Керівний Комітет Ради Європи з питань медіа та інформаційних суспільств пропонує все більше уваги звертати на трансформації, які відбуваються у свідомості дітей інформаційного суспільства.

Вони розсилають до 1000 повідомлень щодня.

Вони кожну годину перевіряють свої акаунти в соціальних мережах.

Вони люблять свій телефон, але ненавидять говорити по ньому.

У них нові хвороби. Наприклад, кишеньково-вібраційний синдром.

Вони мають повну історію свого життя в Instagram, Twitter, YouTube, Facebook.

Вони не мають страху перед публічним життям.

Вони фотографують самі себе, редагують свої фото і виставляють їх онлайн.

Вони пізнають світ утричі швидше, ніж це робили всі попередні покоління.

Мі-мі-мі*-генерація – це покоління 11–16-річних, і через десяток років світ буде належати їм. Тінейджери XXI століття значною мірою сформовані світом медіа. Про це невтомно говорили ще з кінця минулого століття. У 1979 році Крістофер Леш у своїй книзі «Культура нарцисизму» писав: «Медіа дають константу для яскравості, ідеалістичних мрій, нарцисичного настрою, популярності та слави. Глядачі, особливо юного віку, ідентифікують себе із зірками, ненавидять рутину і їм усе далі й далі буде важче сприймати банальні щоденні потреби й проблеми». За останні 30 років на 58% зріс рівень нарцисизму серед студентів коледжів (згідно з даними Національного інституту здоров’я США, який проводив дослідження у 1982 та 2009 роках).

Прийдешнє покоління найчисленніше за всю історію світової цивілізації. Воно сформувалося і зростає за умов забезпеченості, достатку й доступу до інтернету. Щонайменше 30% сьогоднішніх тінейджерів мають кредитні картки й гарантовану спадкову нерухомість.

Навіть у Китаї, де сімейна традиція є вищою, аніж індивідуальна, інтернет, урбанізація, політика однієї дитини, засилля голлівудської культури створили генерацію самовпевнених, переконаних у своїй правоті, прозахідних тінейджерів.

Індустріальна революція, інтернет і нові медіа – це базис, на якому сформувалося одне покоління і сьогодні вже формується генерація нинішніх тінейджерів. Вони легко пересуваються світом, живуть у соціальних мережах, в онлайн створюють бізнес.

Ціннісні категорії молоді змінюються майже однаково в усіх країнах, і причиною тому науковці також називають медіа та інтернет. У шкалі цінностей родина й освіта замінюються на самолюбство і прагнення слави. Маємо просту ілюстрацію. У 1960–1990 роках у родинах із середнім достатком виставляли весільні, шкільні, армійські фото та фото з випускного. Time наводить такі цифри: нині в дітей в Instagram 85% фото – це фото самих себе, своїх портретів і фото своїх тваринок.

Тінейджери максимально соціальні завдяки мережам. Однак вони антиінтелектуальні, антиісторичні, антикрасномовні, антианалітичні. Знання, історія, аналітика – все в доступі за секунди з допомогою Google та інших пошукових систем.

Європейські науковці й експерти ще наприкінці минулого століття пережили хвилю обурення жорстокістю трилерів і гламурністю серіалів. Дискусія велася під гаслом «Краще інформувати й запобігати, аніж забороняти». Нідерланди першими в 1999 році створили Інститут NICAM, напівдержавний, напівгромадський. Як один із результатів діяльності – система «розумних позначок» для всього телевізійного контенту.

Послідовниками Нідерландів стали багато європейських країн. Позначки на фільмах, відеодисках, комп’ютерних іграх, вікові символи на дитячій продукції тощо.

У 2011 році розумні застережні символи запровадила Туреччина.

Росія маркує всю інформаційну продукцію, в тому числі друковану пресу. У 2012 році нормативно-адміністративним розмахом було впроваджено закон, і за півроку (без пілотних проектів чи експериментальних кроків) вікові позначки з’явилися на всіх телерадіоканалах, у газетах, журналах, е-іграх тощо. Перші три місяці впровадження породили спротив і скандали, зокрема коли мультфільм «Ну, постривай!» було промарковано, як для дітей від 16 років. Наступні півроку принесли позитивне сприйняття освітян і батьків, а згодом і підтримку широкого загалу глядацької аудиторії.

