Небезпечний інтернет

00:00,
16 Лютого 2012
20316

Небезпечний інтернет

00:00,
16 Лютого 2012
20316
Небезпечний інтернет
Як вберегти дитячу психіку від небезпечного контенту  інтернет-сайтів і соціальних мереж?  Фахівці радять не поспішати з освоєнням веб-мережі  у ранньому віці.  

Україна разом з Європою відзначає  Дні безпечного Інтернету, і це ще один привід подумати  про найбільш вразливу групу інтернет-користувачів  – дітей. Цього року лейтмотив свята, за рішенням ЄС, - зв’язок поколінь.  Молодь, яка добре знається на техніці, навчатиме старше покоління практикам використання новітніх технологій; а старше покоління має ділитися з дітьми досвідом із безпечного користування Інтернетом.

Відповідно цей напрям підхопили й українські фахівці, зокрема Інтернет-Асоціація України планує взяти участь в європейському підлітково-молодіжному форумі з питань управління інтернетом.

Звичайно, подібна міжнародна співпраця – це незайва річ. Проте складається враження, що офіційні плани  і реальна ситуація в сім’ях з дітьми – існують взагалі у різних площинах. Якщо навіть і написана  офіційна  пам’ятка  для батьків, то не дуже віриться, що багато батьків її бачили і читали. Насправді, зараз мало хто з дорослих дійсно усвідомлює, які загрози чекають на їх дитину, коли  вона «виходить в інет» і проводить там години.  

Це засвідчив і семінар «Безпека дітей в мережі Інтернет», що проходив в культурно-освітньому центрі «Майстер-клас». За розкладом мали також відбутися окремі інтерактивні тренінги для дітей різного віку – якби їх прийшло більше, ніж двоє.

Насправді захід такого плану, насичений презентаціями від фахівців, корисний і для батьків, і для дітей. Але здивувала невелика кількість учасників: чи то дійсно злякалися морозів, чи скоріш за все не розуміють  серйозності проблеми і потреби присвячувати цій темі окремі вихідні.

Деякі батьки зупинилися ще на першому етапі інтернет-безпеки:  комп’ютер псує очі, тому  максимум, що можна зробити – це обмежити час перебування за монітором. Мало хто з дорослих  замислюється, що деяка інформація та спілкування в інтернеті дійсно  може негативно вплинути на дитячу психіку.

Що страшного можуть побачити діти?

Серед головних загроз виходять на перший план не «троянські віруси» і навіть не недостовірна інформація (хоча і це величезна проблема!).  Згадаймо, що соціальні мережи забирають сьогодні левову частку часу в Інтернеті, і саме вони можуть приховувати найсерйозніші загрози для дітей та підлітків. Те саме можемо сказати і про форуми чи чати, загалом всі місця, де відбувається віртуальне спілкування.

Головні небезпеки можна окреслити таким чином:

розмови на тему сексу, «чіпляння» до дітей в інтернеті;

торгівля дітьми, вербування;

переслідування, залякування;

виманювання інформації про дитину, сім’ю, статки. 

Під час згаданого семінару батькам продемонстрували скриншоти, зроблені в деяких групах Вконтакте, які неприйнятні для дітей. При чому більшість з цих груп відкриті, і склад учасників не модерується.

Ось деякі зі скриншотів: 

Реакція присутніх  батьків  була одна – шок. Неважко здогадатися, що більшість із них (особливо ті, хто сам не проводить багато часу в Інтернеті) не підозрюють, що щось подібне взагалі є у мережі.  При чому не на тематичних «дорослих» сайтах, а в щоденному віртуальному середовищі спілкування дітей. Потрібно сказати, що це далеко не найгірші приклади, які можна знайти в найпопулярнішій серед молоді соціальній мережі. І якби ж тільки серед молоді – на таких сайтах сидять і підлітки, і діти 9-11 років... 

Щоб побачити подібні повідомлення, не обов’язково далеко ходити і навмисно шукати. Можна посидіти  на сайтах зі шкільними рефератами або завантаження музики – і «насолодитися» банерами на різну тематику.

Ольга Ларіна, PR-консультант та SMM-експерт, розповідає про безпеку дітей у соціальних мережах

Де шукати захисту?

З небезпечним контентом на конкретних сайтах ще можливо боротися. Наприклад, 20 лютого буде презентовано Кодекс щодо захисту дітей від жорстокого поводження в мережі Інтернет, спрямований на боротьбу зі шкідливим для дітей Інтернет-контентом. Його підпишуть провідні Інтернет-провайдери.

Щодо іншої серйозної проблеми – дитячої порнографії – теж вживають деяких заходів. Зокрема, Центр «Ла-Страда-Україна»  підтримує електронну «гарячу» лінію    з протидії дитячої порнографії в Інтернеті - www.internetbezpeka.org.ua . Там можна анонімно залишити адресу  сайту і повідомити, який саме підозрілий контент ви побачили. Експерти та юристи «Ла-Стради» перевірять ресурс, і якщо він дійсно небезпечний, то будуть вживати заходів, аби вилучити контент. 

Маріана Євсюкова, директор юридичного департаменту «Ла-Страда-Україна», розповідає про електронну «гарячу» лінію з протидії дитячої порнографії в Інтернеті

Однак контролювати он-лайн спілкування дитини надзвичайно складно, навіть якщо заблокувати конкретні сайти і припустити дивовижну ситуацію з відсутністю відверто небезпечного контенту. Проблемою може бути і психологічний аспект – небажання дитини щось розповідати, адже діти соромляться говорити про такі речі: якщо, наприклад, хтось запропонував  щось непристойне, то дитина це може тримати в собі.

Тому у шокованих батьків після перегляду слайдів виникло одне запитання: що конкретно робити?

По-перше, потрібно розповісти дітям елементарні принципи безпеки в інтернеті. Найголовніше правило, яке діти мають знати напам’ять:  не повідомляти особисту інформацію незнайомим людям – адресу, телефон, місце навчання чи прогулянок. І не зустрічатися з віртуальними знайомими, або принаймні попереджати батьків, куди і з ким дитина збирається йти.

По-друге, існує жорсткий метод – це числені електронні системи батьківського контролю. Найпростіший варіант –вбудована система контролю у Windows7, до якої вже нічого додатково завантажувати не потрібно.  За допомогою цієї системи можна заблокувати сайти чи програми, поставити обмеження у часі, так що дитина не зможе в певні години сидіти в інтернеті.  (Це все потрібно робити з облікового запису адміністратора,  а для дитини створити власний обліковий запис). Можна також налаштувати систему так, що дорослий побачить у відсотковому співвідношенні, як часто та на які сайти заходить дитина.

Однак, чи встановлювати такий електроний батьківський контроль чи ні – це вже вибір кожної родини. Можливо, він і буде ефективним в певних моментах. Але ж сама дитина точно не зрадіє, коли не зможе зайти в інтернет у звичний час або коли не завантажиться улюблений Вконтаке, і така жорстка заборона може лише погіршити ситуацію. Намір зайти на бажаний сайт дитина зможе втілити в життя і на комп’ютері друга.

Тому є ще й інший спосіб. Описати його легше, ніж можливості системи батьківського контролю, проте втілити в життя – значно важче. Це – довіра. Дитина і підліток  повинна знати, що якщо її щось засмутило, неприємно здивувало в мережі, якщо вона у чомусь не впевненна – то вона може про це розповісти, і дорослі її вислухають. Звичайно, інтернет-безпека тісно переплітається з кліматом у родині взагалі. Якщо дитина не довіряє батькам і не може розказати про реальні проблеми, тоді зростає небезпека  вплутатися в неприємну історію в он-лайні.

Спочатку – мистецтво, потім- Інтернет

Ігор Паламарчук, директор навчального центру інформаційних технологій «i-klass», радить щодня запитувати своїх дітей: що гарного і що поганого вони бачили чи читали в інтернеті:  «Я цікавився у сина, який головний плюс Інтернета, на твій погляд? Син сказав – він може відповідати на питання.  А мінус? Він може відповісти не на моє питання».

Ігор Паламарчук наголошує: дитина повинна розуміти – інтернет може звалити на її голову багато інформаційного сміття, і можна взагалі забути,  що збирався шукати.

«Потрібно навчити дітей проявляти свою волю в Інтернеті, ставити свої цілі та не відхилятися від них, критично ставитися до повідомлень у мережі»,  - говорить Паламарчук.

Ігор Паламарчук: «Потрібно постійно запитувати у дитини – чи можеш ти зробити це завдання без Інтернету? Чи розумієш ти речі без Інтернету?»

Дитина має усвідомлювати, що Google, який відповідає на питання – це на замінник мозку, він іноді може давати і неправдиву інформацію, тобто це і друг і ворог одночасно. Друг – тому що завдяки ньому можна знайти альтернативні точки зору, адже предмети у школі часто викладають дуже однобічно, а  інтернет може бути інструментом більш повного розуміння речей. Ворог – тому що далеко не завжди пропонує правдиві відповіді.

Ігор Паламарчук переконаний, що найкраще щеплення від інтернет -залежності – це знання про справжню сутність речей. Спочатку дитині потрібно показати, що таке мистецтво, тобто найкраще спершу вчити дітей грати на скрипці, потім навчити англійської мови, математиці, і лише потім – знайомити з інтернетом. Перед тим як малювати в Paint, потрібно помалювати справжніми фарбами, відчути їх запах.

«Молодь на студіях створює спецефекти, але вони ж ні разу не чули, як скриплять крила сови у зимовому лісі. Необхідно дати дітям хоча б невелику кількість справжнього досвіду», - вважає Паламарчук. 

Тоді дитина буде пам’ятати справжні сутнісні моменти, і очевидно зрозуміє, що комп’ютер – це не ціль життя, а лише інструмент, який може допомогти робити багато корисних речей. Звичайно, це не гарантує безпеку дитини у веб-просторі (таку безпеку мабуть може гарантувати лише повна цифрова ізоляція). Але принаймні тоді дитина буде більш критично підходити до веб-контенту і спілкуванню в онлайні. 

Усі фото надані організаторами заходу.

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Project Insired
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду