйнятий нашою цільовою аудиторією – а вона дуже вимоглива і звикла, щоб все було красиво та професійно».

Дмитро Кулеба пропонує створити виробничий хаб, який буде створювати та поширювати контент на різні аудиторії. Він може діяти за такою схемою: різні відомства, в тому числі міністерства, надаватимуть інформацію про свою діяльність команді людей, які будуть оформлювати її у вигляді відео, презентацій та інфографіки.

Канал іномовлення

Створити аналог Russia Today Україна не має можливостей, наголосив Міністр інформаційної політики Юрій Стець: «Вони витрачають 500 мільйонів доларів, але я впевнений, що 400 з них крадуть по дорозі. Конкурувати з ними в коштах немає сенсу, бо тоді й ми будемо красти по дорозі. Конкурувати треба не грошима, а головою».  Тим не менш, пан Стець підтвердив наміри Міністерства запустити канал іномовлення Ukraine Tomorrow, який матиме три мови (українська, англійська, російська, окремі програми кримськотатарською), і зазначив, що це буде один із шляхів «в гарному розумінні продати Україну світові» та формувати позитивний імідж про державу.

Юрій Стець нагадав, що Концепція інформаційної безпеки буде представлена на розгляд громадськості у травні, а у вересні її обговорення розпочнеться у парламенті. Міністр сподівається, що до кінця року цей документ буде ухвалено (повне відео його виступу).

Виходити із нав’язаного дискурсу

Учасники обговорювали різні методи протидії російській пропаганді, в тому числі такий як викриття фейків та брехні. Ця діяльність є необхідною, однак не потрібно зосереджуватись лише на ній, вважають науковці, оскільки розвінчування брехні – це не активна стратегія. «Викривати фейки – означає перебувати у російському дискурсі, а казати про те, що важливо для нас – це проактивна стратегія. Необхідно фокусувати увагу міжнародної спільноти на тих темах, де ми можемо бути цікавими», - пояснила Ірина Брунова-Калісецька, науковий співробітник Інститут соціальної та політично психології НАПН України.

Одна із тактик російської інформаційної війни – виключати Україну як гравця на міжнародній арені. «Росія намагається представити ситуацію як відносини Росії та Америки чи Росії та ЄС, Україна при цьому виглядає як об’єкт, а не суб’єкт, - пояснює  Ірина Брунова-Калісецька. - Нам потрібно продати себе  як сильного суверенного гравця. Для цього треба  показувати не лише реформи – варто показати себе як країну із міцним громадянським суспільством, довести,  що ми цікаві партнери».

Через прийоми  російської пропаганди українці часто змушені доводити те, що насправді не мали б доводити. Як розповів Георгій Касьянов, керівник відділу сучасної історії та політики Інституту історії України, Росія протягом кількох років  маніпулювала та фальшувала історичні факти, внаслідок яких українців  перетворювали на «бандерівців», «фашистів» тощо. За останній рік, як відомо, ця лінія посилилась. «Коли ми як науковці приїжджаємо за кордон, часто доводиться виправдовуватись, що ми не фашисти, не нацисти і так далі, - пояснює пан Касьянов. – Але це неправильно, ми маємо приходити і заявляти, що ми інтелектуали, науковці, доносити свою позицію».

Учасники круглого столу наголошували, що потрібно більше працювати з академічним середовищем Європи та США. «На Заході великий вплив на суспільну думку мають науковці, там університети сприймаються як двигун прогресу та дискусії», - пояснив Ярослав Ковальчук,  директор департаменту внутрішньої політики МЦПД. Він розповів про проект МЦПД «Європейські університети: лекції, які розкажуть світу про Україну», реалізований за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». В рамках проекту було  прочитано 14 публічних лекцій,  проведено кілька міжнародних наукових конференцій, а також подіумних дискусій і експертних круглих столів. Головними майданчиками заходів стали міста таких країн як Німеччина, Іспанія, Італія та Угорщина. Під час цих заходів експерти розповідали про реальний стан речей  в Україні, протистояння російській агресії, причини та історичні передумови конфлікту. Ярослав Ковальчук наголосив, що європейці зацікавлені почути український погляд і саме такі заходи можуть бути «асиметричною відповіддю» на російську пропаганду.