З 2012 року Україна працює над національним проектом розумних символів. Із гальмуванням і слабкою підтримкою телевізійної індустрії проект розвивається й цього року. П’ять ОДТРК стартують з експериментальним пілотним проектом.

Тим часом голландський інститут цього року запускає пілотний проект «Розумні символи в інтернеті». Оскільки сутністю проекту є співрегулювання, закономірно постає питання: яким чином може спрацювати проект в інтернет-середовищі? Адже в телевізійному форматі (так система працює в усіх країнах) державний орган пропонує набір позначок, а завдання мовників – виставляти вікові та контентні «розумні позначки» на всіх телевізійних програмах. Після кількаденного навчання й опанування програмного забезпечення працівник каналу відповідає на запитання анкети й згідно з відповідями отримує відповідну позначку. В ідеї пілотного проекту «Розумні позначки в інтернеті» лежатиме активність читачів і споживачів веб-сторінок, які при бажанні мають заповнити анкету із 24 питань, і на сайті може з’явитися відповідна рекомендаційна позначка. На моє запитання: «Чи варто сподіватися на свідомість і відповідальність інтернет-споживачів?» директор Інституту NICAM Вім Беккерс відповів: «Безперечно, можна. За минулі десять років ми отримали нову культуру споживання інформації як від покоління батьків, так і від покоління дітей завдяки наявності системи попереджувальних розумних позначок телевізійного контенту».

На нову культуру сподіваються експерти Ради Європи. Лише одна цитата з рекомендацій 2013 року: «Зміни, які відбуваються у традиційних медіа у зв’язку з їх поєднанням із інтернетом, зумовлять і зміни загальної медіаполітики. Держави мають формувати підходи й норми щодо захисту та розвитку конвергентних медіа, поєднаних із інтернетом. Необхідне чітке перспективне бачення того, як поєднати сучасний розвиток національних медійних ландшафтів із тими стандартами, які розробляються нині для загальноєвропейського використання».

З-поміж них головну увагу варто приділяти:

• розвитку саморегулювання;
• посиленню ролі суспільного мовлення в цифрову епоху;
• захисту дітей і молоді від потенційно шкідливого контенту;
• посиленню медіаосвіти (зокрема, інтернет-освіти. Експерти наполягають, що такий компонент освіти має з’являтися з початкової школи й тривати до останніх рівнів вищої школи).

На останньому засіданні української Міжвідомчої робочої групи з розробки та впровадження національної системи позначок для захисту дітей від потенційно шкідливого контенту учасники визнали, що, крім головного завдання на цей рік – запуску пілотного проекту «Розумних попереджувальних позначок» на 5 обласних державних телерадіокомпаніях, обов’язково слід максимально розширювати в проекті компонент медіаосвіти. Тематику телепозначок внесено до розділу про вплив ЗМІ на особистість у підручнику «Медіаосвіта та медіаграмотність». Також інформація про розумні позначки стала складовою практикуму для старшокласників із медіаосвіти. Триває всеукраїнський експеримент зі впровадження курсу медіаосвіти в середню загальнообов’язкову шкільну освіту.

Без песимізму – це наш український шанс поділитися з мі-мі-мі-генерацією досвідом культури й селекції інформації. Можливо, й заради нас самих.

*Мі-мі-мі – сленгове означення в інтернет-спілкуванні для висловлювання якості захоплення чи рівня привабливості. Прийшло на зміну «мусі-пусі». Фраза з’явилася в молодіжному спілкуванні після виходу на екрани популярного мультфільму «Мадагаскар», де пухнатий милий лемур, захоплюючись побаченим, аплодував і пищав «мі-мі-мі».

Лариса Мудрак, заступник голови Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, представник України в Керівному Комітеті Ради Європи з питань розвитку медіа та інформаційного суспільства.

Довідка:

Згідно з Положенням про представників України у робочих органах Комітету Міністрів Ради Європи, затвердженим Указом Президента України від 19 травня 1997 року №441, Міністр закордонних справ України за поданням Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення 20 березня 2013 року затвердив призначення заступника голови Національної ради Лариси Мудрак представником України у Керівному Комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства.