Учасники конференції ознайомилися зі станом свободи медіа в регіоні Східного партнерства, а саме в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні. Цей захід став підсумковим для дворічного проекту «ENP East Media Freedom Watch. Моніторинг свободи медіа країн Східного партнерства», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Європейського Союзу.

Практично в усіх країнах проект завершується в абсолютно інших умовах, ніж розпочинався два роки тому, наголосили учасники заходу. За словами президента Єреванського прес-клубу (Вірменія) Бориса Навасардяна, головна мета проекту була в тому, щоби дати можливість змагатися в плані покращення ситуації зі свободою слова. «Тепер країни Південного Кавказу опинилися в зовсім різних умовах. Грузія підписала Угоду про Асоціацію з ЄС, Вірменія випала з процесу і стала членом Євразійського союзу, а Азербайджан від початку не збирався до ЄС. Перед країнами постали нові виклики: пропагандистська війна, яка особливо посилилася в період здійснення проекту. І тепер гостро стоїть питання, що є пріоритетом: інформаційна безпека чи свобода слова», — зазначив він.

Провідний радник з питань медіа та громадянського суспільства Генерального директорату Європейської Комісії з питань розширення Андріс Кестеріс (на фото) нагадав, що вже протягом п’яти років працював із країнами, які мали перспективу щодо підписання угоди про Асоціацію, — ЄС і Туреччиною. «Ми дуже серйозно ставимося до свободи слова у ваших країнах. Я робитиму все можливе, щоби проект мав продовження. Основне завдання, щоб усі недоліки, виявлені під час моніторингу, були трансформовані в політичні рішення та реальні дії», — сказав він, додавши, що в Україні ЗМІ опинилися в дещо кращих умовах порівняно з іншими країнами Східного партнерства.

Азербайджан: Суспільне мовлення контролюється владою

Представник кожної з шести країн акцентував увагу на головних досягненнях і негативах, виявлених моніторингом. Зокрема, голова Об’єднання журналістів Азербайджану «Єні Несіл» Аріф Алієв серед позитивів назвав створення суспільного мовлення. «Ми створили суспільне мовлення, але не на базі державного, а з нуля, але воно все одно повністю контролюється владою. Тепер у нас є фактично два державні телеканали. Головна проблема, з якою зараз доводиться боротися азербайджанським журналістам — це декриміналізація дифамації. Раніше влада хоча б обіцяла ЄС це зробити, а зараз взагалі відмовляється, запевняючи Захід, що суспільство ще не готове до таких змін. За останні кілька років зросла кількість законодавчих норм, які безпідставно обмежують свободу слова і журналістську діяльність. Крім того, відбуваються арешти й судові переслідування журналістів, які критикують владу. Зокрема, в квітні 2014 року був звинувачений в державній зраді і шпигунстві на користь Вірменії та заарештований власний кореспондент газети “Дзеркало” в Туреччині Рауф Міркадиров. Турецька влада таємно передала його владі Азербайджану», — сказав він.

Загалом моніторинг свободи медіа в країнах Східного партнерства показав поступове погіршення стану свободи преси. ЗМІ країни наразі не виконують такі важливі функції, як захист громадських інтересів, правдиве висвітлення діяльності державної влади.

Вірменія: Проблеми із захистом джерел інформації

У Вірменії рівень свободи ЗМІ 2014 року залишився на тому ж рівні, що й 2013-го. Як свідчить моніторинг, країна потрапила до переліку тих, що мають невільну пресу. Про це зазначив Борис Навасардян. Із позитивів він назвав скорочення кількості судових справ щодо дифамації в ЗМІ та ухвалення рішень на користь медіа. Серед негативів Борис назвав проблему із захистом журналістами джерел інформації — слідчі органи й суд все частіше почали вимагати у ЗМІ розкрити джерела. За словами Бориса, проблемами останнього року для Вірменії став перехід на цифрове мовлення, а також збільшення випадків насилля над журналістами з боку політичної еліти. «Політики навіть стали хизуватися тим, що грубо поводилися з представниками медіа», — сказав він.

Білорусь: Стабільне останнє місце

Білорусь протягом періоду моніторингу рівня свободи слова стабільно залишалася на останньому місці, повідомилаголова Білоруської асоціації журналістів Жанна Літвіна. «На кінець 2014 року ситуація у сфері ЗМІ в Білорусі погіршилася, — констатувала вона. — Правові акти та дії влади показують їхні наміри розширити сферу контролю за ЗМІ. В законодавстві країни існує 7 кримінальних статей за дифамацію. З 1 січня 2015 року набули чинності поправки до закону, які не тільки погіршили умови діяльності традиційних ЗМІ, а й дали можливість навіть за одноразове порушення закону в досудовому порядку блокувати (за рішенням міністерства) інтернет-сайти».

За словами пані Літвіної ситуація весь час погіршується перед президентськими виборами, які незабаром відбудуться в Білорусі. «Що б не робили в законодавчому плані в Білорусі, все одно вийде автомат Калашнікова», — процитувала вона свого колегу. Представник Білорусі наголосила й на нелегких умовах, у яких доводиться працювати фрілансерам. Влада масово переслідує їх за роботу без акредитації. Також вона відзначила масовану російську пропаганду та нездатність державних ЗМІ їй протистояти. Присутні відзначили, що Білорусь разом із Азербайджаном має один із найбільш репресивних медіаландшафтів серед країн Східного партнерства.

Молдова: Не існує прозорості медіавласності

Представник Молдови, виконавчий директор Асоціації незалежної преси Петру Маковей

висловив підтримку українським журналістам, яким доводиться працювати в умовах ворожої російської пропаганди.

«Після підписання Молдовою і Грузією угод про Асоціацію з ЄС потік російської пропаганди в нас у країні збільшився. Тепер ми працюємо над тим, як мінімізувати її вплив. У липні 2014 року Координаційна рада по телебаченню і радіомовленню прийняла рішення за пропаганду й маніпуляції призупинити на шість місяців ретрансляцію телеканалу “Россия 24”, а також оштрафувала й винесла попередження молдовським ЗМІ (“РТР-Молдова”, РЕН, NTV та PrimeTV), які транслювали російські канали», — сказав він, додавши, що загалом підписання Угоди про Асоціаціюпозитивно вплинуло на реформування медійної галузі.

За словами Петру, загалом у Молдові існують усі гарантії свободи слова, хоча наразі всі ЗМІ контролюються різними або політичними силами, або олігархами, один із яких захопив більше половини медіаринку. «Ми довіряли молодим політикам, які прийшли на зміну комуністам, але вони не виконали своїх обіцянок. Не існує прозорості медіавласності. Політики, особливо під час виборчих кампаній, використовують ЗМІ для дезінформації громадян. Реклама розподіляється тим ЗМІ, які підконтрольні олігархам», — зауважив він. На його думку, держава мала б допомагати під час перехідного періоду роздержавленим друкованим ЗМІ. «Раніше ми змагалися з Грузією, а тепер мені здається, що ми тонемо», — додав він.

Грузія: Специфічний плюралізм

На відміну від попередніх країн, у Грузії ситуація зі свободою краща, хоча також не безхмарна. «Я весь час вибачаюся перед нашими журналістами за наше перше місце в рейтингу свободи преси країн Східного партнерства», — заявила Манана Джахуа (Асоціації «Зелена хвиля», Грузія).

З позитивів вона відзначила перехід на цифрове мовлення. Проблеми ж є з професійними стандартами та з опікунською радою суспільного мовника, який повністю контролюється владою. До негативів Манана віднесла те, що грузинські медіа не змогли звільнитися від політичних впливів, навіть опозиційні ЗМІ. Вона нагадала, як наприкінці минулого року близько 20 співробітників на знак протесту звільнилися з ефірного каналу «Маестро», коли власник заявив, що хоче, щоб канал був не проєвропейський, а прогрузинський. Також проблемою є дуже малий рекламний ринок, і через вразливе фінансове становище ЗМІ погоджуються на гроші від політиків. «Хоча плюралізм у нас існує: одне ЗМІ на боці одних політиків, інше на боці інших. За Саакашвілі в нас на 3-4 каналах плюралізму не було, вони розповідали однакові новини», — сказала вона. В Грузії бояться вторгнення російського мовлення. «Наприклад, нещодавно вони почали мовити на одному грузинському радіо. У нас вже кілька років такого не було», — зауважила вона.

Україна: Агресивний вплив Росії та надії на суспільне мовлення

Виконавчий директор громадської організації «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт зауважив, що не хоче банально перераховувати найбільші проблеми українських ЗМІ: скорочення надходжень від реклами через скорочення ринку, неефективність державних і ринкових механізмів через контроль медіа олігархами, слабку профспілку і недостатній професійний рівень. Бо це все наслідки.

«А причини, на мою думку, — це агресивний вплив Росії, починаючи з 1993 року. В нас досі в ЗМІ працює багато російських громадян і політтехнологів. Також неадекватність політичних еліт, олігархів і політиків тим викликам, які стоять перед Україною. Зокрема, відсутність люстрації, перебування представників Партії регіонів у владі тощо. Це все призводить до проблем у ЗМІ. Наші ЗМІ досі не виконують свою соціальну функцію: бути провідником між істеблішментом та суспільством. Після Революції гідності в нас існує величезний запит на нові медіа», — зазначив він.

Незважаючи на те, що помітного прогресу в медіагалузі України після падіння режиму Януковича не відбулося, народний депутат Сергій Лещенко нагадав про те, що було ухвалено довгоочікуваний закон про створення суспільного мовлення і зміни до закону про публічну інформацію. «Думаю, що цього року суспільне мовлення нарешті запрацює. Це настільки важливо, що ми собі навіть не уявляємо. Зараз майже всі українські телеканали поділили чотири клани, які ведуть між собою економічну та інформаційну війну. Коли наші громадяни почнуть дивитися суспільне мовлення, припинять дивитися заангажовані новини, олігархам доведеться переглянути редакційну політику на своїх каналах», — сказав він. Також Лещенко нагадав про активну роботу політиків і медійних організацій щодо ліквідації Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, яку він назвав пережитком минулого та органом цензури.

Серед негативів минулого року в медійній галузі України учасники конференції називали безкарність за перешкоджання журналістській діяльності, не роздержавлення друкованих ЗМІ та ін.

Присутні обговорили стан свободи слова в країнах Східного партнерства у 2014 році. Зокрема, на думку президента Академії української преси Валерія Іванова, в усіх пострадянських країнах зберігається тиск влади на медіа, особливо в Білорусі та Азербайджані. «Потрібно припиняти будь-яку спробу обмеження висловлювання іншої точки зору. Вважаю, що арешт блогера Коцаби — просто неподобство, це повернення в кумівські часи. Якщо немає воєнного стану, значить не маєте права обмежувати мовлення російських телеканалів. Виходить, що наші громадяни достатньо свідомі, щоби вмирати за свою країну, і не достатньо, щоб вирішити, який канал їм дивитися?» — обурився він.

Як боротися з російською пропагандою: думки знову розходяться

Учасники конференції розповіли також про діяльність ЗМІ в Україні, Молдові та Грузії крізь призму взаємин із Європейським Союзом. Та ознайомили з медіаландшафтами Вірменії, Азербайджану та Білорусі, зупинившись на актуальних загрозах у цих країнах.

Найгостріша дискусія розгорілася навколо питання, що важливіше: інформаційна безпека країн Східного партнерства у контексті україно-російського конфлікту чи свобода слова. При тому, що представники всіх шести країн скаржилися на засилля російської пропаганди, думки щодо того, як їй протистояти, розділилися на діаметрально протилежні. Одні учасники конференції вважали, що заборона російських телеканалів — це допустимий, подекуди навіть необхідний крок задля збереження суверенітету країни. Інші переконували, що право на свободу слова є першочерговим в ієрархії прав людини і громадянина. Також лунали заклики бойкотувати ті ЗМІ, які займаються пропагандою, не ходити на їхні ефіри, не брати на роботу тих, хто займався пропагандою, тощо.

За словами керівника проекту StopFake Євгена Федченка (на фото), Україна стала класичним  прикладом, коли пропаганда стала невідривною частиною гібридної війни. «Зараз іде глобальна пропагандистська війна. Для кожної країни Росія готує свої меседжі, і саме це відрізняє її від радянської пропаганди», — сказав він. За його словами, йому як керівнику й засновнику проекту StopFake, доводиться спілкуватися з представниками російських медіа, і він вважає, що те, що вони роблять, набагато небезпечніше, ніж усі думають. Тому що більшість із них вірить у нав'язувані ідеї, а це звужує до кількох медіаорганізацій коло тих, із ким у Росії на сьогодні можна вести діалог.

«Я би спробував проаналізувати, через що російська пропаганда змогла бути такою успішною, — сказав у коментарі MediaSapiens Андріс Кестеріс. — По-перше, це слабке економічне й фінансове становище різних медіа в Україні та Європі. Це сталося через велику фінансово-економічну кризу, що розпочалася близько шести років тому. В той же час російські національні ЗМІ отримували й продовжують отримувати величезне державне фінансування. Є дві сторони: пропаганда, яка мовить на територію Європи й світу, і друга, яка мовить на територію Росії й ретранслюється за кордон. Вони пропонують більш якісний продукт, ніж собі це може дозволити, приміром, українське державне мовлення. Це означає, що ви повинні шукати шляхів, як зміцнювати національні медіа в країнах — партнерах ЄС і деяких країнах — членах ЄС, таких як Латвія, Естонія, Литва, Польща. По-друге, потрібно думати над тим, як підвищити освітній рівень споживачів інформації. Тому що фінансова криза, зниження професійних стандартів медіа, з іншого боку — поширення соціальних медіа, призвело до розмиття професійних стандартів і таблоїдизації публіки, яка читає газети й дивиться ТБ. Потрібно навчити людей критично ставитися до інформації. Треба думати над тим, як протистояти брехні, яку розповсюджує російська пропаганда. Тут важлива не тільки контрпропаганда, а й комунікація».

За словами Андріса Кестеріса, заборона каналів не дасть достатнього ефекту. Він вважає, що набагато корисніше було б вивести ці канали на чисту воду шляхом публічної дискусії про порушення ними професійної етики та журналістських стандартів.

«У вас є сайт StopFake, але він хороший для професіоналів, а для широкої публіки треба щось доступніше. Брехати набагато простіше, ніж пояснити глядачеві, чому це брехня. Публіка має бути вихована на якісних медіа, щоб вона розуміла, що це брехня. Я, наприклад, дивився Russia Today і не розумію, хто може цьому вірити», — зазначив він.

Фото автора

Довідка:

Проект «EaP East Media Freedom Watch. Моніторинг свободи медіа країн Східного партнерства» покликаний сприяти захисту свободи слова та медіа у країнах шістки шляхом підвищення обізнаності громадськості на регіональному та міжнародному рівнях щодо ситуації зі свободою ЗМІ та журналістів регіону. Проект реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Європейського Союзу та у співпраці з провідними медійними неурядовими організаціями: Єреванським прес-клубом (Вірменія), Союзом журналістів «Єні Несіл» (Азербайджан), Асоціацією «Зелена Хвиля» (Грузія), Центром незалежної журналістики (Молдова) та партнерами із Білорусі. Більше про проект читайте тут: http://mediafreedomwatch.org/ru/.